Закон і Бізнес


Минуле не забувається

або Як історія одного судді змусила нардепів узятися за старе


№11 (1101) 16.03—22.03.2013
МАРИНА ЗАКАБЛУК
3438

Анатолій Іванищук з Апеляційного суду Херсонської області виявив бажання вийти у відставку. Парламент затягує з вирішенням його долі, а членів Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя історія зі звільненням цього законника «надихнула» на повернення до практики попереднього розгляду питань про обрання та звільнення володарів мантій. Чому ж народні обранці вирішили взятися за старе?


Пролог: як комітет від суддів «відсторонили»

Служителі Феміди добре пам’­ятають ті часи, коли для обрання на посаду безстроково їм необхідно було пройти три кола пекла: кваліфікаційну комісію, парламентський комітет і ВР. На зустрічах із «кваліфікаційниками» в більшості кандидатів проблем не виникало. А от «рандеву» з народними депутатами дехто із законників називав «моральними тортурами та екзекуцією».

Не можна заперечувати, що були ситуації, коли нардепи дійсно «очищали» судову систему від несумлінних, упереджених, зухвалих суддів, які просто не мали морального права вирішувати людські долі. Але не слід забувати, що інколи парламентарі зводили рахунки з неугодними їм законниками.

Так, до липня 2010-го діяв закон «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України». Ним передбачалося, що парламентський комітет, до відання якого належить розгляд питання про обрання володарів мантій та звільнення суддів, обраних безстроково, повинен розглядати подання про обрання кандидата суддею безстроково та прийняти «рішення щодо рекомендації або нерекомендації кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд ВР». Подання Вищої ради юстиції щодо звільнення суддів теж розглядав згаданий комітет.

У цю справу втрутився Старий світ. Європейська комісія «За демократію через право» постійно наголошувала: парламент не повинен обирати служителів Феміди, адже це може призвести «до політичних торгів, коли кожен народний депутат, який представляє певний регіон, захоче мати свого суддю».

При розробленні закону «Про судоустрій і статус суддів» участь ВР в обранні законників мінімізували настільки, наскільки це було можливо (адже в Конституції записано, що ВР обирає суддів безстроково). У ч.2 ст.79 та ч.2 ст.111 закону зазначається: питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково та про його звільнення розглядається на пленарному засіданні ВР без висновку парламентських комітетів та будь-яких перевірок.

Відтак орган ВР усунули від розгляду цих питань. Однак ситуація з А.Іванищуком навела народних обранців на думку: перед винесенням питань про обрання та звільнення на пленарне засідання їх потрібно попередньо обговорювати на засіданні комітету. Що ж такого незвичайного в цій історії?

Дія перша: представлення законника

Колишнього голову Апеляційного суду Херсонської області А.Іванищука багато хто знає: у 2006 р. він відстоював право на служіння Феміді. Коли в нього закінчився строк повноважень, законник понад рік не міг виконувати суддівські обов’язки. Через надходження великої кількості скарг парламент постійно відкладав розгляд питання щодо його обрання безстроково.

У лютому 2012-го до нього знову була прикута увага громадськості:
27 лютого А.Іванищука спіймали на гарячому в одному з ресторанів м.Херсона при отриманні $100 тис. Генпрокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.3692 КК. Справу розглядає один із судів м.Миколаєва.

24 червня 2012 р. А.Іванищуку виповнилося 65 років, і він написав заяву про вихід у відставку. 2 жовтня того ж року ВР виключила прізвище судді з постанови про звільнення володарів мантій. Нардепи вирішили дочекатися рішення суду.

1 березня 2013-го в парламенті був зареєстрований проект постанови «Про звільнення суддів» (№2445). Ним пропонується звільнити А.Іванищука «з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у зв’язку з поданням заяви про відставку». Деякі члени комітету забили на сполох: його потрібно звільняти не у зв’язку з поданням заяви про відставку, а за порушення присяги. Про те, якою була реакція на цю заяву голови ВРЮ та деяких комітетників, читайте далі.

Дія друга: немає права на відставку?

