Словниковий запас

Депутати вирішили не обмежувати мову судочинства лише українською

Чи то законодавчі смаки депутатів після зимових канікул кардинально змінилися, чи то якість нових ініціатив на ХІІІ сесії парламенту суттєво погіршилася, однак на першому засіданні Комітету ВР з питань правосуддя його представники забракували більшість проектів (усього їх було 10).

Не підтримали вони і зміни, які пропонувалося внести до закону «Про судоустрій і статус суддів», щодо мови судочинства і діловодства в обителях Феміди.

Усе нове — добре забуте старе

Як розповів присутнім Вадим Колесніченко, метою цього документа є перегляд положень ст.12 реформеного закону щодо вживання в судах разом з державною регіональних мов або мов меншин відповідно до акта «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Автори проекту (В’ячеслав Кириленко і Володимир Мойсик. — Прим. ред.) уважають, що зазначені положення суперечать ст.12 Основного Закону і рішенню Конституційного Суду від 14.12.99. Тому ініціатори змін пропонують вилучити з назви ст.12 слова «і діловодства в судах» і викласти її редакцію в трьох частинах, передбачивши, що судочинство в Україні провадиться державною мовою, нею ж складаються і судові документи. «Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою», — такий варіант пропонують суб’єкти законодавчої ініціативи.
На переконання В.Колесніченка, цей текст частково повторює положення, які містилися в ст.10 закону «Про судоустрій України», але при цьому виключено норму, відповідно до якої «застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом». «Тобто зроблено спробу усунути щонайменшу ймовірність того, що в якомусь суді судочинство, яке відповідно до вимог процесуального закону має здебільшого усний характер, може здійснюватися якоюсь іншою мовою, крім української», — заявив доповідач. Проте, за його словами, запровадження чинним законом використання у сфері судочинства регіональних мов не ставить під сумнів державність української мови.

Утиск чи підтримка?

На думку В.Колесніченка, вітчизняне законодавство і норми міжнародного права гарантують реалізацію загальновизнаного права кожного на ефективний судовий захист. Однак положення запропонованого проекту, на його переконання, ставлять захист прав громадян у залежність від володіння лише державною мовою. «Внесення змін до ст.12 закону «Про судоустрій і статус суддів» створить перешкоди або унеможливить судовий захист прав та охоронюваних законом інтересів, що є порушенням ст.55 Конституції, наслідком чого є фактичне встановлення мовного цензу на право судового захисту», — резюмував доповідач. Солідарними із ним були експерти Вищого
адміністративного суду, Інституту законодавства ВР, Національного університету «Одеська юридична академія», які запропонували залишити згадану норму в чинній редакції.
Іншої думки були деякі члени комітету. Зокрема, Володимир Філенко заявив, що прийняття запропонованого документа сприяло б поширенню державної мови. Він звернув увагу, що третя гілка влади є державною, а тому в обителях Феміди мають використовувати державну мову. «Очевидно, нашому комітету було б не зовсім зручно утискати законопроект, який підтримує українську мову», — відзначив він. Ще одним аргументом нардепа було те, що переважна більшість громадян, які проживають на території України, якщо і не вільно володіють «калиновою», то хоча б розуміють її. «Аналогічно можу повідомити: всі громадяни України володіють російською мовою і розуміють її», — парирував В.Колесніченко. Він закликав своїх колег виконувати міжнародні зобов’язання країни і опікуватися передусім захистом прав громадян.
А ось перший заступник голови комітету Юрій Кармазін, ще раз перечитавши творіння суб’єктів законодавчої ініціативи, назвав їхні пропозиції «абсолютно нормальною формулою». За його інформацією, соціо¬логічні дослідження показали: ті, хто знає російську мову, на 80% розуміють і українську. Він звернув увагу колег і на те, що головне науково-експертне управ¬ління парламенту рекомендує прийняти цей документ за основу.
Однак більшість членів комітету вирішили відхилити цю законодавчу ініціативу.

Олександра ПІОНТКІВСЬКА