Докори назагал,

або Скільки коштує тінь, кинута на добре ім’я суддів і прокурорів?

В Україні загальні звинувачення на адресу суддів чи прокурорів стали буденністю як для політиків, так і журналістів. В Європі це може призвести до кримінального переслідування та великого позову про дифамацію. Щоправда, у Страсбурзі закликають суди не переходити межі в покараннях, щоб не відбити бажання говорити правду про непристойну поведінку законників.

Тісні зв’язки на відкритому повітрі

Відомий у Португалії журналіст Емідіу Ранхель був запрошений Соціалістичною партією для свідчень на слуханнях про свободу слова та засоби масової інформації в Португалії. Дискусія стосувалася, зокрема, умов додержання свободи слова, прозорості власності на ЗМІ, впливу державних структур на них та інших питань.

Під час виступу Е.Ранхель звинуватив деяких колег у зниженні стандартів професії. Серед іншого звернув увагу на той факт, що політики та судді використовують журналістику для досягнення політичних цілей.

«90% молодих журналістів не читали етичного кодексу. Ніхто ніколи не був покараний за погану журналістську практику. Ніхто не дістав похвали за хорошу практику... До цього кола (впливу) нещодавно увійшли — і це тенденція сучасності — професійні асоціації суддів і прокурорів. Це два центри управління інформацією щодо судових справ. Мета досягається завдяки тісним зв’язкам із журналістами. Вони одержують документи із судових справ для публікації, обмінюються ними в кав’ярнях, на свіжому повітрі; навіть якщо це порушує обов’язок дотримання судової таємниці, вони поділяться документами. Це погано закінчиться, якщо ми не повернемося до правил, які забороняють судовим органам займатися політикою».

Його виступ, а також коментарі кореспондентові однієї з газет розтиражувало близько десятка інформаційних ресурсів.

На закиди негайно відреагували в правлінні Професійної асоціації суддів Португалії (ASJP). У відповідній заяві говорилося, що твердження Е.Ранхеля про нібито таємні зустрічі суддів і журналістів «є помилковим і наклепницьким, образливим». Більше того, воно кидає тінь на «добре ім’я ASJP з його 35-річною відданістю справі зміцнення престижу та гідності судової системи, а також честь більше ніж 2050 суддів — членів організації».

Але й після цього журналіст не вибачався й не забрав свої слова назад, а заявив у інтерв’ю інформаційному агентству Lusa: «Я підтримую все, що сказав. Судова влада має бути розсудливою та виконувати свої функції пристойно».

«Тінь на добре ім’я»

Асоціації розцінили такі публічні закиди як образу та подали кримінальні скарги, звинувативши журналіста у дифамації. Не дивно, що Прокуратура м.Лісабона порушила кримінальну справу проти Е.Ранхеля. Також були пред’явлені цивільні позови за зневажену честь.

На судовому розгляді журналіст стверджував, що особисто був свідком, як журналіст Е.Д. обмінювався файлами в кафе із членом Спілки працівників прокуратури (SMMP). Але той спростував ці звинувачення.

Через 2 роки Лісабонський кримінальний суд визнав Е.Ранхеля винним за двома пунктами обвинувачення в образі юридичної особи. У вироку зазначалося, що журналіст поширив необґрунтовані відомості, а підстав не вірити показанням Е.Д. у суду немає. Тому Е.Ранхеля засудили до штрафу в розмірі €6000. Альтернативою були 200 днів ув’язнення. Як компенсацію за моральну шкоду чоловік мав виплатити SMMP та ASJP по €50 тис. кожній.

Суд дійшов висновку, що для застосування статті кримінального кодексу достатньо, аби правопорушник діяв із загальним злочинним наміром. Тобто усвідомлював, що говорив неправду або висловлював образливі оцінні судження стосовно юридичних осіб.

Апеляційна інстанція вважала, що честь професійних асоціацій коштує не так дорого, і знизила суму сатисфакції до €10 тис. Але ASJP та SMMP не погодилися з такою оцінкою та подали касаційні скарги.