На засіданні Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя, яке відбулося 6 березня, це питання порушила Анжеліка Лабунська. «Я вважаю, що запропонований проект рішення про звільнення судді Іванищука є несправедливим по відношенню як до всіх суддів, так і до правосуддя в цілому. Чи матимуть народні депутати моральне право проголосувати за звільнення Іванищука у відставку за власним бажанням? При звільненні з таким формулюванням він отримає всі пільги, а ми визнаємо: все, що робив суддя — було на користь людей, держави. Мені здається, що людина, яка заподіяла шкоду державі, не може бути звільнена за власним бажанням. Він має бути звільнений за порушення присяги. Сергію Васильовичу (звернення до С.Ківалова.Авт.), пропоную, аби на пленарному засіданні ви оголосили: Іванищука затримали при одержанні хабара, сьогодні розглядається кримінальна справа».

«Я хочу дещо пояснити, — розпочав голова ВРЮ Володимир Колесниченко. — В Україні діє презумпція невинуватості. ВРЮ може прийняти рішення про звільнення судді за порушення присяги, якщо на те є підстави. У даній ситуації я не можу сказати, чи скоїв він злочин, адже вироку суду немає. Справа неодноразово призначалась до розгляду. Суддя — професіонал, тому використовує арсенал процесуальних можливостей, аби затягнути розгляд справи. На засіданні ВРЮ ми ставили питання про те, щоб звільнити його за порушення присяги. З огляду на те, що він вчинив, таке рішення було б справедливим. Тут є і конфлікт: судді виповнилося 65 років. Бажає він іти у відставку чи ні, а його повинні звільнити у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на посаді. З другого боку, — якщо ми його не звільняємо, він отримує зарплату, користується суддівськими пільгами й має статус судді».

В.Колесниченко наголосив, що відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів припинить відставку володаря мантії, якщо буде обвинувальний вирок щодо нього, який набере законної сили. «Не можна говорити, що голова ВРЮ проти звільнення його за порушення присяги. Внесіть пропозицію, аргументуйте її: чому суддя заслуговує на звільнення? За що?» — звернувся до нардепів В.Колесниченко.

«Давайте піднімемо матеріали, які є в комітеті. Давайте подивимося, скільки було на нього скарг», — запропонувала А.Лабунська. «Якщо були скарги, то за ними прийнято рішення», — відповів очільник ВРЮ. «Тоді давайте відкладемо це питання, вилучимо прізвище судді з постанови, дочекаємося рішення суду», — зазначила А.Лабунська.

Дія третя: а Конституція — «за»

«У мене є конструктивна пропозиція, — долучився до розмови секретар комітету Павло Петренко. — З одного боку, звільняти А.Іванищука у відставку, залишити йому всі пільги — неправильно. З другого — якщо в нас є ціла низка матеріалів, фактів, які підтверджують, що суддя дійсно порушував закон і присягу, можливо, є сенс у рішенні комітету звернутися до ВККС та ВРЮ, аби вони проаналізували скарги, й ВРЮ звернулася до ВР з трохи іншими підставами звільнення. Жителі Херсона нас не зрозуміють, коли до них дійде інформація, що ВР звільнила суддю у відставку з почестями й регаліями. Потрібно провести перевірку, поки він ще не звільнений за власним бажанням».

Ця розмова не залишила байдужим і першого заступника голови комітету Олега Махніцького. «Дискусія точиться навколо одного судді, але ж у нас є кілька проектів постанов про звільнення суддів, у тому числі й за порушення присяги. Розумію, що зараз мені докорятимуть: є закон «Про судоустрій і статус суддів», прийнятий у 2010 р. Але передусім потрібно виходити з Конституції. Вона передбачає, що приймати рішення щодо безстрокового обрання та звільнення суддів, обраних безстроково, повинна ВР. І всі питання, що розглядаються на пленарному засіданні, попередньо розглядаються й вивчаються в комітетах. Крім того, є закон «Про комітети Верховної Ради України», який говорить: подання про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково, розглядаються комітетом, до предмета відання якого віднесено це питання, з прийняттям рішення рекомендувати або не рекомендувати обрання кандидата на посаду судді безстроково та з внесенням цього рішення на розгляд ВР. Тому, думаю, ці питання не варто ставити в порядок денний пленарного засідання, поки їх не розгляне комітет».

