Без вини винен

Виборець усе менше вірить у дієздатність парламенту через натиск виконавчої влади

В українській історії подібне спостерігалося вже не раз: чим сильніше й упевненіше почуває себе виконавча влада, тим неспокійніше в парламенті. Це начебто суперечить класичним постулатам про рівновагу гілок влади і навіть закону фізики: сила дії дорівнює силі протидії. Проте в нас у країні багато чого, на жаль, зовсім не так, як описано в підручниках. Особливість вітчизняного парламентаризму в тому, що наша Рада, як бальзаківська шагренева шкіра, «стискається» під натиском вул. Банкової.

Соціологічна константа

Найкращим підтвердженням того, що Верховна Рада навряд чи може служити противагою Партії регіонів (та контролює всю виконавчу владу і відчутно впливає на законодавчу), є проведене недавно соціологічне опитування.
Майже третина україн¬ських виборців віддали б свої голоси за представників ПР, якби парламентські вибори відбулися найближчим часом. Згідно з опитуванням, проведеним соціологічною службою Центру О.Разумкова, «ре¬гіонали» отримали б підтримку 28,2% тих, хто збирається голосувати.
За БЮТ — «Батьківщину» проголосували б 17%, за «Фронт змін» — 10%, за партію «Сильна Україна» — 6,7%, за ВО «Свобода» — 5,5%, за Комуністичну партію України — 4%, за партію «Удар» Віталія Кличка — 2,8%, за партію «Громадянська позиція» — 2,3% респондентів. Інші партії та блоки, представлені в списку, отримали б менш ніж 2%. Намір голосувати проти всіх висловили 4,7% опитаних з-поміж тих, хто планує взяти участь у виборах, а 11,3% цієї категорії респондентів не змогли дати відповідь.
За даними опитування, рівень підтримки виборцями різних політичних сил має яскраво виражену ре¬гіональну специфіку. Зо¬крема, тільки 4 політичні сили набирають понад 3% голосів виборців у кожному з чотирьох регіонів: Партія регіонів, БЮТ — «Батьківщина», «Фронт змін» і «Сильна Україна».
У східних областях лідером залишається Партія регіонів, яку готова підтримати майже половина (46,8%) респондентів. Також 3%-ий бар’єр у цьому регіоні подолали б БЮТ — «Батьківщина» (8%), «Сильна Україна» (6,9%), КПУ і «Фронт змін» (по 6,2%).
На півдні країни ПР набрала б 42,6% голосів тих, хто збирається голосувати, «Фронт змін» — 3,2%.
У центрі лідирує БЮТ —«Батьківщина», цю політичну силу підтримали б 24,2% респондентів. Далі йдуть Партія регіонів (17,6%), «Фронт змін» (12%), «Сильна Україна» (7,2%), ВО «Свобода» (5,9%), «Громадянська позиція» (4,1%) і партія «Удар» (3,2%). На межі прохідного бар’єра в цьому регіоні балансує КПУ — 2,7%.
На заході країни найбільш популярні опозиційні партії: БЮТ — «Батьківщина» (20,1% респондентів, які збираються взяти участь у майбутніх виборах), «Фронт змін» (17,3%) і ВО «Свобода» (14,8%). На 4-му місці — Партія регіонів, за яку готові проголосувати 9,9% опитаних. Також 3%-ий бар’єр на заході країни подолали б партія «Удар» (5,3%), «Сильна Україна» (3,9%) і «Наша Україна» (3,9%).
Дослідження проводила соціологічна служба Центру О.Разумкова з 27 січня до 2 лютого 2011 року в усіх регіонах України. Опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична погрішність вибірки — 2,3%.

Політична складова

Звичайно, перенесення дати виборів суттєво вплинуло на настрій електорату. Давно зауважено: люди «мобілізують» свої симпатії ближче до дати волевиявлення. А нині, коли вибори перенесено, перспектива передвиборних баталій відсувається порівняно з проблемами, куди більш «кусючими». Їх означують і зростання протестних настроїв, збільшення кіль¬кості «противсіхів» — вже майже п’ята частина виборців не хоче віддавати голоси за існуючі партійні проекти.
З другого боку, є ще одна тенденція. Не дарма в кулуарах Верховної Ради відкрито говорять про майбутню «трансформацію» парламенту. А ще — про продовження повноважень такому, «усіченому», парламенту аж до 2015-го (щоб одночасно провести всі варіанти виборів).
Ця, так би мовити, морквинка-принадинка добре відома, її використовували не раз. Схема пропозиції приблизно така: через кризу й необхідність економити в перспективі скорочується кількість депутатів (наприклад, Арсеній Яценюк повідомив про передбачувану чисельність «скороченців» у 100 чоловік!), але тим, хто залишився, (поки 450!) пропонується побути в Раді ще.
Чи треба говорити, хто в цій ситуації, не знаючи ні передбачуваної системи голосування за майбутню структуру парламенту («мажоритарка», «пропорціоналка» чи змішана система?), ні алгоритму робіт з «усічення», встоїть перед спокусою досидіти своє?
Крім того, за результатами соцопитування видно, що ні литвинівцям, ні навіть комуністам не доведеться нудьгувати: їм треба виходити за межі соціологічної погрішності, а з урахуванням «базарних» скандалів, що розгораються в КПУ і, м’яко кажучи, немобілізованості рядів НП, зробити це буде дуже нелегко. Всім відома і «любов» наших депутатів до тих, хто йде слідом: немає гарантії, що поріг виборів залишиться тим самим — 3%. Легка «чистка партійних лав» Мін’юстом у вигляді скорочення «неофітів», які не беруть участі у виборчих процесах, — нагадування вітчизняним партійним «карликам» про силу «велетнів».
Звичайно, владі, зайнятій вирішенням еконо¬мічних проблем, нелегко воювати відразу на всіх фронтах. Поки парламент поводиться досить сумирно, а після голосування щодо змін до Конституції взагалі виглядає як головний співучасник реформаторських процесів. Проте на вул. Банковій, мабуть, непогано розуміють, що Верховна Рада завжди була швидше політичною орендою, ніж просто трибуною для озвучування думок депутатів.
Підбирати ключик до депутатського корпусу, знайти переконливі доводи і вагомі аргументи — це не тільки улюблена забава, а й певною мірою тест для тих, хто береться забезпечувати голоси народних обранців на підтримку президентського курсу. Тут є якась схожість із комп’ютерною грою: зловив гаву, не туди смикнув мишкою — і згоріло чергове «життя». А скільки таких «життів» у запасі?
Гравці такого рівня, котрі роблять такі ставки, як правило, не розслабляються. І поки не дуже зрозуміло: чи є взагалі сенс у подібних хитруваннях, якщо в парламенті й так усе тихо-мирно, опозиція на цьому майданчику програє битву за битвою?
«Ах, обмануть меня нетрудно, я сам обманываться рад!» Це Олександр Пушкін написав у інший час і з іншого, далекого від по¬літичних ігор приводу. Але як підходить!

Володимир КАЦМАН