Закон і Бізнес


Зрушення невиправданих надій

Василь ОНОПЕНКО: «Сьогодні тільки ледачий не критикує судову систему»


Судова влада, №7 (994) 12.02—18.02.2011
1742

Схоже, в Україні залишилася тільки одна інстанція, в якій відкрито висловлюються проти судової реформи або принаймні тієї її частини, яка стосується пов¬новажень Верховного Суду. Минулого тижня Голова ВС Василь Онопенко в прямому ефірі передачі «Свобода слова» на ICTV констатував, що новий закон не виправдав очікувань: правосуддя не стало доступнішим, а самі служителі Феміди тепер ще більш залежні.


Під тиском і навантаженням

«У липні був прийнятий новий закон «Про судоустрій і статус суддів». Це добре, адже раніше діяв закон 20-річної давнини. Проте він (новий правовий акт. — Прим. ред.) не тільки не виправдав ті надії, які покладалися на нього, а й відкинув Україну на 10 років назад, — заявив керівник ВС. — І сьогодні тільки ледачий не критикує судову систему».
Зокрема, за словами Голови ВС, через те, що Верховний Суд позбувся можливості переглядати рішення нижчих судів, заарештовані не можуть оскаржити своє затримання. «У результаті люди сидять по півроку і нічого не можуть вдіяти. ВС не може переглянути ці справи, тому що вищі спеціалізовані суди вирішують: направляти справу до ВС чи ні», — сказав він.
Також В.Онопенко відзначив збільшення навантаження на суддів і тиск на них. «Я працював і за радянських часів. Сьогодні ж тиск ні з чим не можна порівняти. З усіх боків, — констатував він. — Я не знаю, як судді це витримують і працюють. У нас сьогодні на суддю — 200—300 справ у місяць, коли на тебе ще тиснуть строками».
Тим більше що Вища рада юстиції отримала право витребовувати копії всіх документів у справах. «Це хіба не тиск? Тепер ВРЮ питає суддів після ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, чому було прийняте саме таке рішення. Це прямо суперечить Конституції, — підкреслив В.Онопенко. — Нині судді бояться ухвалювати законні рішення. Вони стали більш залежними від зовнішніх чинників. Суди як судові органи стали менш самостійними».
Водночас, відповідаючи на питання журналістів, чому він не подасть у відставку на знак протесту проти таких результатів судової реформи, В.Онопенко підкреслив: «У мене немає сьогодні підстав подавати у відставку, оскільки Конституція, закон чітко передбачають, коли я можу подати у відставку».
Керівник ВС визнав, що на нього чинять тиск: «Мені важко з погляду психологічного тиску». При цьому Голова ВС ви¬словив сумнів, що з його відходом щось може змінитися в судовій системі. «Прийде хтось інший на моє місце — що зміниться? У нього з’являться повноваження? Думаю, що ні. Проблема в іншому: необхідно давати повноваження не мені, а Верховному Суду», — вважає В.Онопенко.
На підтвердження своєї позиції керівник ВС нагадав про рекомендації Венеціанської комісії і відповідну резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи в частині повноважень Верховного Суду. «Очевидно, ті, хто боїться поновлення повноважень ВС, бояться в перспективі ось цього положення», — припустив він.

Інформація до роздумів

Крім того, в інтерв’ю газеті «Коммерсант-Украина» В.Онопенко відзначив, що найближчими днями ініціюватиме зустріч з Президентом Віктором Януковичем. «Я хочу проінформувати його про стан правосуддя в країні після реформи, про те, про що сьогодні говорять не тільки в Україні, а й у Європі», — сказав Голова ВС. Оскільки, за словами В.Онопенка, проведена судова реформа — «лихо для України», вона знищила правосуддя.
Нагадаємо: під час попередньої зустрічі, яка відбулася 13 серпня минулого року, незабаром після набуття чинності реформеним законом, В.Янукович обговорив з В.Онопенком подальші кроки щодо реалізації судової реформи. Як повідомляла прес-служба глави держави, під час бесіди Голова ВС відзначив позитивні моменти нового закону, передусім — врегулювання питань стосовно суддівського самоврядування, роботи Вищої кваліфікаційної комісії щодо єдиних критеріїв відбору кадрів, відповідальності суддів, а також спеціалізації.
У свою чергу Президент звернув увагу на необхідність посилення боротьби з корупцією в судовій системі, підвищення рівня професіоналізму і рівня відповідальності судів і суддів, щоб третя гілка влади «стала зразком у країні в цих напрямах». Також глава держави підкреслив: «Потрібно, аби люди відчули, що судова система почала працювати набагато ефективніше і стала ближчою до них».
Коментуючи підсумки зустрічі, В.Онопенко відзначив: «Судову реформу можна було проводити тільки тоді, коли ми маємо консолідовану владу». Голова ВС також наголосив, що підготовлені фахівцями ВС напрацювання певною мірою знайшли відображення в законі. «Той позитив, який там є, знаходить підтримку суддівського корпусу, мою і моїх колег з Верховного Суду, а проблеми, що залишилися, виправлятимемо разом», — запевнив журналістів очільник ВС.
Проте, схоже, за півроку, по суті, нічого не змінилося, проб¬леми залишилися.

