Закон і Бізнес


Вердикт, що всіх задовольнив

Експерти вважають, що невизнання ЄСПЛ наявності політичних мотивів арешту Тимошенко руйнує стратегію її захисту


№18-19 (1108-1109) 09.05—17.05.2013
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
1604

Суддям Євросуду, які виносили рішення за скаргою Юлії Тимошенко, схоже, вдалося задовольнити всіх. Щоправда, тим, хто ознайомлювався з вердиктом за коментарями сторін, здалося, що є два документи з протилежними висновками. І причина — не в перекладі, а в нашій традиції бачити тільки те, що хочемо. Та у Страсбурзі сказали тільки те, що могли сказати…


Законно, але «неконвенційно»

Свій вердикт ЄСПЛ оголосив напередодні травневих свят. Коли привабливість весняної природи та південної засмаги практично унеможливлювали прискіпливий аналіз юридичного англомовного тексту з 300 пунктів. Тож більшість політиків та експертів задовольнялися стислим прес-релізом. І, схоже, не тільки в Україні, а й за її межами, що спричинило інколи протилежне розуміння позиції євросуддів.

Резолютивна частина рішення двозначного тлумачення не припускає: ЄСПЛ визнав, що взяття Ю.Тимошенко під варту на час судового слухання її справи відбулося всупереч пп.1, 4 та 5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто зміна запобіжного заходу, застосована для «виховання» підсудної, не була виправдана з огляду на виняткові підстави для обмеження волі будь-якої людини, які допускаються конвенцією, а оскарження такого рішення на стадії судового розгляду не передбачалося.

Натомість Суд не заперечив, що такі процесуальні дії відбувалися згідно із законом — Кримінально-процесуальним кодексом 1960 р., що діяв на той час. Отже, влітку 2011-го суддя Печерського райсуду м.Києва Родіон Кірєєв мав підстави, аби розцінити поведінку Ю.Тимошенко в судовому засіданні як намагання перешкодити правосуддю. Проте, як зазначив директор загальних служб Суду Родерік Лідделл, «головна причина для зміни запобіжного заходу, яка була встановлена ЄСПЛ, полягала в неповазі до судді, а це не причина, яка визначена конвенцією як підстава для взяття під варту». Тим самим Євросуд дотично заперечив і можливість притягнення Р.Кірєєва до дисциплінарної відповідальності, на чому наполягають представники опозиції. Адже суддя райсуду не має права визначати, суперечить норма кодексу вимогам конвенції чи ні.

Власне, аналізувати цю частину вердикту немає сенсу: з 20 листопада минулого року жоден український суд не зможе покарати людину в такий спосіб за неналежну поведінку в суді. На це звернув увагу й міністр юстиції Олександр Лавринович: «Єдина позиція, за якою державу Україну визнано порушницею, — ст.5 конвенції. І це вже виправлено після вступу в дію нового Кримінального процесуального кодексу».

Виправити доведеться хіба що положення нашого законодавства, які не передбачають виплати компенсацій за взяття під варту, якщо воно було визнане законним, але обгрунтування ув’язнення не узгоджується з підставами, застереженими в конвенції як можливі обмеження права на особисту свободу. Прикметно, що, відзначивши порушення п.5 ст.5 конвенції, ЄСПЛ обмежився констатацією прогалини в українському законодавстві, чим зайвий раз підтвердив законність, але «неконвенційність» узяття під варту Ю.Тимошенко.

Політична «демотивація» 

Наявність прогалин уже в європейських стандартах унеможливили й визнання наявності «політичної мотивації» взяття під варту екс-прем’єра. Порушення ст.18 в поєднанні з недотриманням ст.5 конвенції судді ЄСПЛ побачили в тому, що «обмеження волі, яке допускається відповідно до §1 (с) ст.5, було застосоване до заявниці не з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обгрунтованої підозри в учиненні нею правопорушення, а з інших причин» (п.300 рішення). Водночас зміст «інших причин» не уточнюється. Але, за словами Р.Лідделл, у рішенні принаймні не було встановлено факту «політично мотивованого арешту».

Втім, у перших коментарях та заявах з-за кордону містилися поради та навіть вимоги негайно звільнити екс-прем’єра. При цьому робилося посилання на висновки страсбурзьких суддів. У спільній заяві представників Парламентської асамблеї Ради Європи Майліс Репс і Марієтти де Пурбе-Лундін, а також доповідача комітету з юридичних питань і прав людини ПАРЄ у справі відокремлення політичної та кримінальної відповідальності Пітера Омтзіхта міститься заклик «застосувати всі законні засоби, щоб звільнити Ю.Тимошенко з в’язниці без подальшого зволікання, наслідуючи позитивний досвід звільнення Юрія Луценка». Висловлено сподівання, «що влада України не буде із цим зволікати до рішення страсбурзького суду за скаргою щодо її засудження». Проте після оприлюднення повного тексту рішення віднайти в ньому пункт, де йшлося б про такий обов’язок України, не вдалося.

Більше того, судді ЄСПЛ уже відзначили, що саме брак критеріїв відмежування «політичних» і суто кримінальних справ, які тільки-но збирається напрацювати ПАРЄ, унеможливлює такий прецедент. «Коли справа доходить до звинувачень у політичних або інших прихованих мотивах кримінального переслідування, важко відокремити попереднє ув’язнення від кримінальної справи, в якій таке затримання було застосоване. Проте, як і в згаданому випадку (з Ю.Луценком. — Прим. ред.), Суд убачає низку специфічних особливостей досудового тримання заявника під вартою, які дозволяють відокремити це питання від більш загального контексту нібито політично мотивованого переслідування заявника як лідера опозиції», — відзначено в п.298 рішення.

