Лікування без діагнозу
Що не так з доповіддю ООН про ситуацію в Україні
.
Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет виступила на Раді з прав людини ООН. На засіданні обговорили доповідь моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Деякі тези доповіді викликали критику з боку, зокрема, представників української влади. Глава Офісу президента Андрій Єрмак назвав неприйнятною таку характеристику, що українські військові «не повністю дотримувалися» міжнародного гуманітарного права на сході, хоч і в значно меншому масштабі, ніж Росія.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в ефірі національного марафону Freeдом пояснив, чому деякі фрагменти доповіді ООН викликають обурення.
Агресор – Росія, але цього немає в доповіді ООН
Те, що Росія напала і є агресором, що в неї своя спеціальна політика, яку вона встановлює на окупованих територіях – цього немає в цій доповіді. В мене виникло відчуття наче розглядається гра двох команд на нейтральному полі з точки зору «хто скільки порушив правил»: хто неправильно вдарив по м’ячу, хто вибіг раніше і так далі. Тобто не розглядається сама суть, що триває агресія РФ, яка веде загарбницьку війну, порушуючи всі правила.
Наступний момент – дається оцінка з позиції норм, закріплених в документах ООН. Тобто, ми повинні в будь-якому разі стояти на цінностях і стандартах, які зафіксовані в основних інструментах ООН та інших міжнародних інститутів. Той самий Римський статут, Європейська конвенція з прав людини, Загальна декларація з прав людини – ці документи мають бути завжди засадничими в законодавстві та практиці України, яка не повинна їх порушувати.
Ми маємо постійно пам’ятати, що цей контроль, який здійснюють над нами, завдяки якому ми бачимо очима інших ситуацію, що складається, він важливий. Це дуже важливий момент, завдяки якому ми отримуємо міжнародну підтримку, маємо статус жертви, на яку напали, і яка бореться за цінності демократичного суспільства і демократичних країн.
Нам дуже важливо зробити два висновки:
1. Ми маємо самі готувати якісні документовані доповіді такого ж рівня, з такою аналітикою. Навіть детальніше і глибше, бо навіть за статистикою ця доповідь ООН не дотягує до повної – там вочевидь статистично менше інформації, ніж її існує реально щодо порушень.
2. Ми маємо дуже чітко працювати на рівні правоохоронних органів. При веденні бойових дій, фіксувати всі порушення, які відбуваються, уникаючи таких порушень з українського боку. Вони тут (в доповіді ООН – ред.) теж представлені.
75% рекомендацій – для України
Згоден із тим, що пропорційність порушень кардинально різна. З боку агресора, який знищує всі сліди і намагається показати себе тим, хто дотримується прав і, начебто, намагається встановити нормальні правила. В цьому пропагандистська логіка РФ, що вони борються з якимись негараздами і порушеннями, прийшли такі «правильні і коректні», і намагаються встановити добрий порядок. Оця логіка має бути розвіяна і має бути показана вся сутність цього фашистського російського втручання.
Заключна частина – висновки та рекомендації. Якщо ми подивимося, хоча б пропорційно, кому які рекомендації, то до української сторони відноситься близько 75% рекомендацій, а до росії – 10%. Це викликає питання: чи бачать вони війну в Україні, як найбільшу війну після другої світової на європейському континенті? І серед рекомендацій першою є припинити збройне протистояння і перейти до миру. Це найголовніша мета. Тобто Україна має просто скласти зброю і погодитися на умови, які диктує росія? Відсутність логіки робить цю доповідь дещо неповноцінною.
Немає доступу до територій – немає порушень?
Такі звіти фіксують юридичний стан ситуації. Це досить важливий момент. Те, як це зафіксовано на рівні ООН, стане мотивацією для подальших кроків. Ми з вами з лютого говоримо про те, що ООН та інші міжнародні організації відстають від ситуації та не можуть на неї вплинути.
Спроби впливати на ситуацію ми бачимо. Спроба встановити мир за будь-яку ціну, не враховуючи які втрати за цим стоятимуть для України. Росія веде війну на чужій території, не на своїй землі. Це проблема. Це загарбницька війна. Фактично терористична держава фашистського типу, яка здійснює агресивну воєнну політику – цієї оцінки в тексті взагалі немає.
Лікування хвороби залежить від правильного діагнозу. В цій ситуації абсолютно правильного діагнозу немає. Є аналіз деяких наслідків цього діагнозу одного з учасників конфлікту без конкретних резолютивних пропозицій для міжнародної спільноти. Тут не вистачає активної ролі міжнародних організацій по контролю ситуації на окупованих територіях, про що заявлено.
Дуже добре і доступно можна все отримати на підконтрольній Україні території, ситуації описані з великою кількістю деталей. Те, що відбувається на непідконтрольних Україні територіях, то там сказано: «Так, в нас неповна інформація, бо нам відмовили в доступі, наприклад, до місць несвободи». Там утримують тисячі військовополонених, викрадених людей, на непідконтрольній території, в Криму.
Це величезна проблема, про яку ми кажемо з 2014 року. Жодна міжнародна організація, жодні ООН чи «Червоний хрест» не могли отримати звідти інформацію та вплинути на ситуацію. Це величезна проблема, яка вже показувала, наскільки ця ракова пухлина розростається. На сьогодні це просто позначено: «В нас просто немає інформації, тому ми не можемо оцінювати». Спробуйте оцінити по фактам від тих, хто вийшов з місць несвободи і можуть свідчити про ті тортури, яких вони зазнали. От вам інформація. Навіть це джерело можу підказати.