Про перебіг позовної давності

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з’ясувати та зазначити в рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача та з якого саме моменту це сталося.

Про це нагадав Касаційний цивільний суд (справа №483/2161/19).

Особа звернулася з позовом про визнання квартири спільно набутим майном подружжя, визнання її такою, що прийняла спадщину, та визнання права власності на квартиру. Адже вона проживала там разом з вітчимом та матір’ю, яка померла, коли дівчині було 11 років. 

Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що малолітня особа є такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала в квартирі на момент смерті спадкодавця. Однак вона звернулася з позовом поза межами позовної давності, адже з моменту досягнення повноліття до звернення до суду пройшло більше ніж 3 роки.

КЦС зауважив, що для правильного застосування ч.1 ст.261 Цивільного кодексу при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з порушенням її прав, а й об’єктивна можливість знати про обставини порушення її прав. 

У даній справі право на спадкову квартиру (1/4 частки) порушилося з часу, коли вітчим розпорядився належною їй часткою та передав у власність іншій особі всю квартиру за договором довічного утримання. Саме із цього моменту, а не з часу досягнення повноліття слід обчислювати позовну давність.

Натомість відмова в задоволенні позову у зв’язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для цього не відповідає вимогам закону.