Аванс завжди повертається

Внесення завдатку може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13 лютого 2013 року м.Київ №6-176цс12

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., —

за участі: представника Особи 8 — Особи 9; представника Особи 10 — Особи 11,

розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 8 про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2012 у справі за позовом Особи 8 до Особи 10 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року Особа 8 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.07.2008 між ним і відповідачем було укладено попередній договір, за умовами якого вони домовилися не пізніше 14.10.2008 укласти договори купівлі-продажу будинку та частин двох земельних ділянок. З метою виконання зобов’язань за попереднім договором він (Особа 8) передав Особі 10 попередню оплату в рахунок суми за основними договорами в розмірі 968420 грн., що еквівалентно $200 тис. Оскільки в строк до 14.10.2008 основні договори укладені не були, позивач вважає, що у відповідача виник обов’язок повернути грошові кошти, одержані як попередня оплата за попереднім договором у рахунок суми за основними договорами. Позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1594080 грн., що за курсом Національного банку станом на 12.07.2011 еквівалентно $200 тис.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 13.02.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 31.05.2012 скасовано рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.02.2012 та ухвалено нове рішення в указаній справі, яким позов задоволено, стягнуто з Особи 10 на користь Особи 8 1594080 грн. як повернення попередньої оплати в рахунок суми за основними договорами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою ВСС від 24.10.2012 рішення Апеляційного суду м.Києва від 31.05.2012 скасовано, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.02.2012 року залишено без змін.

У поданій до ВС заяві Особа 8 просить скасувати ухвалу ВСС від 24.10.2012 та ухвалити нове судове рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.570 Цивільного кодексу, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою ВСС від 24.12.2012 вказану справу допущено до провадження ВС.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що 14.07.2008 між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Особою 12 і зареєстрований у реєстрі за №2408. Згідно з п.1 указаного договору сторони зобов’язалися не пізніше 14.10.2008 укласти договори купівлі-продажу будинку за Адресою 1 та частин двох земельних ділянок, що знаходяться за Адресою 2.

Також установлено, що у визначений попереднім договором строк основні договори купівлі-продажу укладені не були.

Пунктами 3, 4 попереднього договору визначено, що в разі відмови Особи 10 від укладення основних договорів до 14.10.2008 вона (Особа 10) повертає Особі 8 сплачені грошові кошти, а в разі відмови або ухилення Особи 8 від укладення основних договорів до 14.10.2008 — грошові кошти залишаються в Особи 10.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договори купівлі-продажу сторони не укладали, а тому одержані Особою 10 від Особи 8 грошові кошти, як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, поверненню не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із положень стст.570, 635 ЦК й дійшов висновку про те, що грошові кошти, одержані відповідачем від позивача як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, є авансом, який підлягає поверненню позивачу в розмірі 1594080 грн., що за курсом Національного банку станом на 12.07.2011 еквівалентно $200 тис.

Скасовуючи рішення апеляційного суду й залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд касаційної інстанції вважав, що колегія суддів апеляційного суду необгрунтовано застосувала до спірних правовідносин ст.570 ЦК, а суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спірні правовідносини повинні бути врегульовані ст.526 ЦК.

Разом із тим у наданих заявником для порівняння ухвалах ВС від 16.07.2008, від 3.12.2008, від 17.03.2010, від 8.09.2010 у справах за позовами про розірвання попередніх договорів і повернення завдатку суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно із ч.2 ст.570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника за попереднім договором платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов’язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.

В ухвалах ВСС від 6.03.2012, від 14.03.2012, від 27.07.2011 у справах про стягнення авансових платежів, сплачених за попередніми договорами, і розірвання таких договорів суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в разі неукладення сторонами основних договорів у строк, визначений попередніми договорами, передані позивачами в рахунок оплати за основними договорами грошові кошти є відповідно до ст.570 ЦК не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особам, які їх сплатили.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Згідно із чч.1, 3 ст.635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст.570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише в разі наявності зобов’язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.

Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами в справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана Особою 8 відповідачу грошова сума в розмірі 968420 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим.

Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.355 ЦПК з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.355, 360-3, 360-4 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 8 про перегляд ВС ухвали ВСС від 24.10.2012 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 24.10.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.