Закон і Бізнес


Олексій Соломко

За що ДКПВ припиняє діяльність приватних виконавців — коментар адвоката


Олексій СОЛОМКО, член Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, адвокат
35655
35655

Останнє засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців 10 листопада 2021 року стало своєрідним рекордом, адже на ньому було припинено діяльність одразу двох приватних виконавців. У зв’язку із численними запитаннями приватних виконавців та обговорення моєї позиції під час голосування, вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.


За весь час існування інституту приватних виконавців, такий захід дисциплінарного стягнення як припинення діяльності застосовувався лише у шести випадках – відносно приватних виконавців Авторгова А.М., Жаботинського І.В., Крегула І.І., Домецького О.І., Оніщенка Д.С. та Говорова П.В. Кожен випадок неодноразово обговорювався серед приватних виконавців, а так само обговорювалися результати судового оскарження, мотиви, доводи позовних заяв та судових рішень. Всього за весь час із 681 подання ДК було задоволено 162 подання, за якими виконавців було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Проте на засіданні ДК від 10.11.2021 було припинено одразу двох приватних виконавців виконавчого округу м. Києва: Соколянського Д.В. та Ліліцького Р.В.

Відносно приватного виконавця Соколянського Д.В. справа стосувалася виконання ним рішення суду про зобов’язання боржника передати стягувачу майно. Якщо коротко, то приватний виконавець виніс постанову про стягнення основної винагороди, порахувавши її розмір від суми вартості  майна, яке підлягало передачі. В подальшому, в ході виконання рішення, для забезпечення виконання постанови про стягнення основної винагороди, приватним виконавцем було накладено арешт на майно та кошти боржника та стягнуто суму основної винагороди. За висновками подання виконавець мав визначити основну винагороду лише у розмірі 8 мінімумів та не мав права накладати арешт на кошти для стягнення винагороди. Боржник подав скаргу на дії приватного виконавця до Мінюсту та адміністративний позов до суду.  Зрештою, приватний виконавець знайшов порозуміння із боржником – повернув йому стягнуту суму основної винагороди, а боржник відкликав скаргу і позовну заяву.

З огляду на положення статті 31 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», особисто я не згоден із неможливістю визначати суму основної винагороди від вартості майна, яке підлягає передачі. Тим більше не згоден із неможливістю стягувати винагороду у межах даного виконавчого провадження. З урахуванням відкликання боржником скарги на дії виконавця, для мене питання щодо можливості задоволення подання було однозначним. Хоча під час виконання рішення приватний виконавець допускав поточні помилки, про що він сам визнав, однак зважаючи на те, що:

- він розпочав свою діяльність лише у травні 2021 року,

- це було його четверте виконавче провадження,

- раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався,

- а також враховуючи судову практику, в тому числі у справі Авторгова А.М., застосовувати до нього одразу найсуворіший вид покарання, навіть з цієї точки зору є очевидним перебільшенням.  

Це була виключно юридична сторона справи, якою я керувався під час прийняття рішення.

Після засідання мені неодноразово розповідали емоційну історію справи, які стосувались етичної поведінки приватного виконавця Соколянського Д.В., а тому висловлювалась розчарування у моєму рішенні голосувати проти задоволення подання. З цього приводу вимушений сказати, що етичні аспекти роботи приватного виконавця Соколянського Д.В. не були предметом розгляду даного подання. Вважаю, що якщо виконавець допускає порушення норм етичної поведінки, на це має відреагувати спільнота приватних виконавців. Не обов’язково робити це через задіяння комітету етики, тобто визначений офіційний порядок. Для прикладу це питання можна окремо розглянути і на Раді приватних виконавців. Головне, щоб було пояснено для всіх, і в першу чергу самому приватному виконавцю, що саме в його поведінці було не так, і що повторення будь-ким подібної поведінки в майбутньому заслуговуватиме мінімум на осуд спільноти.

