Суддя Шостого ААС Оксана Епель:

«Аби відбулися позитивні зміни, потрібно змінити психологію суб’єктів владних повноважень»

До початку дискусії між правниками на заході «Україна без рейдерства» «ЗіБ» поспілкувався із суддею-речником Шостого апеляційного адміністративного суду Оксаною ЕПЕЛЬ. Було бажання дізнатися, що потрібно змінити, аби подолати прірву між законодавчою теорією та виконавчою практикою.

«Суддя не може обмежуватися тільки розглядом спорів. Він повинен займати активну громадянську позицію»

— Довгі роки рейдерство залишається безкарним, ці злочини набувають нових, більш складних форм. На цьому заході зібралися виключно небайдужі правники, котрі прагнуть змінити ситуацію на краще. Чому ви тут?

— Як суддя адміністративної юрисдикції я щодня стикаюся з такими проблемами — коли перехід права власності відбувається в рейдерський спосіб. У результаті сторони змушені звертатися до суду. Так, нині навантаження на суддів шалене, суди перенавантажені, строки розгляду досить тривалі. Проте іноді права власників треба захистити негайно. І це неможливо зробити через низку об’єктивних причин, не з вини суду, а через надмірну завантаженість першої інстанції.

Усім нам — і суддям, і громадськості, і перш за все іншим гілкам влади — потрібно сідати й думати, як зробити так, щоб ці спори розглядалися швидко. Шукати механізми, які б давали можливість діяти на випередження, аби убезпечити власників ще на стадії переоформлення майна. Щоб рейдерство як таке, особливо чорне, зникало як явище.

— Ви як суддя звісно також стикалися з такими правопорушеннями?

— У моєму провадженні була справа, коли нотаріус фактично за одну ніч переоформила низку підприємств і перехід права власності на нежитлові об’єкти, які належали до майна компаній. У підсумку, звісно, її покарало Міністерство юстиції, але це рішення вона все одно оскаржувала в суді. І таких справ у судах адміністративної юрисдикції дуже багато.

Тому вбачаю в цьому заході можливість змін на краще. Перш за все хотілось би почути доповідь Ольги Оніщук, яка має досвід роботи і в Нотаріальній палаті, і на посаді заступника міністра юстиції. Вона як ніхто розуміє яким чином можна зупинити рейдерство, що треба впровадити і змінити.

— Недавно на одному з форумів ви порадували своєю доповіддю платників податків, буквально розставивши крапки над «і» в питанні, що так бентежило підприємців від моменту введення мораторію…

— Тому що суддя не може обмежуватися тільки розглядом спорів. Він також має постійно розвиватися, самовдосконалюватися, цікавитися складними питаннями, що на часі, а тим більше, займаючи активну громадянську позицію, долучатися до позитивних змін у суспільстві, до позитивних процесів, які відбуваються тут і зараз. Важливо робити свій внесок не лише в спосіб здійснення правосуддя шляхом розгляду спорів, а й займатися просвітницькою діяльністю, долучатися до круглих столів, актуальних обговорень.

Сьогодні таку ініціативу запроваджує Український інститут майбутнього. Це нова інституція, дуже цікава. Тож я із задоволенням долучилася до заходу. Сподіваюся, сьогодні буде щось інноваційне, що спільно ми до чогось прийдемо.

«Медіацію потрібно не просто впроваджувати, а розвивати»

— Сподіваюся, що згодом ви обов’язково запропонуєте певні механізми вирішення даної проблематики для всієї суддівської спільноти.

— Дуже хотілося б. Але це не завжди так просто, адже часто проблемні питання потребують комплексного вирішення.

От візьмемо до прикладу хоча б інститут медіації. Ні в кого не виникає сумнівів, що це дуже класна позитивна тема, але її потрібно не просто впроваджувати, а розвивати. Але вести розмови тільки в ключі адміністративної юстиції… Чому медіація не розвивається успішно порівняно з іншими видами юрисдикції, де досудове регулювання може застосовуватися більш широко, чи в судах першої ланки?

В адміністративній юстиції всі спори ведуться з державою. До нас приходять представники суб’єктів владних повноважень. При цьому в законі, у матеріальному праві, в обсязі повноважень, яке їм надало керівництво, у них немає такого права, як визнання позову або підписання мирової угоди.

— Потрібні зміни на інших рівнях?

— Так. А також потрібно відходити від совдепівських механізмів, коли люди немовби заточені «тримати обличчя», коли навіть розуміють, що не праві, ніколи цього не визнають. Вони будуть відстоювати цю позицію в судовому засіданні, навіть якщо нема чого сказати. То про який інститут медіації в адміністративному судочинстві без зміни норм матеріального права може іти мова?!

Суб’єктам потрібно надавати повноваження і якимось чином стимулювати їх вирішувати спір саме в досудовому порядку, до звернення особи до суду (чи платника податків, чи особи, яка звертається до митних органів). І тоді застосовувати інститут медіації буде можливо.

— Очевидно, змінити звичний підхід до розв’язання проблем посадовцям ой як не просто.

— Аби відбулися позитивні зміни, потрібно також змінити психологію наших суб’єктів владних повноважень. І знову ж таки, спільно сідати й думати, чого нам не вистачає. Адже ми ходимо по колу.

Стягнення податкових сум наповнює бюджет. А в нас іноді виходить так, що ти тут стягни, бюджет наповни, гроші надійдуть уже зараз, а далі йди в суд, захищайся, 2—3 роки доводь свою правоту. Але ж так не повинно бути в демократичній, правовій державі, де всі ми прагнемо реалізації принципу верховенства права. Тим більше, суб’єктів владних повноважень Конституція зобов’язує діяти виключно у спосіб і в межах повноважень, наданих законом.

То, мабуть, варто замислитися, які в нас закони. Можливо, вони десь застарілі. Може саме вони уже десь і не відповідають принципам верховенства права. Тож, як суддя, маю дуже багато питань і щодо правозастосування, і щодо якості законодавства, і щодо процесів законотворення.

Дуже хотілось би, аби закони створювали не просто фахівці, а Фахівці з великої літери. Щоб вони розумілися на кожному знаку в законі. Бо іноді від однієї коми може залежати, як його потім будуть тлумачити. А позитивних змін у державі насправді дуже хочеться.