Неліквідований боржник

Наявність орфографічних та арифметичних помилок у поданих для держреєстрації документах є підставою для зупинення їх розгляду. Такий висновок зробив ВС в постанові №520/4005/2020, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 листопада 2021 року                               м.Київ                               №520/4005/2020

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — БЕРДНІК І.С.,
суддів: БАГАЙ Н.О., МІЩЕНКА І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Особи 1, компанії «Стантіс Лімітед» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі за позовом Особи 1 до державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г.А., Печенізької РДА про визнання протиправними дій та скасування реєстраційної дії, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, — компанії «Стантіс Лімітед» до держреєстратора Печенізької РДА Гаспаряна Г.А., Печенізької РДА про визнання протиправними дій та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Особа 1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до держреєстратора Печенізької РДА Гаспаряна Г.А., Печенізької РДА, в якому просив:

визнати протиправною реєстраційну дію, вчинену 7.02.2020 держреєстратором Гаспаряном Г.А., «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації», номер запису №*, а саме державну реєстрацію припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл», ідентифікаційний код 34706364, місцезнаходження: 61177, Харківська обл., м.Харків, вул. Залютинська, 4;

скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації» шляхом відміни держреєстрації припинення вказаної юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юросіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначену реєстраційну дію вчинено з порушенням вимог закону «Про державну реєстрацію юросіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Цивільного кодексу та інших актів законодавства, а також права позивача як кредитора ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл», заборгованість якого за договором про надання консультаційних послуг та правової допомоги від 24.09.2014 на момент реєстрації припинення юрособи не було погашено.

Рішенням ХОАС від 4.05.2020 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2020 рішення ХОАС від 4.05.2020 скасовано; провадження у справі закрито.

Ухвалою Другого ААС від 8.09.2020 справу направлено до ГСХО за встановленою юрисдикцією.

У лютому 2021 року компанія «Стантіс Лімітед» як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом до держреєстратора Гаспаряна Г.А. та Печенізької РДА, у якому просила:

визнати незаконною реєстраційну дію, вчинену 7.02.2020 держреєстратором Гаспаряном Г.А., «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації», номер запису*, а саме держреєстрацію припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл»;

скасувати реєстраційну дію «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації», номер запису*, вчинену 7.02.2020 держреєстратором Гаспаряном Г.А. шляхом внесення відповідного запису до ЄДР.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстраційна дія про припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» є незаконною, оскільки у цього товариства перед компанією є непогашена заборгованість за договором позики від 15.12.2006 №1.

Ухвалою ГСХО від 25.02.2021 компанію «Стантіс Лімітед» залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийнято позовну заяву до спільного розгляду з позовом Особи 1.

Рішенням ГСХО від 26.05.2021, залишеним без змін постановою САГС від 22.07.2021, у задоволенні позовів відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2021 року компанія «Стантіс Лімітед» та Особа 1 подали касаційні скарги, в яких, Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пп.1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу, а компанія «Стантіс Лімітед», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого п.1 ч.2 ст.287 ГПК, просили скасувати постанову САГС від 22.07.2021, рішення ГСХО від 26.05.2021 та ухвалити нове рішення, яким позови задовольнити <…>.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, ВС дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 7.02.2020 держреєстратором Гаспаряном Г.А. вчинено реєстраційну дію за №* про проведення держреєстрації припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» за спрощеною процедурою шляхом його ліквідації.

Особа 1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною зазначеної реєстраційної дії та її скасування, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.09.2014 між ним як адвокатом і ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» укладено договір про надання консультаційних послуг та правової допомоги, за умовами якого позивач зобов’язався надати товариству консультаційні послуги та правову допомогу на суму, що не може перевищувати 500 тис. грн. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 19.11.2014 сторони договору підтвердили, що консультаційні послуги та правову допомогу належним чином надано адвокатом клієнту та було схвалено і прийнято останнім; загальна ціна наданих юридичних послуг становить 500 тис. грн. Ця сума мала бути сплачена адвокатом протягом 100 банківських днів з моменту підписання зазначеного акта, проте ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» свого зобов’язання з оплати послуг за договором у сумі 500 тис. грн. не виконало.

Позивач зазначає, що передбачена законодавством процедура припинення ТОВ, з огляду на наявність непогашеної заборгованості та невжиття передбачених законодавством дій, закінчена не була, документи подано держреєстратору до закінчення процедури припинення, а тому реєстраційна дія є протиправною та порушує права позивача як кредитора, який позбавлений можливості задовольнити свої вимоги.

Компанія «Стантіс Лімітед», обґрунтовуючи позовні вимоги, також послалася на наявність у ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» перед компанією непогашеної заборгованості за договором позики від 15.12.2006 №1 в сумі $15956690,68.

