Закон і Бізнес


Неупорядковані документи та неоднозначні формулювання

Законодавство про внутрішньо переміщених осіб викликає все більше запитань


.

02.05.2022 12:57
2093

В Українській гельсінській спілці з прав людини продовжують відслідковувати та аналізувати зміни в законодавстві, що стосуються порядку реєстрації та призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам, і намагаються розібратись, як ці зміни впливають чи можуть незабаром вплинути на соціальне становище цієї категорії населення України.


В попередній публікації висловлювалося занепокоєння щодо можливих проявів дискримінації тієї частини ВПО, які були зареєстровані впродовж 2014-2022 років, шляхом ускладнення доступу до фінансової допомоги.

Внесені постановою Кабміну від 16.04.2022 № 457 зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (постанова № 332) у багатьох юристів викликали стурбованість в плані впливу цих змін на отримання допомоги переселенцями «першої хвилі». Водночас у самих переселенців виникло безліч питань, з якими вони кинулись на «гарячі лінії», до юристів, потім обговорюючи почуте в соціальних мережах.

На жаль, роз’яснення, що довелось їм вислухати, впевненості до розуміння ситуації не додавали.

Річ в тому, що з травня 2022 року допомога буде надаватися за новими правилами, як зазначено в Порядку. Отримати її матимуть право лише ті особи, які або проживають, або перемістилися з території, що є тимчасово окупованою (оточеною, блокованою) чи там проводяться бойові дії. Список таких територій визначається окремо. Отримати допомогу зможуть також ВПО, у яких житло зруйноване чи непридатне для проживання внаслідок пошкодження – за умови, що такі особи у встановленому порядку подали заявку на відшкодування відповідних витрат.

Були певні очікування, що до цього переліку територій, окрім тих, де зараз проводяться воєнні дії, та тих, що окуповані російською армією в ході повномасштабної війни 2022 року, увійдуть також і ті регіони і населені пункти, які за часів дії постанови КМУ № 505 містилися в «переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» та в «переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» (розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 року, чинне на дату написання цієї статті).

Здавалось, що тут складного – долучити до новоствореного документу вміст розпорядження № 1085-р? Дивно, проте цього не сталось. В опублікованому 26.04.2022 року на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку (https://bit.ly/3KeNnuZ) територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року були відсутні взагалі Автономна Республіка Крим і окремі райони Донецької та Луганської областей – а це чотири райони Луганської області та сім (за виключенням окремих громад) районів Донецької області.

Як зазначено в оновленому Порядку, цей Перелік територіальних громад затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Цікаво, на якому етапі створення цього Переліку «загубилися» АР Крим та ОРДЛО? Це груба технічна помилка чи цілеспрямований крок – спроба припинити фінансову допомогу тим переселенцям, хто рятувався від війни ще з 2014 року і за законом не перестав бути внутрішньо переміщеною особою, подивитися на реакцію суспільства?

В публікації Мінреінтеграції зазначено: «Станом на 25.04 у перелік ввійшли 7 областей, зокрема: територіальні громади Херсонської, Харківської, Миколаївської, Донецької, Луганської, Одеської та Запорізької областей. Наголосимо, що у переліку перебувають усі громади Донецької та Луганської областей». Проте це, як видно з Переліку, не відповідає дійсності.

Мабуть, численні звернення спонукали посадовців звернути увагу на недоліки з Переліком і 27 квітня міністерство оприлюднило заспокійливу публікацію «Мешканці Донецької та Луганської областей гарантовано отримають грошову допомогу», а 28 квітня 2022 року з’явився оновлений Перелік. Дійсно, в ньому є всі територіальні громади Донецької та Луганської областей. Те, що Молодогвардійську міську територіальну громаду замість Луганського району помилково включили до Ровеньківського району, хочеться сподіватись, не стане на заваді для призначення комусь допомоги, а от факт відсутності Автономної Республіки Крим в Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року, викликає питання. Хоча, дійсно, цей Перелік «не є фіксованим документом – він оновлюється регулярно».

Принагідно хотілося б звернути увагу на те, що досі існують проблеми, пов’язані з неоднозначністю формулювань в тексті постанови КМУ № 332, що свідчить, мабуть, про недоліки процесу підготовки відповідних нормативно-правових актів.

В тексті оновленого Порядку, на жаль, прямо не зазначено, чи потрібно буде у травні 2022 року всім особам, що мають право на отримання допомоги, подавати нову заяву для призначення виплат, адже, за змістом Порядку) умови її призначення з травня змінені, а виплата раніше (у березні-квітні) призначеної допомоги здійснюється до квітня 2022 року включно (п. 3 Порядку). Є сподівання, що цей момент усіма територіальними органами соціального захисту буде сприйнятий однозначно, і на користь ВПО. Проте документ і має відповідну назву – Порядок, тому має надавати всім зацікавленим певний алгоритм дій.

Також чітко не зазначено про можливість/дійсність умови автоматичного, без подання додаткового звернення, призначення з 1 травня 2022 року допомоги внутрішньо переміщеним особам категорії «які станом на 1 березня отримували щомісячну адресну допомогу». Таким переселенцям, у випадку виникнення непорозумінь з соціальними робітниками, можна лише рекомендувати в розмові з ними посилатися на публікацію Мінінтеграції від 27 квітня, де розміщено запевнення: «мешканці Донецької та Луганської областей гарантовано отримають грошову допомогу».

Через двозначність деяких формулювань в Порядку було б доцільним отримати їхні тлумачення з боку авторів документу.

