Праця як злочин

Через велике навантаження правникам не завжди вдається чітко дотримуватися визначеного робочого графіка. Деякі особи вважають це підставою для звинувачення в скоєнні злочину.

У провадженні Андрія Сівчука з Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувало на розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування. Справа стосувалася правопорушення, відповідальність за яке передбачено в ч.5 ст.191 Кримінального кодексу («привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, що вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою»). 

Під час розгляду клопотання захисники підозрюваного в телефонному режимі через секретаря засідання чинили тиск на слідчого суддю. За словами А.Сівчука, це проявлялося в погрозах звернутися зі скаргою до Вищої ради правосуддя.

Причиною обурення стало те, що володар мантії відмовився відкласти розгляд клопотання. Із цього приводу вони поширили негативну інформацію в ЗМІ про служителя Феміди та звинувачували його в скоєнні злочину.

Як з’ясувалося, захисникам не сподобалося те, що законник не відклав засідання, хоча робочий час уже закінчився. Натомість А.Сівчук указав на відсутність можливості перенести розгляд клопотання, оскільки строк досудового розслідування завершувався у вихідний день.

Через непорозуміння із захисниками володарю мантії довелося звернутися до ВРП (№3831/0/6/-21). Тепер у Раді з’ясовуватимуть, хто з правників і в який час мав працювати.