Позбавлений «України»

У 2016 році в парламенту не було правової підстави змінювати назву ВСУ

Богдан ПОШВА, суддя Верховного Суду України, член робочої групи Комітету ВР з питань правової політики з питань фінансування судів та відновлення діяльності ВСУ

6599

Як відомо, у 2016 році Верховна Рада «змінила найменування» Верховного Суду України на «Верховний Суд» нібито для позбавлення тексту Основного Закону наслідків назви «Верховний Суд Української Радянської Соціалістичної Республіки». А чи були для таких змін правові підстави?

Біля витоків державотворення

Після прийняття Декларації про державний суверенітет від 16.07.90, закону «Про зміни і доповнення до Конституції Української PCP» від 24.10.90 Верховна Рада УРСР вивела судову систему Української PCP, як і всі державні установи, з підпорядкування союзних органів.

Після прийняття Акта проголошення незалежності України від 24.08.91 законом «Про внесення змін до статті 149 Конституції (Основного Закону)» від 17.06.92 №2462-ХІІ назва «Верховний Суд Української PCP» була замінена на «Верховний Суд України». Цей закон підписав Президент Леонід Кравчук.

За заявою зміну найменування «Верховний Суд Української PCP» на «Верховний Суд України» було зареєстровано 24.02.94 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Суддів ВС УРСР було переведено в статус суддів ВСУ через зміну відповідного запису в трудових книжках.

Тобто ще 17.06.92 в незалежній державі відбулося позбавлення наслідків механічної адаптації радянської назви найвищого судового органу. Тож цієї єдиної правової підстави для повторної зміни найменування конституційного органу у ВР повторно не було.

Новоутворений, але незахищений

З прийняттям 28.06.96 Конституції ВСУ в тому ж складі суддів продовжив свою діяльність як конституційний орган і найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції згідно із ч.3 ст.125 Основного Закону.

Тобто з часу прийняття закону «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» від 28.06.96 №254/96-ВР на виконання волі Українського народу як єдиного джерела влади в Україні було встановлено конституційний лад, посягання на який у правовий спосіб було захищено Кримінальним кодексом, який набув чинності з 1.09.2001 (закон від 5.04.2001 №2341-111).

У ч.3 ст.109 КК передбачено кримінальну відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, що має місце з 15.12.2017щодо конституційного найвищого судового органу держави — ВСУ. За цим фактом перший заступник Генерального прокурора в жовтні 2018 та Генпрокурор у 2020 році відкриті кримінальні провадження за ч.3 ст.109 КК.

Крім того, у ст.346 КК передбачено кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча, зокрема щодо «суддів чи Голови Верховного Суду України».

Однак такої відповідальності (станом на 12.11.2021) не передбачено за подібні дії щодо суддів чи голови «новоутвореного» ВС.

Також право проведення перевірки використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності найвищого судового органу держави Рахункова палата зберігає лише щодо «Верховного Суду України», а не «новоутвореного» ВС. Адже згідно з позицією керівника апарату «новоутвореного» ВС Ольги Булки (одного з організаторів державної реєстрації «новоутвореного» ВС) він «не є правонаступником ВСУ» (ст.7 закону «Про Рахункову палату» від 2.07.2015 №576-VIІІ і лист керівника апарату «новоутвореного» ВС О.Булки).

Суд без рішень

Після 30.09.2016, з набуттям чинності законом від 2.06.2016 №1401-VIII і до 14.12.2017, ВСУ здійснював правосуддя як найвищий судовий орган з конституційним статусом під назвою «Верховний Суд України». Сама така назва зазначалась у судових рішеннях, оскільки відповідні зміни до процесуального законодавства ВР внесла лише 3.10.2017 законом №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017.

Після 15.12.2017 та до цього часу суддів ВСУ відсторонено від здійснення правосуддя, а «новоутворений» ВС із 1.01.2018 й дотепер не діяв і не постановив жодного судового рішення. Замість нього діють 4 касаційні суди, які ще 11.12.2003 КС визнані неконституційними у справі «Про Касаційний суд України», та Велика палата ВС, діяльність якої й без рішення КС прямо суперечить ст.129 Конституції.

Водночас із 24.09.2020 КС розглядає подання 45 народних депутатів від партії «Слуга народу» про неконституційність ВП ВС та її процесуальних повноважень, що зареєстроване 7.08.2020 за №3/395(20.

З державою та без

Звертає на себе увагу не тільки факт відсутності постановлення жодного рішення цим «новоутвореним» ВС із 2018 р., а й те, що найвищі державні органи двох інших гілок державної влади згідно зі ст.6 Конституції містять у своєму найменуванні назву держави — Україна.

Так законодавчий орган держави — «Верховна Рада України» — у ст.75 Конституції назву держави зберігає. Вищий орган виконавчої влади — «Кабінет Міністрів України» — у ст.113 Конституції назву держави зберігає також. Лише найвищий судовий орган — ВС (із 2016 р.) такої назви у ст.125 Конституції не містить.

Воля єдиного джерела влади в державі — Українського народу, установчої влади в прийнятті Конституції, — щодо назви державних органів була єдиною: з назвою держави Україна.

Законодавча помилка, яка виникла внаслідок того, що парламент прийняв ці закони за 3 дні з часу їх надходження як законопроектів, з порушенням процедури розгляду, має бути виправлена.

Порушення Конституції

Так, закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ за процедурою було розглянуто 2.06.2016 до прийняття закону «Про внесення змін до Конституції в частині правосуддя», який має №1401-VІІІ.

Більше того, усупереч ч.2 ст.90 закону «Про Регламент Верховної Ради України» цей проект доповідав заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов, який не мав на це конституційних повноважень. Адже згідно з ч.2 ст.106 Конституції Президент не вправі передавати свої повноваження іншим особам або органам.

КС, який давав висновок — дозвіл на зміну найменування ВСУ на ВС — має конституційний обов’язок виправити законодавчу помилку й визнати закони №№1401-VIII і 1402-VІІІ неконституційними. Адже вони є проявами зневаги до українського народу як єдиного джерела влади в Україні та недобросовісного ставлення чиновників до міжнародного права й міжнародних партнерів України.

Чи потрібно змінювати найменування ВСУ на ВС? На це запитання має право відповісти тільки народ, оскільки такі зміни Конституції вимагають затвердження їх всеукраїнським референдумом. А його, як загальновідомо, в Україні у 2016 році не було!