Очікувані очікування

Кому вигідний КзПБ, і чому громадяни не поспішають у процедуру банкрутства

У жовтні минуло 2 роки з дня введення в дію Кодексу з процедур банкрутства. Як можна оцінити ефективність його запровадження та хто від цього виграв — кредитори чи боржники?

Баланс інтересів і перешкод

Убачається, норми кодексу зуміли забезпечити баланс інтересів усіх учасників процесу, до якого ми відносимо не тільки кредитора та боржника, а й арбітражного керуючого та суд. Щодо останніх учасників, то кодекс гарантує арбітражному керуючому винагороду за роботу, а суд отримав більш чітку та зрозумілу дорожню карту дій без необхідності вигадувати обґрунтування своїх дій через загальні принципи й засади господарського судочинства.

Утім, така оцінка буде справедливою, якщо виходити з принципу об’єктивного інтересу учасників справи. Якщо ж ідеться про недобросовісний інтерес (наприклад приховати майно або списати збитки чи, навпаки, захопити чийсь актив або просто заробити на продажі майна), то кодекс дійсно став перешкодою для реалізації таких намірів. Однак, як показує практика, такі спроби не полишають з огляду на можливості неоднозначного трактування окремих положень кодексу.

Загальне враження від досвіду реалізації закладених у кодексі ідей — це швидкість і динамічність процесу. Питання законодавцем поставлено однозначно: процедура банкрутства може бути запущена тільки за наявності об’єктивних підстав, а раз запущена процедура вже не зупиняється.

Однак практика застосування положень КзПБ також виявила й інший аспект проблеми — ефективність судового контролю. Адже більшість процедурних питань має погоджуватися судом, а останній не завжди встигає за кроками арбітражного керуючого.

Ідеться про суттєві часові проміжки між подачею арбітражним керуючим відповідних заяв, повідомлень, звітів і фактичним проведенням судових засідань для їх розгляду. Відразу зауважимо, що в цьому випадку стикаємось не з проблемою нормативного регулювання (процедурні норми не викликають застережень), а з проблемою організації роботи судів. Через незавершеність судової реформи дається взнаки перевантаженість суддів. Також на організацію судової роботи вплинула й ситуація з пандемією.

Новації та їх реалізація

Серед суттєвих новацій КзПБ найбільший інтерес викликав інститут банкрутства фізичних осіб. Раніше такого поняття вітчизняне законодавство не містило. Навіть теоретичні напрацювання в цьому напрямку не були завершені. І, як показала практика, масштаб застосування такого інституту виявився також незначним — кілька сотень справ на всю країну (на фоні сотень тисяч боржників-фізосіб у виконавчих провадженнях, які не можуть погасити заборгованість).

Утім, актуальність та інтерес до цієї новації не спадає та продовжує займати перші місця серед найбільш обговорюваних тем у сфері банкрутства.

Основна причина незначного масштабу застосування полягає в законодавчій обмеженості підстав для ініціювання такої процедури. Зокрема, це стосується суб’єкта, бо ініціювати процедуру може лише боржник, та відносно високого цензу авансового внеску — понад 35 тис. грн. Часто задають риторичне, але доречне запитання: якщо в боржника немає коштів для погашення заборгованості перед кредитором, звідки в нього з’являться гроші для авансу? А якщо ще при цьому боржник спробує скористатися послугами адвоката, то аналогічне запитання почне ставити й суддя.

Проте вважаємо, що становлення інститут банкрутства фізосіб пройшов. А подальший розвиток потребуватиме нормативного розвитку процедури.

Судова практика

Також останній рік застосування положень КзПБ відзначився кардинальною судовою практикою. Зокрема, ідеться про інститут субсидіарної відповідальності. Це рішення про задоволення вимог ліквідаторів про покладення відповідальності на керівників і власників бізнесу, а також інших осіб, які сприяли порушенню інтересів кредиторів.

У відомій постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 ВС визначив, що «до суб’єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів».