Закон і Бізнес


«Гроза» Білого дому

Держсекретар США перевірила погоду в україно-американських відносинах


Україна і світ, №28 (963) 10.07—16.07.2010
2623

Дощ у столиці вже традиційно супроводжує важливі візити іноземних високопосадовців. У травні під час приїзду до Києва президента Росії Дмитра Медведєва була злива. 2 липня, коли в Україну прилетіла держсекретар США Гілларі Клінтон, також був сильний дощ. Дехто вважає, що така погода може символізувати «збалансованість Віктора Януковича в питаннях зовнішньої політики».


Як камінь з плечей

Г.Клінтон взяла участь у засіданні україно-американської комісії стратегічного партнерства. Крім того, заморська гостя зу¬стрілася з керівництвом країни і з представниками опозиції. Говорили про все потроху.
Глава української держави на офіційній зустрічі кілька разів назвав Г.Клінтон генсеком. Така обмовка В.Януковича не випадкова. Державний секретар США дійсно іноді за повнотою влади нагадує радянських генеральних секретарів. Незважаючи на те що держсекретар США є четвертою за порядком заміщення президентської влади особою, саме він —  «обличчя» Штатів за кордоном.
Г.Клінтон була дуже дипломатичною. Вона сказала немало приємних слів на адресу української влади, котрій останнім часом не бракує критики з-за кордону. Більше того, держсекретар скинула камінь з плечей В.Януковича. «Де¬хто намагається змусити українців зробити вибір між Росією чи Заходом. Ми переконані, що це — фальшивий вибір. Україна — незалежна держава, і ми підтримуємо спробу вашої країни балансувати інтереси Росії, США та ЄС зі своїми. Ми переконані, що українці самі оберуть свій шлях. І в цьому ви можете розраховувати на допо¬-могу США», — заявила Г.Клінтон.
Цим вона дала зрозумі¬ти, що Білий дім уже не буде, як у минулому, так ревно ставивитися до вибору Україною свого зов¬нішньополітичного партнера. Головна цьому причина — непрості відносини Старого і Нового світу. З часів холодної війни, коли США виступали гарантом безпеки всієї Західної Європи, багато чого змінилося.
США всіляко підтримують нових, східноєвропейських членів ЄС, до яких досить скептично ставляться країни Старої Європи. Більше того, «староєвропейці» останнім часом усе частіше ставлять питання: а чи потрібний нам блок НАТО як система колективної безпеки, і чи не настав час розробляти щось своє, європейське?
Все це підштовхнуло Вашингтон до пошуку союзників. І тут нагодилися країни Східної Європи та Україна. А після «перезавантаження» відносин із Росією і приходом до влади «регіоналів», налаштованих на таке ж «перезавантаження» з Кремлем, у США зрозу¬міли — в них з’явився новий партнер. Партнер, який втомився від євроскептицизму і політики ігнорування, котра проводиться адміністрацією Дж.Буша. Перший крок назустріч зробила наша країна, відмовившись від збагаченого урану. В США це схвалили, і крига у відносинах між країнами скресла.

Від атома до свободи

Однією з найважливіших тем розмови глав зовнішньополітичних відомств США та України була атомна енергетика. «Сьогодні ми домовилися активізувати зусилля з метою залучення американського до¬свіду та інвестицій в енергетику», — повідомив журналістам міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.
Не оминули й проблему ядерних озброєнь. Як відзначило українське МЗС, сторони приділили особливу увагу заходам утилізації твердого ракетного палива і боєприпасів. Зважаючи на це, Білий дім серйозно розпочав забезпечення ядерного паритету в світі. Що цікаво, у цій сфері присутні й інтереси Росії, яка вирішила отримати контроль над атомною енергетикою України.
Держсекретар США виявилася спроможною і на сюрпризи. На тлі невщухаючої критики української влади з боку іноземних спостерігачів за обмеження свободи слова й авторитарні методи правління висловлювання Г.Клінтон про те, що Україна — демократичний приклад у регіоні, а з політикою В.Януковича щодо свободи слова вона згодна, здивували спостерігачів.
«Я хочу висловити американську підтримку подальшій інтеграції України до Європи. Україна багато чого зробила, аби показати, що її місце — в ЄС. Україна є демократичним прикладом у регіоні», — охарактеризувала Г.Клінтон ¬українську демократію.
Її думку про українську владу не змінила й зустріч із лідером опозиції — Юлією Тимошенко. Жінки говорили про свободу слова і демократію. І тут Г.Клінтон досить обтічно обіцяла американську «допомогу» у дотриманні цих прав. І це незважаючи на весь натиск Ю.Тимошенко, яка, за словами прес-служби БЮТ, «назвала факти, котрі свідчать про запровадження авторитарного режиму і про загрози для незалежності України, ре¬пресії проти політичних опонентів і взяття під контроль судової гілки влади».
Отже, в США вирішили повернутися до практики часів Франкліна Рузвельта, усвідомлюючи, що «перезавантаження» взаємин з Росією триватиме не вічно. Г.Клінтон уже сьогодні дозволяє собі критикувати Росію. І це попри недавню дружню зустріч президентів США і РФ.
У майбутньому ситуація може погіршитися. Та і в оточенні В.Януковича з кожним днем залишається все менше проросійськи налаштованих соратників. Політика політикою, а пересікання бізнес-інтересів російських та українських олі¬гархів дається взнаки. А отже, в майбутньому інтереси США й України можуть збігтися. І тут контакти з українським керівництвом, налагоджувані Г.Клінтон, будуть дуже доречними.

«Подробиці»

Думка експерта

Яку роль Києву відводить Білий дім?

Денис БОГУШ:
— Думаю, що сьогодні Україні приділяється менше уваги. Це пов’язано з фінансовою кризою. Тому візит Гілларі Клінтон свідчить про прагнення тримати руку на пульсі міжнародної ситуації. Він не був якимось основоположним. Приїзд держсекретаря у Київ можна назвати знаком поваги до країни. Більше за всіх «використала» поїздку Г.Клінтон до Східної Європи і на Південний Кавказ Польща, адже Варшава безпосередньо змогла обговорити багато питань стосовно військової сфери.

Записала Олена МЕЛЬНИК