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ

Опитування «З&Б»

Як ви оцінюєте перший етап судової реформи в цілому
і чи не є нарікання з боку ВС боротьбою за поновлення повноважень?

Кореспонденти «ЗіБ» узяли бліц-інтерв’ю у представ-ників третьої гілки влади, а також законодавців, які входять до складу Комітету ВР з запитань правосуддя, попросивши їх відповісти на запитання: «Як ви оцінюєте перший етап судової реформи в цілому?», «Чи не є критика її Верховним Судом боротьбою за поновлення колишніх повноважень?». А також, ураховуючи питання, поставлене Голові ВС під час програми «Свобода слова», поцікавилися: «Чи може відставка В.Онопенка по¬ліпшити стан справ у судовій системі?»

Леонід ФЕСЕНКО, голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:
1. В цілому я оцінюю судову реформу позитивно, особливо з погляду того, що вже видно її результати. Передусім це створення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, який став ближчим до людей.
2. Безумовно, це справжня боротьба, причому з цинічними проявами. Пов¬новаження, які фактично перейшли до ВЦКС, жодною мірою не обмежують права громадян. А ось представники ВС уважають, що насамперед обмежили їхні права. Це різні поняття. Я не можу зрозуміти ВС в особі його Голови, який заявляє, що вони повинні повернути свої повноваження. А чому вони повинні це зробити?.. Нині ВЦКС працює професійно і розглядає ті справи, які роками лежали у ВС. До речі, в останньому знову накопичилося близько 40 тис. нерозглянутих справ, і при цьому його представники розмірковують про якусь справедливість і законність.
3. Напевно. Якщо пан Онопенко, як державний діяч найвищого ешелону влади, Голова ВС, не згоден з реформою, яку проводить держава, то як будь-яка людина, котра поважає себе, він повинен подати у відставку.

Олександр ПАСЕНЮК, голова Вищого адміністративного суду:
1. Позитивно. Головне, що процес реформування судової системи зрушив з місця. В законі «Про судоустрій і статус суддів» багато новацій, і водночас він повністю відповідає вимогам Конституції.
2. Безумовно, так. Прикро, що судову реформу критикує один з її співавторів — Василь Онопенко, який, ще займаючи посаду міністра юстиції, входив до складу робочої групи, котра працювала над розділом «Правосуддя» Конституції 1996 року. При підготовці цього роз¬ділу обговорювалася ідея створити ВС у складі 20—28 суддів з особливими повноваженнями — для забезпечення однакового застосування судами норм права. Цю позицію підтримував В.Онопенко. Якщо проаналізувати його статті і виступи починаючи з 1993 року і до сьогодні, то можна зробити висновок, що він кардинально змінив свою точку зору. Особливо критичними його висловлювання щодо судової реформи стали тоді, коли він очолив ВС.
3. Відставка однієї посадової особи в судовій системі, навіть з дуже великими повноваженнями, не може мати особливого впливу на стан справ у судовій системі. Для покращення ситуації та успішного проведення реформи потрібен цілий комплекс заходів, спрямованих на реалізацію закону «Про судоустрій і статус суддів». Особливу увагу потрібно приділити процесуальному законодавству: і адміністративному, і цивільному, і кримінальному. Саме його реформування сприятиме розвантаженню вищих спеціалізованих судів і ВС, що позитивно позначиться на стані всієї судової системи.
Головну увагу варто зосередити на виконанні судового рішення: воно повинно виконуватися після його ухвалення судом першої інстанції, у крайньому разі — після розгляду судом апеляційної інстанції. Іноді безглузде, але передбачене чинним процесуальним законом касаційне оскарження рішень у вищих спеціалізованих судах та фактичний повторний перегляд у ВС затягують виконання рішення на роки.

Павло ГВОЗДИК, голова Ради суддів загальних судів, суддя Вищого спеціалізованого суду з роз¬гляду цивільних і кримінальних справ:
1. Позитивно. Вперше, починаючи з 1992 року, були зроблені практичні кроки щодо зміни судової системи відповідно до реалій суспільно-економічного розвитку нашої держави. Причому це не косметичні, а масштабні зміни, які відповідають вимогам дня. Все абсолютно логічно і правильно.
2. Так, є. Причому ця критика не конструктивна. Ще рік тому існувала система, коли ВС мав усі необхідні, з погляду В.Онопенка, повноваження. Хіба це привело до вирішення тих питань, які сьогодні накопичилися в судах?.. У ВС лежать без розгляду десятки тисяч справ, лежали тоді і лежать нині. Тому й необхідно було змінити роль ВС.
3. Думаю, що людина, не згодна з генеральною лінією, визначеною в судовій системі, яку підтримують більшість суддів, напевно, має піти у відставку. Але це рішення В.Онопенко повинен прийняти самостійно.

