Плювок в обличчя

Установлення мети заподіяння тілесного ушкодження є обов’язковим, оскільки від мотиву залежить кваліфікація діяння за статтями КК. Такий висновок зробив ВС в постанові №200/17961/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

22 грудня 2021 року                         м.Київ                               №200/17961/17

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ЄРЕМЕЙЧУКА С.В.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., МАЗУРА М.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого Особи 1 — адвокатів Корсуновського П.Ю. і Підлужного В.М. на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 6.01.2021 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3.06.2021 щодо Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця м.Серпухова Московської області Російської Федерації, який проживає за Адресою 1, раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Бабушкінського райсуду від 6.01.2021 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.350 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 цього кодексу його звільнено від відбування покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено обов’язки, передбачені пп.1, 2 ст.76 зазначеного кодексу, зокрема публічно попросити вибачення у потерпілого.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком Особа 1 26.04.2017, близько 11:00, будучи головою правління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80», прибув до приміщення Дніпровської міської ради, що на просп. Дмитра Яворницького, 75 у м.Дніпрі, з метою спілкування з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міськради Особою 2 щодо питань, пов’язаних з участю ОСББ «Запорізьке шосе 80» у програмі сприяння діяльності ОСББ, житлово-будівельних кооперативів та обслуговуючих кооперативів у багатоквартирних будинках м.Дніпропетровська на 2016—2020 роки, затвердженій рішенням Дніпровської міськради від 13.07.2016 №13/11.

Під час спілкування у Особи 1 виник умисел, спрямований на умисне спричинення легкого тілесного ушкодження Особі 2 як службовій особі у зв’язку з його службовою діяльністю на вказаній посаді, зокрема через незгоду з прийнятим Особою 2 рішенням щодо участі ОСББ «Запорізьке шосе 80», головою якого є Особа 1, в указаній програмі.

Реалізуючи цей умисел, Особа 1 близько 11:20, перебуваючи у службовому кабінеті Особи 2 №421 Дніпровської міськради, достеменно знаючи, що останній є службовою особою, маючи на меті змінити характер його діяльності на свою користь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, завдав Особі 2 трьох ударів лівою та правою руками, стиснутими в кулак, у ділянку голови, спричинивши легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров’я.

ДАС ухвалою від 3.06.2021 вирок місцевого суду змінив у частині призначення покарання, виключивши посилання на обов’язок Особи 1 публічно попросити вибачення у потерпілого.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник засудженого — адвокат Підлужний В. М., посилаючись на істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо Особи 1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, захисник указує на безпідставну кваліфікацію дій засудженого за ч.2 ст.320 КК, оскільки в ході досудового розслідування не зібрано достатніх доказів на її підтвердження, обвинувачення сформульовано неконкретно, зокрема суд не встановив усіх елементів інкримінованого Особі 1 кримінального правопорушення (мотиву й мети заподіяння тілесних ушкоджень) та вийшов за межі пред’явленого обвинувачення. Вважає, що досудове розслідування здійснювалось із порушеннями правил підслідності, адже у в. о. начальника відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області були відсутні повноваження для винесення постанови про призначення групи слідчих у цьому провадженні, а досудове розслідування мало б здійснюватися Шевченківським ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Також, на думку захисника, висновок експерта, за яким установлено тяжкість спричинених Особі 2 тілесних ушкоджень, є недопустимим доказом через відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів направлення експерту матеріалів кримінального провадження та медичної документації потерпілого. Крім цього, захисник стверджує, що експертизу було проведено до перекваліфікації дій засудженого з ч.2 ст.296 КК на ч.2 ст.350 цього кодексу. Утім, у постанові про призначення експертизи дії Особи 1 кваліфіковано за ч.2 ст.350 КК. У свою чергу суд апеляційної інстанції порушень, допущених місцевим судом, не усунув, безпідставно погодившись із висновками місцевого суду.

У касаційній скарзі захисник засудженого — адвокат Корсуновський П.Ю., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо Особи 1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На переконання касатора, дії засудженого помилково кваліфіковані за ч.2 ст.350 КК, адже зі змісту вироку не убачається форми вини і мотиву указаного кримінального правопорушення. До того ж судами не узято до уваги протиправної поведінки потерпілого, який спровокував засудженого. Касатор зазначає, що дії як потерпілого, так і засудженого мають бути кваліфіковані за ст.125 КК. У свою чергу суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, викладених у поданій апеляційній скарзі, необґрунтовано відмовивши у її задоволені, а отже, ухвала цього суду не відповідає положенням ст.419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду від представника потерпілого Особи 2 — адвоката Єсауленка В.В. — надійшли письмові заперечення, в яких він наводить аргументи на спростування доводів, викладених у касаційних скаргах захисників засудженого.

У судовому засіданні захисники Підлужний М.В., Корсуновський П.Ю. та засуджений Особа 1 підтримали касаційні скарги та просили задовольнити їх з наведених у них підстав, прокурор Нескородяний А.М. та представник потерпілого Єсауленко В.В. заперечили проти їх задоволення <…>.

Мотиви Суду

Так, не погодившись із вироком суду, захисники Підлужний В.М. і Корсуновський П.Ю. подали апеляційні скарги в яких посилались, зокрема, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що у свою чергу вплинуло на кваліфікацію дій їх підзахисного.

Як убачається із зазначених апеляційних скарг, захисники обґрунтували свої доводи тим, що місцевий суд не дав оцінки провокативним діям потерпілого щодо Особи 1, який лише зреагував на образи щодо членів його сім’ї. Також, як зауважили захисники, поза увагою суду залишилось й те, що Особа 2 сам застосував силу, потягнувши Особу 1 за шию до приймальні, та, крім цього, плюнув йому в обличчя.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи такі доводи апеляційних скарг, не дав їм власної належної оцінки та в повному обсязі погодився з висновками районного суду.

Проте, з цим висновком апеляційного суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільне небезпечне діяння визнається злочином. Однією з цих ознак є суб’єктивна сторона злочину, що відображає процеси, які відбуваються у свідомості особи у зв’язку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння і його наслідків.

Суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зазначив, що дії, передбачені ч.2 ст.350 КК, вчинюються виключно у зв’язку зі здійсненням службовою особою своєї службової діяльності.

Разом із цим встановлення мотиву і мети заподіяння тілесного ушкодження є обов’язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК. Зокрема, умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов’язок, у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких слід кваліфікувати за ч.2 ст.350 КК.

Отже, встановлення умислу є невід’ємною частиною кваліфікації дій особи за відповідними статтями КК.

Проте апеляційний суд не дав оцінки доводам захисників, які вказували на те, що умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень виник у Особи 1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, та наводили з цього приводу відповідні аргументи з посиланням на докази, зокрема відеофайли, досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції. У тому числі, апеляційний суд повно не перевірив обставин, за яких потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, та його дій стосовно засудженого, що передували конфлікту.

За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою, вмотивованою і відповідною приписам стст.370, 419 КПК. Під час її ухвалення допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ч.1 ст.412 КПК слід визнати істотними, у зв’язку з чим вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п.1 ч.1 ст.438 цього кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах захисників, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність — з точки зору достатності та взаємозв’язку, а за наявності для цього підстав — шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

У свою чергу, касаційні скарги захисників, які, крім скасування ухвали суду апеляційної інстанції, ставили питання про скасування вироку місцевого суду, з урахуванням підстави скасування підлягають частковому задоволенню.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги захисників засудженого Особи 1 — адвокатів Корсуновського П.Ю. і Підлужного В. М. — задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3.06.2021 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.