Верховний суд збільшив суму компенсації до €25 тис. При цьому зазначив, що «право на добре ім’я та репутацію ґрунтується на §1 ст.26 конституції». Що стосується юридичних осіб, то право на їх добре ім’я закріплене в ст.484 цивільного кодексу. І «образа їхнього авторитету та доброго імені може призвести до серйозної шкоди, що зачіпає не лише самооцінку та престиж, а й довіру з боку громадськості».

У даній справі, на думку ВС, «факти особливо серйозні через образливий характер заяв та їх висвітлення». До того ж позивачі довели, що «їх глибоко зачепили зроблені заяви, особливо з огляду на те, що ці асоціації представляють прокурорів і суддів». А твердження заявника «мають на увазі повну неповагу до принципів, якими мають керуватися судді та прокурори» у своїй роботі: незалежності, неупередженості тощо.

Е.Ранхель добровільно сплатив штраф, але не поспішав компенсувати моральну шкоду. Тоді ASJP порушила виконавче провадження та стягнула з журналіста €25 тис. А з прокурорами він зміг домовитися про розстрочення й навіть устиг перерахувати €500 першого внеску.

У серпні 2014 року, на 67-му році життя, Е.Ранхель помер. Щоправда, ще 2013-го він устиг подати скаргу до Європейського суду з прав людини, а його доньки вирішили відстояти добре ім’я батька. І, певна річ, повернути стягнуті з нього гроші.

Ураховуючи контекст і ефект

У рішенні від 11.01.2022 у справі «Freitas Rangel v. Portugal» ЄСПЛ зазначив, що питання обміну конфіденційною інформацією між журналістами та суддями, прокурорами становили інтерес для суспільства, а їх обговорення в парламенті було частиною політичних дебатів. Слухання було відкритим для публіки. Тому не дивно, що заяви були широко висвітлені в ЗМІ.

Суди в кримінальному процесі, порушеному ASJP та SMMP, виходили з того, що журналіст зробив тільки заяви про факти, які були помилковими та дискредитуючими ці асоціації. ЄСПЛ зі свого боку зазначив, що більшість тверджень Е.Ранхеля складалися з його особистих думок, правдивість яких не підлягає доведенню.

Єдина констатація факту — це заява про передачу представниками ASJP та SMMP конфіденційної інформації журналістам. І, хоча в ході судового розгляду Е.Д., який, за словами обвинуваченого, брав у цьому участь, спростував цей факт, Суд уважав, що таку заяву можна розглядати як перебільшене, отже, невдале формулювання. А наступні коментарі цілком можуть бути витлумачені як ілюстрація ширшої суспільної критики неналежного втручання судової влади в політику та діяльність ЗМІ. Журналіст був упевнений, що такі факти набули значного поширення.

Водночас, як неодноразово констатував ЄСПЛ, захист репутації юридичної особи не має такої сили, як репутація чи права фізичних осіб. Крім того, у цьому випадку Суд наголосив на контексті, в якому журналіст зробив свої зауваження: перед парламентською комісією, що займається питанням свободи вираження поглядів і тим, як політичні та економічні класи впливали на ЗМІ в країні.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ політичним виступам надається особливий захист. Незважаючи на те що журналіст виступав як запрошений експерт, йому мав бути наданий підвищений рівень захисту, як і у випадку з парламентськими та політичними виступами.

Нарешті, Суд зазначив, що, крім стримуючого ефекту накладеного кримінального штрафу, який сам по собі не був «скромним», суми компенсації за моральну шкоду «були непорівнянні з будь-якою потенційною шкодою, завданою репутації асоціацій». Адже санкції такої суворості можуть мати стримуючий ефект для свободи вираження поглядів.

Крім того, ЄСПЛ уважає, що Феміда перевищила надану їй свободу розсуду щодо обмежень дебатів, які становлять суспільний інтерес. Отже, утручання в право заявника не було необхідним як для демократичної держави. Відповідно, мало місце порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зрештою дочки покійного журналіста мають отримати від держави €31,5 тис. як суму всіх сплачених і стягнутих у цій справі сум, а також майже €20 тис. судових витрат. Таким чином, у виграші залишилася тільки асоціація суддів, яка встигла отримати €25 тис. компенсації за «тінь на добре ім’я».