Закон і Бізнес


Е-позови — паперові копії…

Що не так із цифровізацією правосуддя, та як усе можна виправити


№45 (1551) 06.11—12.11.2021
Дмитро МАКІЯН, адвокат, юрист ADER HABER
3666
3666

Цифровізація, як необхідний елемент сьогодення, украй важлива для правосуддя в Україні. Водночас будь-які зміни слід уводити розумно та виважено, аби турбулентність правосуддя, пов’язана зі станом реформування, замість тимчасового явища не стала постійною характеристикою.


Джерело проблеми

Починаючи з кінця 2017 року більшість процесуальних кодексів мали доволі специфічні особливості застосування. Адже суттєва частина їх положень не діяла, а точніше, діяла у старій редакції. Річ у тім, що при їх прийнятті у нових редакціях, які набули чинності з 15.12.2017, законодавець свідомо передбачав активне запровадження «цифровізації» судочинства. Вона включала заміну наявної системи електронного документообігу в судах на більш модернізовану — Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Однак, як каже народна мудрість — «одна справа передбачати, і зовсім інша — втілити в життя».

Разом із цим 17.08.2021 Вища рада правосуддя затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС. Діяти назване положення почало з 5.10.2021.

Не всі могли помітити, але при підготовці до запровадження ЄСІТС у життя законодавець прийняв спеціальний закон від 27.04.2021 №1416-IX. Ним у процесуальні кодекси внесено ще ряд змін, направлених на уточнення деяких положень, які відповідали за цифровізацію судочинства. Але цікаве інше — вже 1.10.2021 у Верховній Раді зареєстровано проект закону №6125, яким пропонується змінити, а в окремих випадках, виключити з процесуального законодавства норми, унесені до нього законом №1416-ІХ.

Зокрема, ідеться про процесуальні норми, якими встановлюється вимога до учасників судового процесу направляти іншим учасникам копії доказів та процесуальних документів засобами поштового зв’язку в разі, якщо відповідний документ подається в електронній формі. Такі норми передбачені положеннями ч.7 ст.43 ЦПК, ч.9 ст.44 КАС та ч.7 ст.42 ГПК.

Загальні та спеціальні вимоги

Дійсно, враховуючи, що вказані вимоги закріплені в загальних нормах, що регламентують склад та порядок реалізації прав та обов’язків учасників справи, то вони мають застосовуватися до всіх випадків подання процесуальних документів. Однак у законодавстві також існують і спеціальні норми, які мають застосовуватися у повній відповідності до їх викладення, тобто — мають перевагу по відношенню до загальних.

Зокрема, відомо, що з урахуванням вимог кожного з виду судочинства, так чи інакше передбачається інформування всіх учасників справи про подання певних процесуальних документів, як-от позову, апеляційної або касаційної скарги та інших. До прикладу взяті саме ці види документів, оскільки за порушення вимог до їх форми та змісту передбачені та найчастіше застосовуються відповідні процесуальні санкції (хоча існує велика кількість й інших процесуальних документів, що містять ідентичні вимоги).

Так, згідно із законом від 27.04.2021 №1416-IX до вимог щодо подання позовної заяви в межах загального та адміністративного судочинства також внесено такі зміни:

«У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК)».

«У разі подання до суду документів у електронній формі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (абз.2 ч.2 ст.161 КАС)».

Змін до відповідних вимог в межах господарського судочинства не вносилося, оскільки вони охоплюються положеннями ч.7 ст.42 ГПК. Більш важливим є те, що жодних змін також не зазнала і ч.1 ст.161 КАС, згідно з якою залишалася вимога про надання до суду разом із основним примірником позову копій позовної заяви з додатками відповідно до кількості учасників справи.

Більше того, незрозуміло чому, але відповідних змін до правил подання апеляційної та касаційної скарги в межах названих видів судочинства також не вносилося.

Починаючи з цього моменту починає прослідковуватися певна правова невизначеність у співвідношенні зазначених правових норм із загальними щодо порядку реалізації прав та обов’язків учасників справи при поданні документів в електронній формі.