Водночас як Особа 1, так і компанія «Стантіс Лімітед» в обґрунтування вимог посилалися на те, що запис про припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» вчинено з порушенням встановленого законом порядку припинення юридичної особи; в заяві про держреєстрацію припинення від 7.02.2020, яку для вчинення відповідної реєстраційної дії було надіслано держреєстратору засобами поштового зв’язку, міститься неправильне найменування організаційно-правової форми юрособи; підпис заявника (ліквідатора) на заяві про держреєстрацію припинення товариства не засвідчено нотаріально; у матеріалах реєстраційної справи відсутні оригінали документів, на підставі яких проведено оскаржувану реєстраційну дію.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 1 та компанії «Стантіс Лімітед», погодився з висновками цього суду, що оспорювану реєстраційну дію вчинено відповідно до вимог закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що самостійною підставою відмови у задоволенні позовів є відсутність процесуального інтересу в обох позивачів, оскільки останніми не було доведено наявність у ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл» кредиторської заборгованості перед позивачами.

У поданій касаційній скарзі Особа 1 послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення ст.9 закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», стст.15, 16, 27, 28 закону №755-IV та порушено стст.11, 236, 237, 247, 282 ГПК, оскільки держреєстратором проведено оскаржену реєстраційну дію за наявності підстав для зупинення розгляду документів, а також підстав для відмови в держреєстрації через невідповідність найменування юрособи вимогам закону. При цьому судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові ВС від 28.11.2018 у справі №815/132/18. Також судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст.25 закону №755-IV та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що відсутність у матеріалах реєстраційної справи оригіналів документів, на підставі яких було проведено оскаржувану реєстраційну дію, впливає на законність такої реєстраційної дії, оскільки свідчить про те, що такі документи реєстратору не подавалися та взагалі відсутні, при цьому протилежного належними і допустимими доказами відповідачем доведено не було, що не було враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні справи; без належної правової оцінки суду залишилося те, що держреєстратором не надано жодного доказу на підтвердження його доводів щодо передачі оригіналів документів до реєстраційної справи та подальшого зберігання в управлінні держреєстрації юросіб та фізосіб-підприємців департаменту реєстрації Харківської міськради, при цьому судами не надано оцінки наявному в матеріалах справи листу №977/0/279-20, яким підтверджено, що документи цьому суб’єкту зберігання не надходили. Також судами не надано належної оцінки тим обставинам, що заява про державну реєстрацію припинення юрособи в результаті її ліквідації, копія якої міститься в матеріалах справи, оформлена з порушенням п.5 ч.1 ст.15 закону №755-IV, оскільки відсутнє нотаріальне засвідчення справжності підпису заявника, що є грубим порушенням процедури держреєстрації. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень стст.13, 14, 42, 73—80, 269, 277 ГПК щодо перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги; судами не надано належної правової оцінки поданим позивачем доказам, тому висновки судів про не доведення кредиторської заборгованості є помилковими, при цьому судами не було враховано правових висновків щодо застосування ст.112 ЦК стосовно задоволення вимог кредиторів, наведених у постановах ВС від 18.12.2019 у справі №242/1183/15-ц, від 10.05.2018 у справі №910/28502/14, від 15.10.2019 у справі №910/9052/18; поза увагою судів залишилася та обставина, що оскаржувана реєстраційна дія з припинення ТОВ  — вже четверта незаконна дія стосовно ліквідації цього товариства, оскільки попередні аналогічні реєстрації було визнано незаконними та скасовано, що свідчить про системність учинення держреєстраторами незаконних і протиправних дій припинення ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл», а отже порушення прав та інтересів позивача. Водночас судами неправильно застосовано положення ст.16 ЦК, ст.20 Господарського кодексу, стст.2, 5, 20, 175 ГПК щодо обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та не враховано правових висновків, викладених у постанові ВС від 18.08.2020 у справі №910/13125/19. Також скаржник послався на відсутність висновків ВС з питань застосування у подібних правовідносинах ст.9 закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», стст.6, 14—17, 25, 27—29, 34 закону №755-IV, стст.16, 105, 110, 112, 204, 215 ЦК.

