Закон і Бізнес


Верховенство за дужками

Ненормативні акти, синоніми до правовладдя та політичний характер — що не так з «абеткою» від Голови ВР


Погодження проекту Руслана Стефанчука триватиме довго, але не виключно, що на вивчення його «абетки» парламентарям знадобиться ще більше часу.

№7 (1565) 19.02—25.02.2022
ВІКТОРІЯ ЯКУША
16530

Комітет Верховної Ради з питань правової політики вперше за тривалий час зібрався в офлайн-форматі. До порядку денного увійшло всього два питання, втім і з ними народним обранцям не вдалось впоратись до кінця.


Оптимізація строків

Одразу ж висловив свої пропозиції щодо порядку денного член комітету Сергій Власенко, образа якого все ще була свіжою. Так, нардеп нагадав, що минулого разу комітет наголошував на тому, що не можна вносити законопроекти за один день до засідання комітету. Натомість до порядку денного включили саме такий проект, який до того ж налічує більше тисячі поправок, що явно унеможливлює ознайомлення із такими масивом в такі короткі строки. При цьому С.Власенко не заперечував проти розгляду цього питання, лишень попросивши заздалегідь обмежити тривалість засідання.

Першим на прохання кількох народних депутатів розглянули проект «Про внесення змін до закону «Про політичні партії в Україні» щодо оптимізації строку відновлення подання політичними партіями фінансових звітів» (№6519). Тривалих обговорень не відбулося, адже мова йшла, як зазначив член комітету Олег Макаров, про доволі простий документ, який чомусь відклав прийняття більш фундаментального проекту щодо фінансування політичних партій.

«Ступінь логічного незавершення»

Решту засідання зайняло обговорення більш суперечливого і новаторського документу — законопроекту «Про правотворчу діяльність» (№5707). Цю ініціативу та результати її підготовки до другого читання представляла голова підкомітету з питань конституційності Ольга Совгиря. Народний депутат повідомила, що проект містив 1196 пропозицій та поправок, з яких підкомітетом пропонується прийняти 190.

Після саркастичних реплік С.Власенка та представлення «най-найголовнішого автора», слово для захисту власної ініціативи взяв Голова ВР Руслан Стефанчук. Він продемонстрував своє позитивне ставлення до критики колеги: «Дякую Сергію Володимировичу, бо я вже скучив за цією адвокатською рутиною, коли знаєш, що йдеш і маєш бути готовий до будь-якого ставлення».

Однак не обійшлося і без пафосних фраз про те, що у день єднання нардепи виражають те, що всі вони єдині в бажанні прийняти акт, «який би став абеткою нормотворчої діяльності». Не оминув Р.Стефанчук і можливості задобрити своїх колег, назвавши членів профільного комітету найкращими парламентськими юристами. Зрештою, зазначивши «Це один із тих законопроектів, заради яких я йшов у ВР».

С.Власенко поспішив наголосити, що 53 поправки, які планується прийняти до даного документу, не обговорювались на самому комітеті, а відтак нардеп вимагав обговорити кожну із них.

Доволі частий антагоніст С.Власенка у комітетських суперечках О.Совгиря, відповіла, що всі ці поправки вже розглядались і під час експертного обговорення, і на підкомітеті: «Те, що жодного представника нашого комітету не було під час експертного обговорення цього проекту, — це дуже сумно і прикро». Однак, С.Власенко на це лише зазначив, що це право нардепа — бути чи не бути присутніми на засіданнях робочих груп.

Даючи відповідь на запитання нардепів, Р.Стефанчук зауважив, що концепція самого документу протягом внесення змін до нього та обговорень не змінилась, але тепер у ньому більш точно виписана конструкція.

Проект надихнув членів комітету і на доволі філософські розмисли. Адже О.Макаров зазначив, що назва проекту мала би бути змінена на закон «Про нормативно-правові акти», адже право не можна творити.

На це Р.Стефанчук відповів доволі зухвало: «Я сам з науки. Але деколи пошуки науковців входять в ступінь логічного незавершення». На думку ідеолога ініціативи, проект має регулювати діяльність, а вона є значно ширшою, ніж нормативно-правовий акт.

«Подушка безпеки»

Після цього за наполегливою пропозицією С.Власенка нардепи почали розглядати кожну із 53 поправок, які підкомітетом пропонувалось внести від імені комітету.

Тут власне кажучи і почались дискусійні обговорення, хід яких сам автор проекту Р.Стефанчук прокоментував так: «Зараз мені треба йти, але судячи з такого перебігу, обговорення 53 правок — означає 53 зустрічі на комітеті».

Перше, що не влаштовувало ряд членів комітету, це формулювання про те, що під дію цього закону не підпадає «акт політичного характеру». Нардеп Сергій Демченко справедливо зазначив, що необхідно дати визначення тому, що ж таке цей «політичний характер», як це і було за першої редакції проекту. Однак О.Совгиря відповіла, що давати таке визначення не видається можливим, адже «ми не знаємо, які виклики в майбутньому стоятимуть перед ВР». Також нардеп назвала таке формулювання «подушкою безпеки», пояснюючи це так, що у разі необхідності можна буде терміново прийняти будь-який акт, який би мав характер політичного.

Але С.Власенко висловив нерозуміння того, навіщо ж тоді у законі використовувати терміни, визначення яких немає. Та О.Совгиря знову заперечила тим, що нардепи — не провідці і не спроможні спрогнозувати, які акти політичного характеру доведеться колись прийняті. С.Демченко запропонував узагалі відмовитись від формулювання «політичний характер» і назвати цей різновид актів (що вийшло ніби обмовка за Зигмундом Фройдом) «ненормативно-правовими актами». Нардеп пояснював цю назву як визначення усіх актів, які не підпадають під визначення нормативно-правових.

Зрештою Р.Стефанчук запропонував консенсус у вигляді формулювання «акти, які не носять характер нормативно-правових», і народні депутати із ним погодились.

Спіткнулися через синоніми

Наступним наріжним камінням стало формулювання «принцип правовладдя (верховенства права)», яке цілком природньо лунало для О.Совгирі, що пояснила це звичайною практикою, вживаною Конституційним Судом та стандартом Венеціанської комісії.

Однак С.Власенко обурився тим, що такого терміну, на відміну від самого терміну «верховенство права» Конституція не містить. «Ми можемо 10 разів поважати висновки ВК, але це не національне законодавство», — додав С.Власенко.

О.Совгиря намагалась аргументувати таке словосполучення тим, що правовладдя та верховенство права є синонімами, однак спіткнулась об іншу стіну нерозуміння. О.Макаров попередив, що не є науковцем та особливим експертом у галузі конституційного права, однак у цивільному праві, як жартома зазначав його викладач, є лише кілька синонімів як от «конница и кавалерия», а все решта — різні за значенням слова.

Зрештою члени комітету вийшли з положення тим, що правовладдя замість верховенства права винесли за дужки.

Загалом з 53 комітетських правок народним депутатом вдалося погодити лише 6. А потім народні обранці згадали про обмеження тривалості засідання і почали розходитися у справах, в результаті чого кворум було втрачено. Тож, далі буде…