Закон і Бізнес


Голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко:

«Як тільки в адвокатурі з’являється начальник, то кінець цій адвокатурі»


Петро Бойко: «Як тільки в адвокатурі з’являється начальник, то кінець цій адвокатурі»

№4 (1562) 29.01—04.02.2022
ВІКТОРІЯ ЯКУША
8454

Незабаром у Раді адвокатів Київської області відбудеться звітно-виборна конференція. Причому чисельність цієї ради — 1/6 адвокатів усієї України. Та чи не повториться в Київській області ситуація, яка сталася в Раді адвокатів м.Києва? Як конференція вплине на вибори керівництва в інших органах адвокатського самоврядування? Це та інше «ЗіБ» з’ясовував у голови Ради адвокатів Київської області Петра БОЙКА.


«Ми — успішна організація, яка міцно стоїть на ногах»

— Петре Анатолійовичу, Рада адвокатів Київської області налічує 10 тис. членів. Із чим ви пов’язуєте такий попит на адвокатські посвідчення саме на Київщині?

— Щоб ви розуміли, вона не тільки найбільша, а й найкраща в Україні, тому притягує до себе не лише тих осіб, які хочуть отримати в нас свідоцтво. Через те що вона дійсно найкраща й надає комфортний, позитивний сенс для адвокатів, адвокати голосують ногами — вони переходять з Києва, і якщо вони приїжджають з інших областей, то реєструються не в Києві, а показують своє робоче місце в Київській області. Тому наша популярність пов’язана з такими чинниками.

Крім того, у нас, на відміну від деяких інших, немає конфліктів, немає зверхнього підходу до адвокатів. Ми орієнтовані тільки на одне — що в нас є адвокат і для нього потрібно зробити все, щоб йому було комфортно, щоб він відчував захист і чітко розумів, що Рада адвокатів Київської області на вул. Кирилівській, 15 — це його дім, його сім’я, і він достойний член цієї сім’ї.

У свою чергу ми робимо для цього все можливе. У нас секретаріат працює як годинник. Ми всім, що необхідно, забезпечуємо діяльність наших адвокатів — і ордерами, і бланками, і папками, й інформаційно дуже гарно організовуємо та проводимо заходи щодо підвищення кваліфікації, а також інші унікальні проекти. Зверніть увагу: у нас проводиться багато заходів виключно для адвокатів.

Наприклад, по всій Україні відзначається День адвокатури, але тільки в Київській області проводиться такий фестиваль, як «Золотий карась», куди приходять адвокати й під час якого ми виявляємо, хто з адвокатів найкращий рибалка, хто найкраще варить рибну юшку. Цей фестиваль уже направду став для адвокатів дуже великим святом.

Але найголовніша цінність цього фестивалю в тому, що туди може прийти не тільки сам адвокат, а і його сім’я — дружина, діти. Тож у нас виходить насправді велика дружня сім’я, і навіть члени сімей адвокатів теж відчувають себе причетними до адвокатури. Думаю, такого немає в жодній області.

— Ви очолюєте РАКО два строки поспіль. Що змінилось у ній за цей час?

— Важко говорити про те, що змінилось. Я дійсно стояв біля джерел цієї ради, ми її створювали з нуля. Коли мене обрали головою ради, не було ні приміщення, ні грошей, не було навіть самого статуту. Були лише члени ради. Найгірше — ми навіть не уявляли, що повинна була являти собою ця структура.

Давайте трохи заглибимось в історію адвокатури, щоб розуміти структуру адвокатури. До прикладу, у царській Росії, де формувалися такі великі постаті, як адвокат Федір Плевако, юристи Панас Андрієвський та Володимир Жуковський, були свої організаційні форми. У період Радянського Союзу ми знали, що є колегії адвокатів, президії колегій, і адвокатура була наполовину невільною, а трудові відносини також мали неоднозначну форму. А ось таких форм як органи адвокатського самоврядування і нашій історії не було.

Наша рада була започаткована разом з ідеями, про реалізацію яких на практиці ми ще нічого не знали. На заході це було звичною формою, а для нас це було вперше. І тому ми з нуля формували і структуру, і певні морально-етичні стандарти, і власні завдання.

Відтоді, коли ми не мали нічого і дотепер все кардинально змінилось. Сьогодні ми маємо у власності приміщення, 28 млн грн. на рахунку. Ми успішна організація, яка міцно стоїть на ногах. Ми можемо виконати будь-які завдання, якщо вони постануть перед нами та адвокатурою, якщо це стосуватиметься будь-якого адвоката.