Нещодавно стосовно деяких сумнівних положень були надані роз’яснення у листі Мінсоцполітики від 21.04.2022 року № 3947/0/2-22/56. Так, наприклад, підкреслена неможливість отримання допомоги внутрішньо переміщеною особою, яка до 24.02.2022 року обліковувалась в регіоні, що включений до переліку, затвердженому розпорядженням КМУ № 204-р, проте не отримувала допомогу за ПКМУ № 505 (в тому числі якій було припинено таку допомогу) – право на отримання допомоги у такої особи з’явиться лише у разі нового переміщення.

Певні підстави для такого твердження є, проте такий висновок протирічить загальним принципам соціальної допомоги, що передбачені Порядком, оскільки виокремлює певний прошарок серед внутрішньо переміщених осіб за ознакою часу взяття їх на облік і встановлює різні умови для отримання допомоги. Бо особа, яка, навпаки, до 24.02.2022 року ніколи не обліковувалась як ВПО, але мешкає в цьому ж самому регіоні, який щойно окупований або там ведуться воєнні дії, відповідно до цього Порядку має право отримати допомогу на проживання, і для цього їй не потрібно переміщуватись.

Це по-перше, а по-друге – для особи, яка вперше стала на облік ВПО і отримує допомогу, Порядком не передбачено жодних таких підстав для її припинення, які існували в ПКМУ № 505 (наявність у особи або члена сім’ї житла на підконтрольній території, чи певної суми на депозитному рахунку, відсутність працевлаштування впродовж чотирьох місяців). Наразі факт припинення виплат допомоги переселенцю «першої хвилі», що мав місце колись за будь-якою з перелічених підстав, стає перепоною для призначення допомоги.

У листі Мінсоцполітики також сказано, що, відповідно до Порядку,  внутрішньо переміщена особа подає заяву (в тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія) на призначення допомоги, в якій зазначає номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги «єПідтримка» або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги. Тобто, як наголошується в листі, вимога щодо відкриття рахунка виключно в АТ «Ощадбанк» у законодавстві відсутня.

Проте такі твердження не зовсім відповідають дійсності, оскільки умови виплати пенсії, усіх видів соціальної допомоги та компенсації, довічних державних пенсій внутрішньо переміщеним особам – саме через рахунки та мережу установ і пристроїв АТ «Ощадбанк» – були введені колись постановою КМУ від 14.03.2016 року № 167. Ці умови діють з липня 2016 року і залишаються незміненими до теперішнього часу в постанові КМУ від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Визначення Ощадбанку єдиним банком для проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не відповідає ст. 1 Першого протоколу  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та порушує засади цивільного законодавства на свободу договору та вибір контрагента – ці проблемні питання неодноразово озвучували громадські організації, що опікуються справами ВПО.

Існуюча зараз можливість використовувати для отримання допомоги ресурс «єПідтримка» та відкривати картковий рахунок у будь-якому банку є, за деякими ознаками, тимчасовим явищем і свідченням «ручного» керування процесом виплати допомоги. До того ж сумнівно прогнозувати подальше використання системи «єПідтримка» (впроваджена для оперативної виплати 1000 грн вакцинованим громадянам) у якості довгострокового засобу для виплат внутрішньо переміщеним особам.

Так чи інакше, але здійснювати контроль за грошима, звісно, зручніше, якщо вони зберігаються в одному кошику, тому, мабуть, навіть після прийняття нового Порядку формулювання пункту 1 постанови КМУ № 637 анітрохи не зачепило змінами: «Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі – соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв АТ «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі». Цей фрагмент тексту пункту 1 постанови КМУ № 637 є такою собі міною уповільненої дії, яка стане в нагоді і може застосована в майбутньому для посилення контролю.

На додаток, в цьому сенсі слід враховувати також ще постанову від 30.08.1999 року № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», п. 6 якої встановлює: Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 – із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 269 та від 20 березня 2022 року № 332, за виключенням осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк». Отже, ці норми так і не були змінені постановою № 332.

Війна в Україні розпочалась у 2014 році, коли в державі вперше серйозно стикнулись з таким явищем як переселенці, з необхідністю вирішувати житлові та соціально-побутові проблеми внутрішньо переміщених осіб. Війна, яка тривала восьмий рік, зараз заново висвітлила наявні складнощі у цій сфері. Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка призначалась за старим порядком (ПКМУ від 01.10.2014 року № 505), незважаючи на її недоліки, допомагала значній кількості переселенців справлятися з побутовими фінансовими проблемами. І хоча 1000 грн, що призначалась для пенсіонерів та дітей, – це не така вже велика сума, яку з великою натяжкою можна було називати «сумою для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату ЖКП», враховуючи реальні витрати на оренду житла і комунальні послуги, проте вона складала суттєву частину в сімейному бюджеті.

Втрата грошової допомоги для багатьох сімей ВПО була чутливою, тому заради цих коштів вони йшли по кабінетах, позивалися до суду, якщо вважали, що виплати були припинені безпідставно. Головною причиною того, що ця допомога для багатьох сімей переселенців залишається очікуваною, – є невирішеність проблеми з житлом для внутрішньо переміщених осіб. Незважаючи на впровадження і практичну реалізацію Урядом житлових програм для внутрішньо переміщених осіб, мрія про своє житло для більшості вимушених безхатченків залишається недосяжною – загалом через віковий та фінансовий ценз.

Тому державна допомога цим вразливим верствам населення, які за час, що минув з переміщення, так і живуть в орендованому житлі, має бути продовжена, а також спрощена, наскільки дозволяють спростити ідентифікацію особи цифрові технології.

Будемо сподіватися, що подальші зміни, які будуть вноситись до Порядку, усунуть неточності і двозначності в тексті документа, покращать його якість і в цілому будуть слугувати збільшенню доступності соціальної допомоги та запобігатимуть можливим проявам дискримінації внутрішньо переміщених осіб.

Закон і Бізнес