Не будучи сам приватним виконавцем, на жаль, вимушений спостерігати кулуарність серед приватних виконавців. Я неодноразово наголошував на необхідності доведення до відома всіх приватних виконавців результатів засідання ДК, позиції регулятора, самих приватних виконавців. Тільки так можна буде уніфікувати підходи в роботі приватних виконавців, у правилах етичної поведінки і просто довести, що спільнота приватних виконавців є єдиним суб’єктом на юридичному полі, не говорячи вже про необхідність захисту правильної позиції приватних виконавців.

Натомість, з прикладу справи приватного виконавця Соколянського Д.В. знову спостерігаються кулуарні відносини  – частина виконавців сперечається щодо винагороди і арештів, а інша частина обговорює етичну поведінку та можливість покарання за це будь-яким формальним приводом. При цьому, чомусь замовчується інша частина рішень комісії, прийнята на цьому засіданні.

Зокрема, було припинено діяльність приватного виконавеця Ліліцького Р.В. за результатами планової перевірки, в ході якої були виявлено, окрім інших порушень, відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, який був виданий у 2020 році, хоча діяльність приватного нотаріуса була припинена ще у 2017 році. Хоча подібні випадки в практиці роботи приватних виконавців є непоодинокими, але цю проблему та етичність поведінки таких приватних виконавців спільнота чомусь не хоче обговорювати та приймати відповідні рішення. За себе поясню, що відносно приватного виконавця  Ліліцького Р.В. я також голосував проти притягнення до такого виду відповідальності, однак з мотивів позиції судової практики, зокрема і згаданої справи Авторгова А.М., щодо застосування найсуворішого виду стягнення.

З інших рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, комісією також приймалося рішення про притягнення до відповідальності шляхом зупинення діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. – за два подання діяльність двічі зупинена по 6 місяців. Підставою для зупинення стали подання про порушення територіальності при відкритті виконавчих проваджень.

Також було зупинено діяльність приватного виконавця Павлюка Н.В. Підставою для задоволення за матеріалами подання стало проведення виконавчих дій про стягнення з боржника коштів за виконавчим документом про звернення стягнення на заставний автомобіль.  

В обох випадках я також голосував проти притягнення до відповідальності з огляду на обставини справи та відсутність нормативного врегулювання захисту прав сторін виконавчого провадження при зупиненні приватного виконавця. Відносно приватного виконавця Овсієнко А.В., також звертаю увагу на те, що справа стосувалася  однотипного порушення у кількох провадженнях, які допускалися нею в один період часу. За такі ж порушення її вже двічі було зупинено на попередньому засіданні комісії від 29.10.2021. Тобто в даному випадку мова не йде про допущення порушення закону після притягнення до відповідальності.

Також на засіданні комісії було притягнуто у вигляді попередження приватного виконавця Крегула І.І. за результатами планової перевірки. З цим рішенням я також був не згоден – виявлені порушення не стосувалися прав та інтересів сторін виконавчого провадження, а щодо організації діяльності офісу. При цьому, будучи запізно повідомленим про призначення засідання комісії, приватний виконавець Крегул І.І. надав всі необхідні підтвердження про усунення виявлених недоліків.

Також я був не згоден із притягненням до відповідальності приватного виконавця Лиманського В.Ю. у вигляді попередження. За матеріалами подання було визначено порушення приватним виконавцем статті 18 Закону «Про органи та осіб», щодо здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, приватним виконавцем було надано докази того, що правова допомога надавалася ним разово, в рамках pro bono, тобто без отримання плати.

В усіх інших справах, комісією було прийнято рішення про відмову у задоволенні подань.

Зауважую, що для того щоб приватні виконавці могли впливати на процеси регулювання своєї діяльності, їм потрібно як мінімум вміти аналізувати свою роботу. Для цього треба не приховувати дисциплінарну практику, проблеми етичної поведінки, або вихвалятися своєю зверхністю над іншими колегами. Треба починати мислити та діяти як одна команда.