«Я йду хоч і з сумом, але й з певною гордістю»

— А чому ви вирішили піти з посади й чи не шкода залишати своє дітище, до створення якого доклали стільки зусиль?

— Мені неймовірно шкода залишати цю посаду. Але я йду, тому що є закон, який забороняє очолювати саме органи адвокатського самоврядування більше, ніж два строки поспіль. Тому я йду, але я йду хоч і з певним сумом, але й з певною гордістю, тому що свою роботу я виконав якісно, не підвів очікування колег. Будь-який адвокат, який був у числі цих 10 тис., не може сказати, що я був для нього недоступний, що я з ним не зустрівся, не вислухав або не відреагував на його проблеми.

Але тут важливо підкреслити, що один Петро Бойко нічого не робив, це робила команда. І якби не було цієї класної команди, яка вірила й продовжує вірити в адвокатуру, любить її серцем, нічого не було б. Тільки синергія цих людей зробила таку велику справу.

— Один зі свіжих законопроектів пропонує заборонити держслужбовцям, із суддями та прокурорами включно, складати кваліфікаційний іспит для вступу до лав адвокатури. Причому заборона має поширюватися на тих, хто менш як 3 роки тому перебував на таких посадах. Чи є, на вашу думку, сенс у цій ідеї?

— Якщо чесно, я не бачу в цьому особливого сенсу. Мені важко зрозуміти таку дискримінаційну ознаку тільки через те, що людина була прокурором чи суддею. Це не найгірший фаховий рівень, це люди з певним досвідом роботи у сфері правосуддя, і чому саме їм потрібно чинити перешкоди в праві на заняття адвокатською діяльністю — мені незрозуміло.

Найголовніше: ніхто до цього часу, навіть зі ЗМІ, не пояснив логіку необхідності таких змін. Я розумію, коли в цьому є корупційні запобіжники чи ще якісь подібні підстави, але в даному випадку для мене це неаргументовано.

— Тобто нічого поганого в тому, що представники таких професій заздалегідь шукають в адвокатурі «запасний аеродром», ви не бачите?

— Нічого поганого в цьому немає. Якщо людина достойна, якщо вона має освіту й може скласти кваліфікаційні іспити, то нехай працює на благо адвокатури та громадян України.

— Але ж ми пам’ятаємо випадок у Волинській області з тим же прокурорським десантом…

— Бо це був прокурорський десант, і там немає нічого такого, крім того, що це було одномоментно та якраз у період пандемії, коли не працювали ради. Це сама по собі була підозріла процедура.

Але якщо автори законопроекту хочуть сказати про те, що якщо з прокуратури чи суду йде людина, а зв’язки в неї там залишаються і вона буде це використовувати, то нехай вони про це прямо скажуть. Тоді зрозуміло, що логіка полягає в тому, що потрібно 3 роки для того, щоб ці зв’язки втратилися.

«Ми повинні знати прізвища тих, хто розколює нашу спільноту»

— Якими є ваші очікування від звітно-виборчої конференції РАКО, що має відбутись у лютому? І чи немає тенденції до розколу адвокатів, як відбулося з Радою адвокатів м.Києва?

— Як я вже казав, у нас дійсно найкраща рада, класно працюють усі комітети. У нас захист прав адвокатів на вищому рівні і наші адвокати захищені. У нас працює своєрідний театр, і ми вже навіть поставили 3 вистави на заходах, які були присвячені Дню адвокатури. Так ми реалізовуємо таланти колег. Скрізь усе працює.

Але навіть не із цієї причини до нас ішли адвокати. Вони йшли до нас тому, що в нас немає конфліктів, а рада орієнтована на адвоката і його проблеми. І, на відміну від Києва, у нас не було такого напруження, а була увага до кожного.

На сьогодні ситуація різко змінилась. У нас уже є розкол, і, думаю, він буде лише поглиблюватися, тому ми повинні знати і називати прізвища тих, хто розколює нашу спільноту й чому. Сьогодні на посаду голови РАКО мають намір балотуватися два кандидати, хоча можливо будуть й інші. Це — Віталій Наум та Федір Клапчук. Й основна конкуренція наразі відбувається саме між ними.

Це абсолютно різні люди за своїм характером, популярністю та вчинками. Але ми маємо розуміти, хто за ким стоїть і хто починає розкол. Як на мене, його починає В.Наум. Я не знаю, чи то бажання обійняти таку велику посаду в будь-який спосіб, навіть якщо потрібно пройтися по головах, чи то, можливо, характер з непомірно роздутим его, стали цьому причиною. Адже це, на мою думку, гарячкувата людина, яка готова в будь-який момент махнути з плеча шаблюкою. А логіка й аргументи відкладаються на потім.

