Закон і Бізнес


Примусове побачення


Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал "ЗіБ". Для цього натисність на зображення

№50 (1556) 11.12—17.12.2021
3564

Ухвала за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку. Такий висновок зробив ВС в постанові №175/2182/21, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 жовтня 2021 року                      м.Київ                               №175/2182/21

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю., ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М. (доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021, встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. звернувся до суду із поданням про примусовий привід боржника Особи 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2021 подання приватного виконавця виконавчого округу Сивокозова О.М. про примусовий привід боржника Особи 1 задоволено.

Здійснено примусовий привід Особи 1 до офісу приватного виконавця виконавчого округу Сивокозова О.М. за Адресою 1, з понеділка по п’ятницю (всі робочі дні, крім святкових) з 9:00 до 18:00.

Доручено виконання ухвали про привід боржника ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Особа 1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою ДАС від 20.07.2021 апеляційну скаргу Особи 1 на ухвалу Дніпропетровського райсуду від 23.06.2021 повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ст.353 Цивільного процесуального кодексу містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала щодо примусового приводу боржника, а тому ця ухвала не підлягає апеляційному оскарженню. Оскільки ухвала суду про примусовий привід боржника, окремо від рішення суду оскарженню не підлягає, то апеляційна скарга Особи 1 на ухвалу Дніпропетровського райсуду від 23.06.2021 про примусовий привід боржника не може бути прийнята судом апеляційної інстанції і підлягає поверненню відповідно до положень п.4 ч.5 ст.357 ЦПК.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

2.08.2021 Особа 1 через засоби поштового зв’язку подав до ВС касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу ДАС від 20.07.2021 і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі застосував норму права (ст.353 ЦПК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові ВС у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6.03.2019 у справі №756/671/16-ц <…>.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Повертаючи апеляційну скаргу Особи 1 на ухвалу Дніпропетровського райсуду від 23.06.2021 про примусовий привід боржника з підстав, передбачених п.4 ч.5 ст.357 ЦПК, апеляційний суд зробив висновок про те, що ст.353 ЦПК містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала щодо примусового приводу боржника, а тому ця ухвала не підлягає апеляційному оскарженню.

ВС не може погодитися з таким висновком апеляційного суду з таких підстав.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 ст.402 ЦПК встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.

Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.8 ч.2 ст.129 Конституції основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Згідно п.8 ч.2 ст.129 Конституції основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

У п.11 ч.3 ст.11 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV було закріплено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції. Тобто сторони виконавчого провадження мали право реалізувати своє право на оскарження вирішення питання про привід боржника шляхом оскарженні відповідної постанови державного виконавця.

Разом із тим, із прийняттям закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII ч.1 ст.375 ЦПК викладено у такій редакції:

«1. Розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача».

Таким чином, вирішення питання про привід боржника віднесено до компетенції суду. Проте відповідна ухвала за результати розгляду судом питання про привід боржника у переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, до переліку, передбаченого ст.292 ЦПК (у редакції, на момент прийняття закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII), внесена не була.

Аналогічні за змістом положення містяться і в чинній редакції ЦПК.

Згідно із ч.1 ст.438 ЦПК розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини. Разом з тим у ч.1 ст.353 ЦПК ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду подання державного виконавця про привід боржника відсутня.

ЄСПЛ вказав, що відповідно до §1 ст.6 конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов’язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст.6 конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення від 6.12.2007 у справі «Volovik v. Ukraine», пп.53, 55).

Системний ст.438 ЦПК та п.34 ч.1 ст.353 ЦПК свідчить, що ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Подібні висновки містяться постанові ВС у складі ОП КЦС від 6.03.2019 у справі №756/671/16-ц.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу до апеляційного суду на новий розгляд зі стадії відкриття.

Відповідно до ч.6 ст.411 ЦПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2021 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною й оскарженню не підлягає.