Придбав, зберіг, продав

Вчинені діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву в часі, належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

7 лютого 2013 року м.Київ №5-30кс12

Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — заступника Голови Верховного Суду України — секретаря Судової палати в кримінальних справах ВС Редьки А.І.,

суддів: Вус С.М., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М. (доповідач), Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф.,

за участю: начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В., захисника Особи 16, —

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.08.2012,

УСТАНОВИЛА:

вироком Довгинцівського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 9.08.2010

Особу 17, Інформація 1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, такого, що не має судимості, засуджено за:

ч.1 ст.307 Кримінального кодексу до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ч.3 ст.307 КК до позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 КК Особі 17 визначено остаточне покарання — позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Особу 17 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в стані наркотичного сп’яніння, 3 грудня 2009 року приблизно о 12-й год. поблизу магазину «Смак», розташованого на вул. Лісового у м.Кривий Ріг, у невстановленої особи незаконно придбав із метою збуту психотропну речовину — метамфетамін гідрохлорид загальною масою 32,263 г, частину з якої запакував у поліетиленовий пакет, а решту — розфасував у 46 фрагментів полімерних трубок, поклав у внутрішню кишеню куртки та незаконно зберігав при собі з метою збуту. Того ж дня і в тому ж місці о 16-й год. 45 хв. Особа 17 за 130 грн. незаконно збув Особі 18 фрагмент полімерної трубки з вмістом у ній 0,095 г психотропної речовини — метамфетаміну гідрохлориду.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.01.2012 вирок щодо Особи 17 залишив без змін.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС ухвалою від 23.08.2012 судові рішення щодо Особи 17 залишила без змін.

У заяві заступник Генерального прокурора вважає кваліфікацію дій Особи 17 за ч.1 ст.307 КК зайвою, оскільки, розділивши дії об’єктивної сторони складу злочину за ознаками незаконного придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини в особливо великих розмірах та незаконний збут частини психотропної речовини й оцінивши ці дії як окремі злочини, передбачені чч.1 та 3 ст.307 КК, суд штучно створив сукупність злочинів.

На думку прокурора, таке застосування зазначеної норми кримінального закону різниться від застосування цієї ж норми в інших судових рішеннях суду касаційної інстанції.

На обгрунтування заяви прокурор надав ухвалу колегії суддів Судової палати в кримінальних справах ВС від 14.11.2006, якою залишено без змін вирок Богуславського районного суду Київської області від 3.10.2005 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30.11.2005 щодо Особи 2.

У цій справі Особу 2 було засуджено за те, що він незаконно придбав (зібрав на сміттєзвалищі міста) листя дикорослої коноплі, приніс її додому, подрібнив та висушив і, таким чином, приготував особливо небезпечний наркотичний засіб — марихуану (канабіс) загальною вагою 5892,44 г, який розфасував у поліетиленові пакети, незаконно зберігав із метою збуту й впродовж січня — лютого 2005 року неодноразово збував. Такі дії засудженого були кваліфіковані за ч.3 ст.307 КК.

Захисник Особа 16 погодився з доводами заяви прокурора, ухвалу просить скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд, додав, що засудження Особи 17 за ч.3 ст.307 КК суперечить вимогам ч.3 ст.62 Конституції та офіційному тлумаченню цієї конституційної норми в рішенні Конституційного суду від 20.10.2010 №12-рп/2011, ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, а також рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2012.

Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, пояснення захисника засудженого, перевірила матеріали справи, обговорила доводи заяви та матеріали, додані до неї, і встановила таке.

Статтею 307 КК передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. За конструкцією та змістом склади цього злочину, в тому числі й кваліфіковані, є так званими складами з кількома альтернативними діяннями, що мають різний «предметний» зміст.

Тобто диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність перелічує кілька альтернативних діянь, кожне з яких як самостійно, так і в їх сукупності, причому в будь-якій кількості й поєднанні, становлять єдиний (одиничний) злочин.

На це звернуто увагу і в постанові Пленуму Верховного Суду від 4.06.2010 №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», у п.5 якої зазначено, що якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК передбачені різні за своїм змістом діяння (стст.263, 307, 309 КК тощо), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках вчинені особою діяння стають елементами одного злочину (наприклад, незаконне виготовлення, придбання наркотичних засобів і наступне їх зберігання та перевезення; незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів і наступне їх зберігання та носіння).

Також згідно з роз’ясненнями, які містяться в абз.11 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду від 26.04.2002 №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 №16), злочини, передбачені стст.307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

З огляду на викладене визначальним для правильної кримінально-правової оцінки послідовного вчинення діянь, альтернативно вказаних у кримінально-правовій нормі, зокрема у ст.307 КК, є з’ясування змісту суб’єктивного ставлення винної особи до вчинених нею діянь.

Якщо у винної особи був єдиний умисел щодо незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів у особливо великому розмірі, вчинені нею діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву в часі, належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин і він має кваліфікуватися за ч.3 ст.307 КК.

Учинення ж особою не одного, а кількох діянь (у тому числі незакінчених), альтернативно зазначених у певній кримінально-правовій нормі, підлягає врахуванню у межах такої загальної засади призначення покарання, як призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину (п.3 ч.1 ст.65 КК).

У кримінальній справі, в якій заперечується рішення касаційного суду, встановлено, що Особа 17 незаконно придбав і зберігав із метою збуту психотропні речовини в особливо великих розмірах. Без значного розриву в часі з тією самою метою він намагався збути психотропні речовини в особливо великому розмірі й продажем незначної частини розпочав такий збут, але не завершив його.

У рішенні, яке надане для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого Особі 17, і отримали кримінально-правову оцінку за ч.3 ст.307 КК як одиничний злочин.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані Особі 17, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь, які надані для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції зазначену норму закону про кримінальну відповідальність застосував неправильно.

За фактичних обставин справи, коли особа вчинила два або більше діянь, які охоплюються єдиним умислом суб’єкта, то такі дії, вчинені в різний час, за своїми ознаками не утворюють сукупності злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.400-22 КПК 1960 року, якщо Верховний Суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.400-12 цього кодексу, він скасовує його повністю або частково й приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про неправильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обгрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Оскільки у цій кримінальній справі Верховний Суд встановив помилковість висновків суду касаційної інстанції щодо правильності кваліфікації дій засудженого, однак процесуально позбавлений можливості постановити нове судове рішення, то за відсутності іншого законодавчо визначеного способу забезпечення виконання завдань кримінального судочинства (ст.2 КК), змушений застосувати найприйнятніший спосіб захисту порушеного права через відновлення касаційного перегляду, під час якого мають усунути зазначене неправильне застосування норми закону про кримінальну відповідальність та розглянути доводи, наведені в запереченні захисника.

Керуючись п.15 розд.XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу від 13.04.2012 № 4652-VI, стст.400-14, 400-20, 400-21, 400-23 КПК 1960 року, Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 23.08.2012 щодо Особи 17 скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд до ВСС.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.400-12 КПК.