Регламент для своїх

До суду присяжних в Україні допустять молодь без декларацій

Звідки беруться законопроекти? Рано чи пізно цим питанням переймаються народні депутати, чиї законодавчі ініціативи вкриваються пилом на фоні того, що альтернативні їм швидко просуваються поза Регламентом Верховної Ради.

Особливий статус

У Комітеті ВР з питань правової політики цього разу обговорювали ряд законопроектів лише в порядку попереднього розгляду. Однак, навіть не заглиблюючись у суть цих законодавчих ініціатив, народні депутати знайшли через що посперечатися.

Так, голосуванню за порядок денний передувала пропозиція Сергія Власенка виключити з нього розгляд двох питань, а саме — проектів, що стосувалися суду присяжних (№№3843 та 3844). Нардеп зазначав, що законопроекти його авторства щодо суду присяжних були включені в порядок денний більше року тому, утім, їх так і не розглянули у сесійній залі. Крім того, згідно з Регламентом на внесення альтернативних проектів (якими вочевидь є пропоновані тепер до розгляду згадані документи) надається строк у 14 днів. Очевидно, що такі строки авторами більш свіжих проектів щодо суду присяжних були порушені. «Правляча фракція любить звинувачувати опозицію в поправочному спамі, а це законодавчий спам», — додав С.Власенко.

Утім, голова комітету Андрій Костін пояснив таку дивну послідовність розгляду тим, що всі тематичні проекти слід було б підняти до одного рівня, щоб потім комітет міг одночасно їх розглянути й визначитись із кращою законотворчою ініціативою.

Така відповідь не задовольнила С.Власенка. У його розумінні законопроекти є очевидно альтернативними. Окрім того, є чітко визначені причини реєстрації чи нереєстрації. Коли ж А.Костін намагався вкотре пояснити, що є точка зору, за якою ці проекти не є альтернативними по відношенню до ініціатив авторства С.Власенка, бо є дещо ширшими за своєю суттю, останній прокоментував це рядом народних висловів та зрештою підсумував: «Це не точка зору, це — дебілізм».

Голова підкомітету Павло Павліш порадив С.Власенку звернутися до регламентного комітету та з’ясувати, як і чому законопроекти все ж було зареєстровано. Однак підстав тепер не включати в порядок денний засідання комітету саме ці проекти немає жодних.

Усі рівні, але є рівніші?

Народний депутат Олег Макаров підтримав ідею звернення до регламентного комітету та додав, що без його думки рухатись у розгляді даних законопроектів не можна. Крім того, нардеп зазначив, що має особистий інтерес у тому, аби проекти, подані в таких спосіб, розглянуті не були. Адже, як виявилося, сам О.Макаров також мав напрацювання щодо суду присяжних, але після ознайомлення з Регламентом зрозумів, що строки на подання альтернативних варіантів уже вичерпано, був змушений чекати своєї ролі того, хто подаватиме правки до проекту С.Власенка.

«А виявляється, є інші депутати, яким, усупереч Регламенту, проекти реєструють. Якщо так можна, я теж буду просити підняти мій проект до рівня розгляду альтернативних йому. Можливо це можна робити лише представникам однієї фракції?» — обурився О.Макаров.

Однак від авторів документів, унесених у порядок денний даного засідання, виступив Павло Фролов. Він зазначив, що його проекти не можна вважати альтернативними, оскільки проектами його колеги не можна досягнути мети, яка покладена в основу його напрацювань щодо суду присяжних.

Водночас Сергій Соболєв узагалі запропонував погоджувати такі питання на спеціально створених робочих групах, адже на з’ясування того, хто винен, витрачається дорогоцінний час комітету.

Порушення Регламенту при поданні проектів П.Фролова помітив і член комітету Сергій Демченко, який, утім, відзначив, що вплинути на це порушення сам комітет не може. Адже проекти все ж було зареєстровано. І все, що можна виправити в цій ситуації, це розглядати їх разом, причому проект С.Власенка — у першу чергу.

Утім, фракція і тут не дала прийняти притомне рішення, а тому такі суперечливі у своїй природі внесення документи в результаті голосування все ж залишились на розгляді в порядку денному.

Вікові обмеження

І хоча цього разу не йшлося про розгляд законопроектів по суті, усе ж заступник міністра юстиції Олександр Банчук представив основні відмінності від діючого нині закону щодо суду присяжних, які мали б бути покладені в новий закон.

Так, у Мін’юсті вважають більш доцільним зняти вікове обмеження для кандидатів у присяжні, яке на сьогодні встановлене у 65 років, а також понизити віковий критерій, мінімальна межа якого сьогодні встановлена в 30 років. Нова версія закону запрошуватиме вершити правосуддя громадян віком від 25 років.

Окрім того, за словами О.Банучка, є необхідність, аби змінити порядок формування списку присяжних. Так, списки мають оновлюватись, утім, не частіше ніж кожні 3 роки. Також у Мін’юсті вважають, що необхідно вилучити законодавчо закріплений обов’язок кандидатів у присяжні подавати декларації.

Однак представники Вищої ради правосуддя висловили занепокоєння щодо ідеї знизити віковий поріг. Так, на їхню думку, якщо законом встановлено, що суддею може бути призначено особу, якій виповнилось 30 років, а присяжні перебирають на себе тимчасово функції судді, то і вік кандидата у присяжні має бути не меншим. Ідея відмови від подачі декларації кандидатом у присяжні ВРП не сподобалась із тих самих причин.

Цікаво, що сам автор проектів, які так дружно хотіли не вносити до порядку денного, пояснив гостру необхідність у прийнятті його пропозицій таким чином: «Ми не можемо повернути довіру суспільства до правосуддя міжнародними експертами».

Зрештою означені проекти, а також ряд пов’язаних із ними було прийнято в порядку попереднього розгляду. На останньому з них зникло світло в приміщенні комітету. Залишається сподіватися, що це не знак, що майбутнє суду присяжних в Україні таке ж темне.