Дія четверта: володаря мантії запитають

«Скажу відверто: виступ Олега Ігоровича (Махніцького. — Авт.) пестить вухо. Але ми повинні діяти в рамках діючого закону. У нас уже були прецеденти: суддю звільняли за власним бажанням, потім суд виносив обвинувальний вирок, і його позбавляли пільг. Сьогодні ми порушуємо закон: Іванищуку вже 65 років, з нашої вини держава платить йому гроші. Як довго платитиме? Ніхто не знає», — такою була відповідь Вадима Колесніченка на виступ його колеги.

«При всій повазі не можу погодитися з Вадимом Васильовичем (Колесніченком. — Авт.). Є ціла низка актів: «Про судоустрій і статус суддів», «Про комітети Верховної Ради України», Регламент ВР. У них є суперечливі норми. Але в нас є Конституція, яка має найвищу юридичну силу. В ст.89 зазначається: «Комітети ВР здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень ВР». Це юридичний аспект питання. Але є ще й морально-етичний. Як ми будемо пояснювати людям, що проголосували за обрання того чи іншого судді, якщо на нього надійшло 50—60 скарг. Потрібно звернутися до Голови ВР, аби проекти постанов направлялися до комітету. Якщо на суддю є скарги, ми можемо запитати в Ігоря Леоновича (Самсіна. — Авт.), що це за скарги. А він нам скаже: один громадянин постійно пише скарги на цього суддю, вони безпідставні, ми вже 20 разів йому відмовили. Тут ситуація зрозуміла. Інша справа — суддя розглядає справу 3—4 роки. Тоді в сесійній залі ми його запитаємо, чому він не розглядає її та яке моральне право має йти на безстрокове обрання», — підкреслив П.Петренко.

Дія п’ята: запросять не всіх

«Я погоджуюся, що парламент не повинен втручатися в питання обрання суддів. Але ж у нас є Конституція. На засіданні погоджувальної ради, на якій був присутній Олег Ігорович (Махніцький. — Авт.), Володимир Рибак сказав, що всі питання, які стосуються обрання та звільнення суддів, повинні попередньо розглядатися в комітеті. Ми не кажемо, аби розглядати всіх кандидатів, а тих, які приймали завідомо неправосудні рішення, тривалий час не розглядають справ тощо», — зауважив голова комітету Сергій Ківалов.

«Скажу чесно: я б ніколи в житті не пішов на таку «екзекуцію», — зізнався голова ВККС І.Самсін. «На яку?» — запитав С.Ківалов. «Проходити кваліфкомісію, йти на комітет, потім — у парламент», — пояснив І.Самсін. «А раніше як було? Пам’ятаєте? Якщо до кандидата не було питань, він проходив цю процедуру швидко», — нагадав очільник комітету.

«Тоді давайте вносити зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів»: голова ВККС перед пленарним засіданням доповідає на комітеті згадані питання», — висловив свою думку головний «кваліфікаційник».

«Зрозумійте: якщо ВР не звільнить А.Іванищука, то йому виплачуватимуться кошти з держбюджету. Якщо буде вирок суду, у нього заберуть пільги. Якщо народні депутати вимагають від суддів прийняття рішень у межах законів, то, мабуть, потрібно й приклад цим суддям подавати. На сьогодні є лише заява Іванищука. Немає підтверджених фактів порушення ним присяги, вироку суду. Яка ж є підстава не розглядати його заяву? Недотримання цієї процедури призведе до додаткових витрат з держбюджету», — сказав своє слово й керівник Державної судової адміністрації Руслан Кирилюк.

Однак учасники зібрання знову відійшли від «справи Іванищука». «Якщо спікер дійсно так сказав, то нехай комітет прийме рішення: на засіданні комітету голова ВККС доповідає щодо таких-то й таких питань», — зазначив І.Самсін. «А для цього не потрібно ж уносити зміни до закону?» — поцікавився П.Петренко. «Ні», — відповів керманич ВККС.

Епілог: далі буде

Комітетники вирішили: про А.Іванищука розкажуть парламентарям у сесійній залі; комітет попередньо цікавитиметься: кого й за що обирають та звільняють; голову ВККС запрошуватимуть на засідання комітету для «розмови про суддів». А в разі потреби викликатимуть на килим і самих володарів мантій.

Ось така історія про те, як питання про бажання законника вийти у відставку змусила Комітет ВР з питань верховенства права та правосуддя взятися за старе. Що ж, побачимо, як рішення парламентського органу реалізовуватиметься на практиці. Тому на цьому не ставимо крапку, а пишемо: «Далі буде…»