Олександр УДОВИЧЕНКО, голова Ради суддів господарських судів, суддя Вищого господарського суду:
1. В цілому позитивно. Існуюча сьогодні структура судової влади більш ефективна, ніж та, що була раніше. До корисних новацій можна віднести створення єдиної кваліфікаційної комісії та нову побудову органів суддівського самоврядування.
В результаті роботи ВККС і ВРЮ та реструктуризації судової системи зменшилася кількість скарг на дії служителів Феміди і прийняті рішення, які оцінюються як незаконні.
Якщо говорити про речі, які потребують вдосконалення, то це передусім фінансове забезпечення суддів. На початку реформи було задекларовано підвищення фінансування. Однак через економічну ситуацію задекларовані зміни були відкориговані.
Крім цього, для вдосконалення підготовки суддівських кадрів були передбачені зміни, але матеріальна база не була підготовлена. І у зв’язку із цим процес добору та призначення суддів загальмував.
2. Думаю, так. Нині ВС має досить серйозні повноваження і багато роботи. Зокрема, роботи задля досягнення єдиної судової практики в спірних питаннях, де є певні колізії. І таких справ у нього — непочатий край.
Думаю, що критика йде не з боку ВС як найвищого судового органу, а швидше його очільників, які втратили певні важелі впливу.
3. Я б так не сказав, але з приходом до ВС В.Онопенка, який, безумовно, є фахівцем, відбулась політизація цього органу. А ВС все ж таки має бути найвищим органом судової влади, але ніяк не політичним гравцем.

Ігор САМСІН, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів, суддя Верховного Суду:
1. Позитивно. Особливо в тому, що стосується діяльності ВККС як постій¬но діючого органу. Хочу сказати й про зменшення кількості суддів ВС до 20 осіб, передбачене законом «Про судоустрій і статус суддів». Внаслідок того, що скорочення чисельності може тривати довго, фактично нівелюється мета судової реформи. З прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» і появою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ змінилося завдання ВС: з касаційного перегляду на формування єдиної судової практики.
2. Колишні повноваження, виходячи із законопроекту №7447 щодо вдосконалення роботи ВС, йому і повертаються. До речі, хочу сказати про цей закон таке. Ви знаєте, що ліквідовано військові суди, а в Конституції не передбачене звільнення у зв’язку з ліквідацією судів. А якщо всі представники військових судів скажуть: ми хочемо бути суддями військових судів, звільніть нас, коли ми відслужимо 25 років. Можлива ж така ситуація? Можлива. Тому проект №7447 треба сприймати, виходячи з принципів доцільності і розумності (мається на увазі норма, яка передбачає, що повноваження стосовно визначення ступеня відповідності суддів ВС установленим у законопроекті вимогам пропонується покласти на ВККС. — Прим. ред.). Якщо звернутися до акта «Про судоустрій і статус суддів», то який орган відповідальний за формування суддівського корпусу? ВККС. А хто рекомендував суддів на посади до ВС: голова суду чи ВККС? Це звичайна реорганізація відповідно до вимог закону. Це право законодавця: якщо він передбачив у ВС 20 суддів, то так і повинно бути.
3. На це питання я відповідати не буду, оскільки я — суддя ВС. Неетично з мого боку давати цьому оцінку. Коли збереться Пленум ВС, тоді я як суддя ВС зможу висловити свою позицію з приводу діяльності Голови, його заступників.

Валерій ПИСАРЕНКО, голова підкомітету Комітету ВР з питань правосуддя, кандидат юридичних наук:
1. Без перебільшення можу сказати, що реформа принесла багато позитиву. Це стосується і питань незалежності судової гілки влади, організації самоврядування суддів, вирішення низки процесуальних питань для полегшення доступу до правосуддя громадянам. На порядку денному мате¬ріально-технічне забезпечення судів.
2. Голова ВС непослідовний у своїй критиці судової реформи. Хочу нагадати його палкі висловлювання на підтримку реформи під час зустрічі з Президентом та на Х з’їзді суддів. Очевидно, причини критики потрібно шукати не в ухваленому законі, а в іншому. Більш того, неприкрита боротьба керівництва ВС за пов¬новаження повторної касації, що було визнано Радою Європи однією з проблем судової системи України до її реформування, шкодить не тільки репутації ВС, а й всій судовій владі.
3. Питання відставки, швидше за все, залишиться питанням моральних якостей Голови ВС. На жаль, каденція очільника ВС запам’ятається не найкращими подіями в судовій системі, а його відстороненість від усіх процесів, відсутність альтернативної думки та постійна зміна позицій залишать гіркий спогад про ці часи для Верховного Суду.

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, голова підкомітету Комітету ВР з питань правосуддя:
1. В цілому позитивно. Адже ми отримали головний орган судової влади — ВККС, змінили якісний склад ВРЮ, як того вимагає європейська спільнота, розробили механізм та методику навчання суддів і змінюємо систему підбору кадрів. Мені здається, це великий успіх.
2. Зрозуміло. На жаль, Верховний Суд був головним у боротьбі з судовою реформою і особисто Голова ВС Василь Онопенко тривалий час її блокував. На мою думку, те, що розвалили судову гілку влади, це його особиста провина.
3. Впливу на розбудову судової влади він уже й так не має.

Записали
Ольга Кириєнко,
Марина ЗАкаблук