Несумірне обмеження
.
Суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №638/5084/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 вересня 2021 року м.Київ №638/5084/20
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., КРАСНОЩОКОВА Є.В. (доповідач), РУСИНЧУКА М.М.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 4, подану представником Особою 5, на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 3.06.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 25.11.2020
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Особа 1 звернулась до суду з позовом до Особи 2, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В., Особи 4 про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, виключення з акту опису майна, а саме 1/2 частини квартири за Адресою 1 та 1/2 частини гаражу №1, загальною площею 19,2 м2, який розташований за Адресою 2.
1.06.2020 Особа 1 звернулась з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що у відповідачів по справі необмежені правові можливості здійснити відчуження зазначеного в заяві про забезпечення позову нерухомого майна, що призведе до неможливості фактичного виконання в подальшому рішення суду у разі задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) нерухомого майна, в саме чотирикімнатної квартири за Адресою 1; гаражу №1, загальною площею 19.2 м2, який розташовано за Адресою 2.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського райсуду від 3.06.2020 заяву Особи 1 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на наступне майно, чотирикімнатну квартиру за Адресою 1, гаража №1 загальною площею 19,2 м2, який розташований за Адресою 2.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи наявність спору між сторонами, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на спірне нерухоме майно, та при цьому не буде порушувати права інших осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою ХАС від 25.11.2020 ухвалу Дзержинського райсуду від 3.06.2020 змінено.
Заяву Особи 1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено заборону відчуження на 1/2 частину чотирикімнатної квартири за Адресою 1; на 1/2 частину гаража №1, загальною площею 19,2 м2, який розташований за Адресою 2. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборона відчуження 1/2 спірного нерухомого майна відповідає закону та легітимній меті, є пропорційним і забезпечує ефективний захист прав учасників справи, тому заява Особи 6 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що в цій справі підлягають застосуванню норми ч.11 ст.150 Цивільного процесуального кодексу, а не п.5 ч.1 ст.150 ЦПК суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки саме п.5 ч.1 ст.50 ЦПК є спеціальним видом забезпечення позову щодо арештованого майна, а вимоги ч.11 ст.150 ЦПК є загальними вимогами.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року Особа 3 подав до ВС касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Дзержинського райсуду від 8.05.2020 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не зважаючи на вказану ухвалу про відмову в забезпеченні позову, позивач 1.06.2020 повторно звернувся із заявою про забезпечення позову, де послався виключно на наявність шлюбу з Особою 2, що на його думку є безумовною підставою для задоволення позову, а також на необмежену можливість відповідачів здійснити відчуження. Але станом на момент повторної подачі заяви про забезпечення позову 1.06.2020 будь-які нові обставини, які б зумовили повторний розгляд питання забезпечення позову, були відсутні.
Суди не дотрималися практики ВС, викладеної в постанові ВС від 20.05.2020 у справі №640/13156/18, де зазначено про те, що судами проігноровано факт зловживання заявником процесуальними правами, що передбачено ст.44 ЦПК, та не надано належної правової оцінки тому, що Особа 1 неодноразово звертався до суду з аналогічною позовною заявою та заявою про забезпечення позову з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення з нього заборгованості.
Отже, повторні безпідставні подання позивачем заяв про забезпечення позову, зміна підстав та вимог, за відсутності будь-яких змін в обставинах справи є ознакою зловживання позивачем процесуальними правами.
Крім того суд, постановляючи оскаржену ухвалу, по суті в непередбачений законом спосіб зупинив примусове виконання судового рішення у справі №638/5172/17, чим порушено принцип обов’язковості виконання судового рішення, передбаченого ст.18 ЦПК. ВС в постанові від 3.04.2019 у справі №211/129/18-ц зробив висновок про те, що заборона виконавцю виконувати виконавчі дії по суті є зупиненням виконання рішення, що є недопустимим з огляду на обов’язковість виконання судових рішень.
З поданих позивачем матеріалів до заяви про забезпечення позову, а також матеріалів позовного провадження, ухвали Дзержинського райсуду від 8.05.2020, вбачається, що спірне майно, яке належить Особі 2, арештовано та описане приватним виконавцем у виконавчому провадженні про стягненню з Особи 2 боргу та передане на публічні торги ДП «СЕТАМ».
Судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на спірне майно, що з урахуванням проведення публічних торгів ДП «СЕТАМ» з реалізації належного Особі 2 майна боржника, є підставою для висновку про втручання у проведення торгів, що прямо заборонено ч.11 ст.150 ЦПК. Посилання суду апеляційної інстанції на положення п.5 ч.1 ст.150 ЦПК, як на спеціальну норму, яка регулює забезпечення позову є безпідставними, оскільки зі змісту ч.1 ст.149, ч.1 ст.150 Цивільного кодексу, вбачається, що п.5 ч.1 ст.150 ЦПК є лише одним з видів забезпечення позову, які суд може застосувати, тобто є загальними нормами, в той час як ч.11 ст.150 ЦПК регламентує виключення, які необхідно застосовувати при вирішенні питання забезпечення позову і є спеціальними нормами.