У поданій касаційній скарзі компанія «Стантіс Лімітед» послалася, зокрема, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору положень стст.15, 27 закону №755-IV щодо недопустимості подання документів для держреєстрації з помилками та не врахування висновків ВС щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 28.11.2018 у справі №815/132/18; судами порушено положення ч.4 ст.75 ГПК, оскільки у рішеннях, на які послалися суди не встановлювалися обставини наявності/відсутності заборгованості ТОВ  перед компанією  за договором позики від 15.12. 2006 №1; судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення стст.15, 16, 110 ЦК, ст.25 закону «№755-IV, ст.96 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та не враховано висновків, викладених у постановах ВС від 18.08.2020 у справі №910/13125/19 та Великої палати ВС від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, стосовно висновків про не доведення компанією порушеного права та інтересу, на захист яких подано позов, та статусу кредитора за вимогами до ТОВ «НВКОЦ «Макс-Велл», неефективного та неналежного способу захисту порушеного права.

ВС, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

Відповідно до ст.4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юрособи та фізособи-підприємці, фізособи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб’єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні — гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб’єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

ВП ВС неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 5.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ст.1 закону №755-IV держреєстрація юросіб, громадських формувань, що не мають статусу юрособи, та фізосіб-підприємців,  офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юрособи, громадського формування, що не має статусу юрособи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізособою, зміни відомостей, що містяться в ЄДР, про юрособу та фізособу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим законом. Держреєстратор юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань — це особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб’єктом держреєстрації, нотаріус.

У ст.6 закону передбачено повноваження держреєстратора, за змістом якої держреєстратор, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у держреєстрації шляхом внесення запису до ЄДР; веде реєстраційні справи.

Водночас ст.10 закону №755-IV встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в ЄДР.

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування та відображення в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування реєстраційної дії/запису в ЄДР (п.2 ч.1 ст.25 закону №755-IV).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб’єкт держреєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в держреєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача (постанова ВП ВС у від 4.09.2018 у справі №904/5857/17).

Отже, питання наявності правових підстав для скасування певного реєстраційного запису не ставиться у виключну залежність від дотримання держреєстратором визначеного законом №755-IV порядку та способу його дій і у випадку встановлення судом у межах відповідного спору незаконності підстави для вчинення такого запису, яким порушуються права та інтереси позивача, існують правові підстави для його скасування.

У постанові ВП ВС від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, висновками у якій скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК, зазначено, зокрема:

ст.10 закону №755-IV встановлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах ВП ВС від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17;

тому запис про припинення юрособи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує;

якщо процедуру ліквідації юрособи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юрособи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юрособи не є актом, з яким пов’язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків;

згідно з п.2 ч.1 ст.25 закону №755-IV судове рішення, що набрало законної сили, про відміну держреєстрації припинення юрособи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій; тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну держреєстрації припинення юрособи.

У постанові ВС від 18.08.2020 у справі №910/13125/19 (висновками у якій скаржником також обґрунтовано підстави оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПК) зазначено, що вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юрособи, пред’явлена до держреєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юособи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій держреєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

З огляду на те що предметом позовів у справі, яка розглядається, є вимоги позивачів про визнання незаконною реєстраційної дії та скасування шляхом відміни держреєстрації припинення юрособи та внесення відповідного запису до ЄДР, тому ці вимоги відповідно до наведених норм права та правових позицій ВС є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій держреєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.

Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, щодо обрання позивачами неналежного способу захисту порушеного права та інтересу є помилковими та такими, що не відповідають наведеним нормам матеріального права та суперечить правовим висновкам, наведеним у зазначених постановах ВС.

Крім того, відповідно до положень ст.14 закону №755-IV документи для держреєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

У ч.1 ст.15 закону передбачено, що документи, що подаються для держреєстрації, повинні відповідати таким вимогам:

1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, — іншою мовою (крім заяви про держреєстрацію);

2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

5) заява про держреєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про держреєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

6) рішення уповноваженого органу управління юрособи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

За змістом ст.27 закону №755-IV розгляд документів, поданих для держреєстрації, підлягає зупиненню з підстав, зокрема, подання документів або відомостей, визначених цим законом, не в повному обсязі (п.1 ч.1); невідповідність документів вимогам, установленим ст.15 цього закону (п.2 ч.1). Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення (ч.3).

Згідно з ч.3 ст.27 закону розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.28 цього закону підставами для відмови у держреєстрації є, зокрема, не усунення підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.

З огляду на викладене, наявність, зокрема орфографічних та арифметичних помилок у документах, що подаються для держреєстрації, а також не засвідчення нотаріально справжності підпису заявника у заяві про держреєстрацію, у разі її подання поштовим відправленням, є підставою відповідно до положень стст.15, 27 закону №755-IV для зупинення розгляду документів, поданих для держреєстрації, а неусунення підстав для зупинення протягом установленого строку, є підставою для відмови в держреєстрації.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові ВС від 28.11.2018 у справі №815/132/18, висновками в якій скаржниками обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК.

