Закон і Бізнес


25 років від ратифікації ЄКПЛ

Як Україна стала гарним учнем і чому ще продовжує вчитися


.

21.07.2022 11:35
ОЛЕКСНДР ПАВЛІЧЕНКО, виконавчий директор УГСПЛ
1487
1487

Кількість справ з України в Європейському суді з прав людини свідчить, що ми не досягли всіх вершин із ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Але держава сприймає ці проблеми як виклики, які потрібно реалізовувати.


Минуло 25 років з дня ратифікації Європейської конвенції. 17 липня 1997 року, майже о 19 годині вечора український парламент з третьої спроби проголосував за ратифікацію ЄКПЛ.

Якби сьогоднішні правники перенеслись в те вечірнє обговорення, вони б здивувались рівню незнання депутатами суті цього документу, який став правовою міні конституцією для України.

Цікавими були й аргументи, якими тогочасний голова комітету з прав людини Володимир Буткевич (саме він згодом був першим суддею в Європейському суді з прав людини від України) переконував депутатів у позитивному впливі Європейської Конвенції. Він сказав, що шахтарі, які на той час бастували й йшли маршем на Київ, зможуть отримувати компенсації за невиплачені зарплати через ЄСПЛ, при цьому зробивши посилання на справи курдів проти Туреччини.

Як Європейська конвенція змінила Україну

Цей документ вплинув на нашу Конституцію, яка була ухвалена в 1996 році. Окремий розділ, який присвячений правам людини виписувався з посиланням на текст Європейської конвенції з прав людини. ЄКПЛ – це своєрідна правова Конституція, яка заклала підвалини значних правових змін в Україні, зокрема, в системі судочинства. 

Ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу також було мотивоване змінами, продиктованими частиною 3 статті 5 Європейської конвенції – це право на свободу і особисту недоторканність. Раніше рішенням прокурора, а не в судовому порядку, особу позбавляли волі на певний час. Цей несудовий порядок позбавлення волі вважався помилковим і з самого початку дії Європейської конвенції це вважалося порушенням. Відповідно це вимагало змін в порядку кримінального процесу та  судочинства в цілому.

Європейська конвенція суттєво змінила правове бачення всіх правників в Україні: суддів, прокурорів, адвокатів. Ті стандарти і норми, які ще в середині 90-х вважалися «буржуазними», далекими і недосяжними, стали реальністю, і сьогодні Україна стала дуже гарним ретельним учнем, який продовжує вчитися. 

Ми маємо низку справ на розгляді в Європейському суді, але разом із тим ми використовуємо це, щоб змінювати на краще наше законодавство, нашу правозастосовчу практику і підвищувати стандарти забезпечення прав людини. 

Одним з останніх таких важливих рішень, я вважаю рішення щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Вважається, що неможливість перегляду таких вироків дорівнює порушенню третьої статті Європейської конвенції з прав людини – «Заборона катування, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження і покарання». Відповідно держава має вжити кроків для того, щоб змінити цю ситуацію. Україна вживає, але не вжила цих кроків – в нас ще немає механізму перегляду вироків для такої категорії осіб і це є проблемою, на яку вказував і продовжує вказувати Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). 

Найбільші досягнення України в застосуванні Європейської конвенції

Перше. Те, що українська Конституція і Європейська конвенція з прав людини взаємодоповнюють одна одну – є найбільшим досягненням. 

Друге. Європейська конвенція і практика ЄСПЛ стали звичайними термінами і знаннями для кожного юриста в Україні, це те, чого не було 25 років тому. 

Третє. Україна має сильних, потужних суддів, якими відзначалася в Європейському суді: на сьогодні – Микола Гнатовський, попередники – Володимир Буткевич, Анна Юдківська, яка пробула 14 років на цій посаді. Вони відзначились своєю якісною роботою в Страсбурзі. Це було свідченням високої планки української правової думки. 

Ми не можемо сказати, що досягли всіх вершин, саме про це і свідчить кількість справ з України в Європейському суді. Але держава сприймає ці проблемні питання як виклики, які потрібно реалізовувати.

Крім того, інструмент Європейського суду сьогодні використовують для того, щоб звертатися з оскарженням порушень, пов’язаних з війною, яку вчиняє росія  на українській території. Як на мене, це найголовніший висновок з того, яка є користь від перебування в системі юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Як звернутися до ЄСПЛ?

Зараз відбулися зміни у порядку звернення до Європейського суду і є можливість навіть скористуватися спеціальним сайтом в підготовці заяви до ЄСПЛ, що я рекомендую робити.

Коли ми говоримо, що подаємо позов проти держави, яка вчиняє порушення, то повинні визначати хто ж саме є такою державою, яка відповідальна за порушення. Якщо йдеться про росію – одна історія, якщо про Україну – інша сторона. 

Перше і важливе правило, яке варто враховувати – це вичерпання засобів захисту порушеного права на національному рівні. Тобто в кожному випадку слід довести, що були вичерпані всі можливі засоби судового захисту, були звернення до судових інстанцій, до інших можливих інстанцій, які кваліфікуються як ефективні в розумінні ЄСПЛ.  

Другий момент – термін подачі заяви: від дати вичерпання останнього ефективного судового рішення він має бути не більше чотирьох місяців. Від лютого цього року відбулося скорочення з шести місяців до чотирьох. Це стимул для того, щоб не гаяти час і не чекати, коли сплине цей термін від моменту отримання останнього рішення судової інстанції, яка вважається ефективною. Або ж треба обгрунтувати, що не потрібно звертатися до судових інстанцій, тому що вони є неефективними для забезпечення порушення права.

УГСПЛ