Так, у рішенні дійсно згадуються «політичні мотиви» затримання (п.296), але виключно як констатація висловлювань та заяв, що супроводжували процес у «газовій справі». Жодних висновків на цій підставі Суд не грунтував, у чому неважко переконатися, прочитавши вердикт. Та й цього виявилося достатньо, аби опозиційні юристи й окремі європейські політики інтерпретували на свій лад позицію ЄСПЛ щодо «політичної мотивації арешту». Зокрема, в заяві прес-служби ВО «Батьківщина» щодо вердикту п.298 рішення «процитований» таким чином, нібито Суд установив наявність «політичних мотивів». Для цього було достатньо «загубити» слово «нібито».

Одначе кількома пунктами раніше ЄСПЛ відзначив: «Лише підозра, що влада використала свої повноваження для деяких інших цілей, крім тих, які визначені в конвенції, не є достатнім доказом того, що ст.18 була порушена». Тому в резолютивній частині вердикту порушення ст.18 безпосередньо пов’язане з недотриманням ст.5 конвенції, тобто йдеться виключно про обгрунтованість узяття під варту.

Як відзначають експерти, саме невизнання Судом політичних мотивів арешту стає найбільшою проблемою для адвокатів екс-прем’єра, оскільки руйнує стратегію захисту. Адже від самого початку вона будувалася не на правових аргументах, а на дискредитації самого процесу. Можливо, саме тому Уряд і не збирається оскаржувати вердикт. Принаймні — за припущенням О.Лавриновича. Тим більше що за ст.3 конвенції («Заборона катування») Україна «перемогла» Ю.Тимо­шенко.

Синці невідомого походження

Найбільше задоволеними цим рішенням мають бути представники пенітенціарної служби та Генеральної прокуратури. Адже докори екс-прем’єра щодо нібито тортур та неефективності розслідування обставин появи синців на її тілі Суд більшістю голосів відкинув.

Зокрема, як наголосив Генпрокурор Віктор Пшонка в інтерв’ю одному з телеканалів, ЄСПЛ не знайшов підтверджень скаргам Ю.Тимошенко на неналежні умови її тримання, відеоспостереження та відсутність медичної допомоги. «Більше того, коли Суд розглядав і описував питання в частині медичного обслуговування, то зазначив, що Ю.Тимошенко отримувала й отримує медичну допомогу в більшому обсязі, ніж звичайна людина», — відзначив керівник ГПУ.

Стосовно ж «катувань», які спричинили синці на тілі, думка Суду була такою: саме відмови екс-прем’єра від проведення медичного обстеження унеможливили проведення розслідування цього інциденту. Тож, як відзначив О.Лавринович, невизнання Євросудом фактів катувань стосовно Ю.Тимошенко «свідчить, що справу свідомо політизували».

Останній штрих. Представниця нашої країни в ЄСПЛ Ганна Юдківська, яка обов’язково бере участь у розгляді скарг українців, підтримала всі пункти вердикту. І лише пункт про «катування» розділив суддів: троє з них вважали, що Суд мав дати іншу оцінку діям влади стосовно розслідування обставин інциденту під час спроби доставити Ю.Тимошенко в лікарню. До речі, ці судді призначені до ЄСПЛ за квотами Чехії, Німеччини та Франції, тобто країн, політики яких останнім часом виявляють особливе ставлення до нашої держави. І, можливо, за збігом обставин, дві із цих країн найбільше потерпали під час «газової війни» 2009 ро-
ку й були зацікавлені в якнайшвидшому відновленні постачання блакитного палива з Росії.

З надією на дубль

Попри цілком прозорі висновки євросуддів, у лавах опозиції не полишають надії на розгляд другої скарги екс-прем’єра в Страсбурзі. Більше того, наполягають на «поверненні Ю.Тимошенко в стан, в якому вона перебувала», до винесення рішення про взяття її під варту. Тобто — на звільненні.

Так, як відзначив представник ЄСПЛ, навіть початок процесу можливий десь у наступні 3—4 місяці, а рішення варто очікувати не раніше кінця 2014 року.

Та й розраховувати захисту Ю.Тимошенко на Євросуд, як засвідчив перший вердикт, буде дуже важко. Адже конвенція не містить особливих прав та винятків щодо кримінальної відповідальності для опозиційних політиків та колишніх урядовців.

 

Пряма мова

Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету ВР з питань верховенства права і правосуддя:

— Перш ніж прокоментувати рішення ЄСПЛ щодо Юлії Тимошенко, відзначу, що як мужчині, як батькові, як чоловікові — на емоційному рівні, мені шкода цю жінку з такою нелегкою долею, якій доводиться відбувати строк у місцях позбавлення волі. Але в даному випадку я говорю не емоційно, а суто професійно, як юрист.

Відразу відповім на головне запитання: ніякого юридичного обгрунтування звільнення особи на підставі сьогоднішнього рішення Євросуду немає й бути не може.

У своєму рішенні Суд дав оцінку дотриманню вимог конвенції при затриманні Ю.Тимошенко й обранні їй запобіжного заходу. Рішення жодним чином не стосується суті справи, за якою її обвинувачують. ЄСПЛ розглядав питання, пов’язані з її затриманням до постановлення вироку. Зараз вирок ухвалений, і вона відбуває строк на підставі судового рішення, що набрало чинності.

Рішення ясне й чітко дає оцінку існуючій ситуації. Все інше — політичні спекуляції.