У справі, яка розглядається, обмежившись посиланням на те, що заявником було надано достатній пакет документів, визначений законом, та за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та/або відмови в держреєстрації, держреєстратором було правомірно проведено реєстраційну дію шляхом внесення до ЄДР запису про припинення юрособи в результаті ліквідації, суди попередніх інстанцій не врахували зазначені положення чинного законодавства щодо вимог до документів, які подаються для держреєстрації, а також доводи позивачів, наведені ними в обґрунтування підстав позовів, не з’ясували та не надали належної правової оцінки тому, чи відповідає, зокрема заява про держреєстрацію припинення юрособи в результаті її ліквідації від 7.02.2020 вимогам, передбаченим ст.15 закону №755-IV, на предмет наявності в назві юрособи, про реєстрацію ліквідації якої подано документи, помилок, а також необхідності нотаріального засвідчення справжності підпису заявника у заяві про держреєстрацію, та чи не є ці обставини безумовною підставою, відповідно до положень ст.27 зазначеного закону для зупинення розгляду документів, поданих для держреєстрації.

Разом з тим висновок апеляційного господарського суду про те, що вказана помилка є незначною і її не можна віднести до такої, що не дає змоги однозначно тлумачити зміст заяви, не можна визнати обґрунтованими, оскільки положення ст.15 закону №755-IV не містить такого визначення, як незначна помилка, а навпаки з огляду на положення стст.15, 27 цього закону визначено, що невідповідність документів вимогам, установленим ст.15 цього закону, у тому числі наявність орфографічних помилок, є підставою для зупинення розгляду документів, поданих для держреєстрації.

При цьому висновки суду апеляційної інстанції щодо подання заяви про держреєстрацію припинення ТОВ «в результаті ліквідації особисто заявником нарочно безпосередньо держреєстратору, ґрунтуються виключно на поясненнях самого держреєстратора та не підтверджено доказами відповідно до положень стст.73, 74 ГПК, що є порушенням стст.86, 269 ГПК стосовно оцінки доказів судом, а також принципу змагальності, на дотриманні якого було наголошено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові.

Крім того, у ст.29 закону №755-IV наведено вимоги щодо формування та зберігання реєстраційної справи, а також вимоги та строки до її зберігання.

Реєстраційна справа, за визначенням термінів, наведеним у ст.1 цього закону, це сукупність документів у паперовій та/або електронній формі, що подавалися для проведення реєстраційних дій.

Так, відповідно до ч.1 ст.29 зазначеного закону реєстраційна справа формується в паперовій та електронній формі після внесення до ЄДР запису про держреєстрацію створення юрособи, громадського формування, що не має статусу юрособи, держреєстрацію фізособи-підприємця і держреєстрацію включення відомостей про юрособу та фізособу-підприємця.

Суб’єкт держреєстрації, який провів реєстраційну дію, протягом 3 робочих днів з дня її проведення надсилає документи, подані для проведення реєстрації, відповідному суб’єкту держреєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи (ч.3 ст.29 зазначеного закону). Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом 5 років з дати внесення до ЄДР запису про держреєстрацію припинення юрособи, громадського формування, що не має статусу юрособи, або держреєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку (ч.4 ст.29 закону).

Відповідно до ст.77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки поданим позивачем Особою 1 в обґрунтування позовних вимог доказам, зокрема листу №977/О/279-20, який 13.03.2020 надійшов від управління держреєстрації юросіб та фізичних-осіб підприємців ДР Харківської міськради, в якому зазначено, що документи для долучення до реєстраційної справи, суб’єкту, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, а саме департаменту реєстрації, після проведення держреєстрації припинення ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл» 7.02.2020 від іншого суб’єкта реєстрації, який провів відповідну реєстраційну дію, не надходили.

При цьому висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що відсутність реєстраційних документів у відповідного суб’єкта, уповноваженого на зберігання таких документів, не є підставою для скасування реєстраційної дії, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки реєстраційна справа як сукупність документів, що подаються для проведення реєстраційних дій, у відносинах щодо оскарження цих реєстраційних дій, у тому числі з підстав невідповідності поданих на реєстрацію документів вимогам закону, є тим доказом, що відповідно до положень стст.73, 74, 76 ГПК може підтвердити/спростувати наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

ВП ВС неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов’язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

З огляду на подання позивачами у цій справі сукупності доказів, у тому числі про наявність непогашених грошових вимог ТОВ «НВОКЦ «Макс-Велл», а також відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини правомірності вчиненої реєстраційної дії, визнання протиправною якої є предметом позовів у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства для правильного вирішення справи <…>.

Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Особи 1, компанії «Стантіс Лімітед» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.05.2021 у справі скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.