Але найгірше: вбачається, що це людина за своєю природою мстива. Тому люди, які виступають проти В.Наума, бояться, що він може прийти до влади й потім з ними розправитися. В.Наум дійсно гарно себе проявив як голова комітету з питань захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності. Але подібний комітет сам по собі й вимагає очільника з експресивним характером.

Але коли йдеш на посаду голови ради адвокатів, то повинен бути розважливим, делікатним, тому що є закон, який чітко говорить про те, що кожен адвокат є незалежним і самостійним. Натомість щойно в адвокатурі з’являється начальник, то кінець цій адвокатурі. Не може один адвокат бути начальником по відношенню до іншого. Це недопустимо.

За моїми спостереженнями, В.Наум себе позиціонує саме як начальник, і в даній ситуації він може зламати всі багаторічні напрацювання. Ба більше, він фактично зрадив ту команду, в якій працював, оскільки є членом ради, але виступив проти неї. І, думаю, що сама ідея, що адвокатура повинна бути єдиною, незалежною, піддасться руйнації його діями. А це дуже небезпечно для адвокатури будь-якого регіону, коли на керівну посаду йде така людина.

Ф.Клапчук — це абсолютна протилежність за своїм характером. Він спокійний, розважливий і дуже коректний по відношенню до колег. Він цінний ще й тим, що разом з нашою командою з нуля розбудовував адвокатуру Київщини. І всі ці морально-етичні стандарти, про які я говорив, — це теж його робота. Якщо людина подивиться на те, що наша рада класна, вона робить для адвоката все можливе і відповідає його бажанням, вона має розуміти, що до цього доклав руку Ф.Клапчук. Він є членом стабільної команди, дотичним до загальної синергії.

Якщо обирати, за кого голосувати, то я віддав би свій голос за Ф.Клапчука. Бо мені наперед зрозуміло, що той спокій, яким ми пишаємось, буде збережений. А якщо оберемо В.Наума, це буде постійна війна, ворожнеча, склоки… І, на жаль, ті люди, які йшли до нас і голосували ногами, будуть уже голосувати в іншому місці.

— А якщо порівнювати вашу раду адвокатів з державою, то який політичний устрій пропонує кожен з кандидатів — тоталітаризм чи демократію?

— Дійсно, можна сказати образно, що у випадку, коли до влади прийде В.Наум, рада, на мою думку, перетвориться на «колгосп ім. Лукашенка», що віддаватиме казармою через постійні «Я сказав». У такому «колгоспі» повністю задавлюють особистість.

Якщо ж раду очолить Ф.Клапчук, то це буде інший формат. Це буде якоюсь мірою нагадувати Верховну Раду, хоч і не таку впорядковану. Але це буде реальна демократія. Як би там не було, але гідність кожного адвоката буде забезпечена, бо не буде зневаги.

Чому я так впевнено кажу? Тому що бачив дії та вчинки кожного протягом 9 років — і в роботі, і в житті. Тому можу говорити, об’єктивно, оцінюючи кожного.

«Наша рада найкраща, і до неї дотичні потужні особистості»

— На вашу думку, результати цієї конференції, значно вплинуть і на виборчий процес у керівництві Національної асоціації адвокатів України взагалі з огляду на чисельність РАКО?

— Безумовно Київська область завжди впливала на ті процеси, які відбуваються в НААУ. Насамперед тому, що ця рада найкраща і до неї дотичні потужні особистості. Від нашої ради членом ВРП був Павло Гречківський, міністром юстиції — Олена Лукаш, членом нашої колегії був Андрій Портнов. Тобто ми маємо багато представників і потужних особистостей. Тому, звичайно, ці вибори якоюсь мірою впливають на НААУ, але я маю на увазі позитивний вплив. Тим більше що формування делегатів і голосування завжди відбуваються на з’їзді відкрито.

— Ми вже з вами почали говорити про зміну керівництва НААУ. Цього року мають відбутися вибори, і можна вже констатувати початок боротьби за ці посади. На вашу думку, наявність конкуренції в даній ситуації негативно чи позитивно впливає на адвокатуру?

— Не буду вас обманювати, але мене настільки захопила внутрішня проблема розколу в нашій раді, що я навіть не замислювався над тим, що відбувається вгорі та хто й на що там претендує. Тому не маю жодних уявлень про виборчий процес у НААУ на сьогодні. У нашій раді відбуваються неочікувані події, адже до останнього часу в нас була із цього приводу узгоджена позиція. Тому будемо разом з вами спостерігати за ситуацією.