Закон і Бізнес


«Спільники» боржника


Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал "ЗіБ". Для цього натисність на зображення

№6 (1564) 12.02—18.02.2022
4613

Відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості не зумовлює відмови в задоволенні позову про її стягнення з кожного окремо. Такий висновок зробив ВС в постанові №201/13782/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

1 грудня 2021 року                            м.Київ                              №201/13782/14-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М., ТІТОВА М.Ю. (доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Особи 3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 3.03.2020,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до Особи 5, Особи 3, Особи 4 та просило стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 6558355,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2007 між ПАТ «ОТП Банк» та Особою 5 укладено кредитний договір №*/2007, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі $145728,63.

Для забезпечення повного й своєчасного виконання зобов’язань Особи 5 за кредитним договором 27.12.2007 між Особою 3 та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки №SR*/2007, а також між Особою 4 та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки №*2007/1.

25.11.2011 між ТОВ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, на підставі якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги до відповідачів за вказаними договорами.

Посилаючись на те, що Особа 5 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого станом на 20.10.2014 утворилася заборгованість у розмірі 6558355,91 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 1094103,02 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 316296,11 грн. та штрафних санкцій в сумі 5147956,78 грн., ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15.06.2015 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Особи 5, Особи 3, Особи 4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №*/2007 від 27.12.2007 в розмірі 6558355,91 грн., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту — 1094103,02 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом — 316296,11 грн.; штрафні санкції за прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором — 5147956,78 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позичальник Особа 5 не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, у зв’язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з нього та поручителів як солідарних боржників.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У липні 2017 року Особа 1, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Постановою ДАС від 31.10.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Особи 1 на заочне рішення Красногвардійського райсуду від 15.06.2015.

У березні 2019 року відповідач Особа 3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою ДАС від 3.03.2020 залучено до участі в справі Особи 1 та Особи 2, як правонаступників Особи 5, який помер Інформація1.

Постановою ДАС від 3.03.2020 заочне рішення Красногвардійського райсуду скасовано та в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між банком та поручителями були укладені окремі договори поруки, умовами яких не передбачена спільна порука відповідачів перед кредитором, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

13.04.2020 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до ВС з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову ДАС від 3.03.2020 й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки змісту кредитного договору та договорів поруки, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.04.2014 в справі №6-24цс14, від 9.09.2015 в справі №6-939цс15 та від 14.06.2017 в справі №6-1009цс17, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позову.

14.07.2020 Особа 3 звернулася до ВС з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову ДАС від 3.03.2020, доповнивши її мотивувальну частину висновком про недоведеність позовних вимог.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд, правильно вирішивши справу по суті, не врахував її доводів щодо недоведеності позивачем позовних вимог на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, не зазначив в оскаржуваній постанові про неможливість прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, не врахував висновки ВС, зокрема викладені в постановах від 30.05.2018 в справі №489/5328/16-ц, від 17.11.2018 в справі №459/965/15-ц, а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні в її мотивувальній частині <…>.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Скасовуючи рішення суду першої інстанції повністю та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у тому числі до Особи 1, Особи 2 (правонаступників позичальника) та поручителя Особи 4, апеляційний суд не врахував, що Особа 2 та Особа 4 зі скаргами до суду апеляційної інстанції не зверталися, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Особи 1 було закрито, при цьому останні не уповноважували Особу 3 на подання від їх імені апеляційних скарг, а тому рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до Особи 1, Особи 2 та поручителя Особи 4 не могло бути предметом апеляційного перегляду.

Окрім цього, згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

За змістом стст.525 та 526 ЦК, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч.1 ст.546 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Згідно зі ст.554 ЦК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов’язання, виникає кілька самостійних зобов’язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов’язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов’язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов’язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

У справі, яка переглядається, предметом спору є окремі договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч.3 ст.554 ЦК.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за окремими договорами поруки, не зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості з кожного поручителя окремо.

За таких обставин, оскільки апеляційний суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не перевірив наявності підстав для стягнення заборгованості з поручителя Особи 3, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою <…>.

Керуючись стст.400, 409, 410, 412, 416 ЦПК, ВС,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Особи 3 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 3.03.2020 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.