Тлумачення змісту

Хто може роз’яснити, як застосовувати норми іноземного права

Мабуть, кожен, хто мав справу із зовнішньоекономічними контрактами, звертав увагу на те, що право, застосовуване в ньому, не обов’язково є українським. Зазвичай такий пункт договору має невелике значення для сторін, однак лише до моменту ініціювання однією з них судового спору. Розберемось із ситуацією, коли сторони обрали для регулювання своїх відносин іноземне право, але при цьому сам спір підлягає розгляду в українському суді.

Автономія волі

Учасники правовідносин з іноземним елементом наділені правом самостійно обирати право, яке регулюватиме їхні правовідносини. Така автономія волі закріплена на рівні закону «Про міжнародне приватне право». Господарське та цивільне процесуальне законодавство також передбачають можливість для українського суду застосовувати норми права інших держав.

Однак, попри принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), жоден суддя не може бути достатньо обізнаним з нормами іноземного законодавства. Водночас саме правильне тлумачення та встановлення змісту таких норм судом дозволить отримати законне та справедливе рішення.

Українське законодавство передбачає, що для з’ясування та встановлення змісту іноземного права вітчизняний суд може звернутися, зокрема, до Міністерства юстиції або інших компетентних органів. Однак отримання необхідної інформації таким шляхом — зазвичай доволі тривале та призводить до затягування розгляду.

Положення закону «Про міжнародне приватне право» наділяють сторони правом подавати до суду документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своєї позиції. З метою пришвидшення розгляду подібних справ сторонам не слід нехтувати своїм правом роз’яснювати зміст іноземного закону самостійно. Це можна зробити кількома способами:

• подати до суду витяг з іноземного законодавства, цитуючи необхідні норми разом з їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;

• подати до суду висновок експерта в галузі права.

Експерт-консультант

Як правило, для підтвердження змісту норм іноземного права до суду подають саме висновок експерта, додатком до якого може бути офіційний текст релевантних норм з перекладом українською. Такий варіант буде найбільш удалим, оскільки міститиме як норми іноземного права, так і їх кваліфіковане роз’яснення.

Експертом у галузі права може бути як український науковець, так і науковець, котрий практикує в юрисдикції, законодавство якої застосовується в конкретній справі. По суті, експерт у галузі права консультує вітчизняний суд щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній державі.

При цьому слід пам’ятати, що жоден доказ не може мати для суду заздалегідь установленої сили. За змістом постанови Верховного Суду від 4.12.2019 у справі №501/3065/16-ц суд, посилаючись на положення ст.115 ЦПК, дійшов такого висновку: «Здійснювати запити щодо встановлення змісту іноземних норм права, у тому числі до експертів у галузі права, є правом суду, а висновки, які будуть надані, мають виключно консультативний характер і не є обов’язковими для суду».

Однак у будь-якому випадку суди повинні дослідити такий доказ та взяти його до уваги або ж навести обґрунтовані мотиви його відхилення.

Висновок як доказ

Як приклад застосування національним судом норм іноземного права можна розглянути справу про банкрутство №911/2672/17, в якій юристи GOLAW представляли інтереси кредитора — чеського банку «Чеська експортні банка, а.с.».

У цій справі суди дійшли висновку, що питання дійсності, виконання та припинення кредитного договору регулюються правом Чеської Республіки. Суди взяли до уваги як доказ наданий юристами GOLAW висновок юриста чеської юридичної компанії. З указаного висновку судами було встановлено, що за законодавством Чехії звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не призводить до недійсності основного зобов’язання або недійсності вимог кредитодавця за основним зобов’язанням. Як наслідок, суди задовольнили вимоги кредитора.

Цікаво й те, що в рамках судового провадження норми іноземного права можуть застосовуватися як в цілому до спірних правовідносин, так і до окремих питань, як це відбувалося в рамках згаданої справи №911/2672/17.

Таким чином, застосування українськими судами норм іноземного законодавства є хоча й рідкісною, однак не дуже обтяжуючою процедурою. Сам по собі процес розгляду такої справи в суді нічим не відрізняється від звичного.

Однак згідно із законом «Про міжнародне приватне право», якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, попри вжиття наведених заходів, до правовідносин застосовуватиметься матеріальне право України. Тому зацікавленій у застосуванні іноземного права стороні слід завчасно подбати про залучення кваліфікованого та досвідченого експерта.