Заява про забезпечення позову подана позивачем вже на стадії продажу майна ДП «СЕТАМ», зокрема подана до суду першої інстанції 1.06.2020, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена 3.06.2020, а зареєстрована в реєстрі 23.06.2020.
Спірний гараж було вже реалізовано ДП «СЕТАМ» відповідно до акту приватного виконавця від 6.05.2020, з якого вбачається, що 4.05.2020 відбулися публічні торги з продажу зазначеного гаражу, а отже який вже вибув з власності боржника Особи 2 внаслідок примусової реалізації з виконання судового рішення, що є безпідставним втручанням в реалізацію права власності набувача, тобто особи, яка взагалі не є стороною у справі.
З акту приватного виконавця від 19.06.2020 вбачається, що стосовно спірної квартири вже проведені оціночні процедури (звіт від 18.02.2020), 3.03.2020 квартира передана на реалізацію до ДП «СЕТАМ», 6.04.2020 перші торги не відбулися, 6.05.2020 другі торги не відбулися, 5.06.2020 треті торги відбулися, де було визначено переможця. Отже, станом на момент прийняття спірної ухвали квартира вже перебувала на стадії примусової реалізації ДП «СЕТАМ», що виключає можливість зупинення зазначених процедур на підставі ч.11 ст.150 ЦПК і є безпідставним утручанням суду в процес примусового виконання судового рішення у іншій справі.
Оскільки реалізація спірного майна відбулася в процесі виконання судового рішення у справі №638/5172/17, що виключає правову можливість, у відповідності до ст.388 ЦК, витребування його у нового власника — добросовісного набувача.
Ухвала суду першої інстанції не містить жодних обґрунтувань на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відчуження, обмежившись лише цитуванням норм процесуального права, що не відповідає принципам цивільного судочинства. Апеляційна інстанція на зазначені порушення суду першої інстанції належної уваги не звернула.
В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення заяви Особи 1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину гаража, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються <…>.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція ВС
У ч.2 ст.149 ЦПК передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті — це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У ч.1 ст.150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії (п.2); зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5).
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові Великої палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам<…>. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів<…>. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові ВП ВС від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об’єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідно до постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 3.02.2020 ВП №60792042 описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику Особі 2: гараж №1, що знаходиться за Адресою 2; квартиру за Адресою 3.
Згідно із заявкою на реалізацію арештованого майна ВП №60792042 від 3.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. майно передане для проведення реалізації майна на публічні електронні торги ДП «Сетам».
Ухвалою судді Дзержинського райсуду Цвіра Д.М. від 8.05.2020 відмовлено в задоволенні заяви Особи 1 про забезпечення позову у цій справі. Судом зазначено, що «враховуючи, що позивачем не надано доказів про оскарження виконавчого листа №638/5172/17 від 2.12.2019, зокрема дій державного виконавця, в судовому порядку, не надано доказів про зупинення виконання рішення, яке набрало законної сили у справі №638/5172/17, оскарження у судовому порядку електронних торгів (протокол №478345), а також наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування забезпечення позову, суддя відмовляє в частині заборони приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Ярмоленку О.В. оформлювати та видавати Акт про проведення електронних торгів з продажу гаражу №1 та заборони суб’єктам державної реєстрації прав власності та інших речових прав вчиняти реєстраційні дії та видавати правовстановлюючі документи на об’єкти нерухомості, які є предметом заяви про забезпечення позову. Окрім того, суд не вбачає правових підстав для заборони Державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати реалізацію чотирикімнатної квартири за Адресою 1, шляхом проведення електронних торгів.
Фактично заявник просить ужити заходів забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі. ВС у постанові від 3.04.2019 у справі №211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якою суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Ужиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів, а також у контексті їх співмірності та відповідності до заявлених позовних вимог».
Суди, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та застосовуючи вид забезпечення позову, передбачений п.2 ч.1 ст.150 ЦПК (забороною вчиняти певні дії) не врахували, що ухвалою Дзержинського райсуду від 8.05.2020, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, аналогічне звернення позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії визнане судом таким, що вчинене з метою перешкоджання виконання судового рішення в іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про співмірність та відповідність виду забезпечення позову про накладення заборони відчуження на 1/2 частину квартири та 1/2 частину гаража позовним вимогам, тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог заяви про забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів уважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове — про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до пп.«б», «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У зв’язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції Особа 3 сплатив 840,80 грн. судового збору, який підлягає стягненню на його користь з Особи 1.
Керуючись стст.141, 400, 402, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 3.06.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 25.11.2020 в частині задоволення заяви Особи 1 про забезпечення позову в справі №638/5084/20 шляхом накладення заборони відчуження на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину гаража скасувати.
У задоволенні заяви Особи 1 про забезпечення позову в справі №638/5084/20 шляхом накладення заборони відчуження на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину гаража відмовити.
Стягнути з Особи 1 на користь Особи 4 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дзержинського райсуду від 3.06.2020 та постанова ХАС від 25.11.2020 в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.