Правова невизначеність

На перший погляд, усе виявляється доволі очевидним — з урахуванням таких змін наразі позивач у цивільному та адміністративному судочинстві при використанні ЄСІТС має разом з відповідним процесуальним документом також подавати і докази направлення його копії з додатками іншим учасникам справи.

Однак законодавцем визначалися відповідні процесуальні санкції за порушення форми подання позовної заяви та апеляційної чи касаційної скарги, до вимог якої також відносяться норми про інформування інших учасників справи (на прикладі позовної заяви: стст.175, 177 ЦПК; стст.160, 161 КАС; стст.162, 164, 172 ГПК).

Для розуміння важливості таких норм, нагадаємо, що Європейський суд з прав людини неодноразово визначав, що побідні процесуальні вимоги хоча й передбачають певні обмеження права на доступ до суду, однак переслідують легітимну мету — необхідність захистити судові органи від подання безпідставних скарг. Утім, такі законодавчі вимоги слід визначати у такий спосіб, щоб порядок їх застосування був очевидним і не допускав сумнівів щодо їх правової визначеності. Наразі ж правова визначеність застосування норм законодавства про залишення без руху позовів, апеляційних чи касаційних скарги при їх поданні через ЄСІТС перебуває під певною загрозою, з огляду на таке.

Як відзначалося, законом №1416-IX додано нові процесуальні вимоги про подання доказів направлення копій відповідних процесуальних документів передбачені загальними нормами (стст.42—44 відповідних кодексів). Також додано вимоги, що враховують впровадження ЄСІТС, і до спеціальних норм, але вибірково. З цього склалася ситуація, коли законодавцем не застережені спеціальні вимоги щодо форми позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, які також традиційно передбачають подібні правила.

З огляду на нюанси юридичної техніки, в більшій загрозі знаходяться положення саме ЦПК та КАС. Адже в ГПК відповідна процесуальна норма викладена більш чітко та коректно.

Річ у тім, що у вказаних видах судочинства, при поданні позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги спеціальними процесуальними нормами від заявника вимагається також подання копій такого документа із додатками відповідно до кількості учасників справи. Очевидним представляється, що така вимога є характерною для ведення провадження у паперовому вигляді. Так само очевидно, що подання таких копій не є актуальним у разі, якщо документи подаються в електронній формі через ЄСІТС.

Далі складаються цікаві ситуації.

Вимоги ЦПК

При поданні позовної заяви в електронній формі абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК передбачено вимогу про подання доказів направлення іншим учасникам копій позовної заяви з додатками при поданні її в електронній формі. Тобто в цій нормі враховані особливості подання позову через ЄСІТС.

Натомість п.2 ч.4 ст.356 ЦПК передбачено вимогу подати до суду копії апеляційної скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Ця норма змін не зазнала. У разі порушення саме цієї вимоги суд має залишити відповідну скаргу без руху (ч.2 ст.357 ЦПК). Тобто, якщо учасник подає апеляційну скаргу в електронній формі з доказами направлення її копії іншим учасникам, суд має залишити таку скаргу без руху, оскільки ст.356 ЦПК не передбачає особливостей при поданні відповідного документа в е-формі. Отже, заявнику необхідно подавати також і копії апеляційної скарги з додатками в електронній формі, що суперечить здоровому глузду і жодним чином не сприятиме інформуванню іншого учасника про факт подання та зміст такої скарги.

Водночас, якщо апелянт дотримуватиметься вимог ст.356 ЦПК, то з метою дотримання загальних вимог ст.43 ЦПК при відкритті апеляційного провадження суду вже слід буде витребувати в апелянта оригінали доказів направлення іншим учасникам справи апеляційної скарги з додатками.

Як і при поданні апеляційної скарги ідентична ситуація складається із поданням касаційної скарги в електронній формі (п.1 ч.4 ст.392 ЦПК).

КАС: залежно від суб’єкта

В адміністративному судочинстві вимоги різняться залежно від того, хто подає позовну заяву в електронній формі. Якщо це не суб’єкт владних повноважень, то ч.1 ст.161 КАС передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті. І жодних особливостей щодо подання відповідної позовної заяви в електронній формі не передбачено.

Якщо цієї вимоги не дотримано, суд має залишити позовну заяву без руху відповідно до ч.1 ст.169 КАС. Тобто з цього моменту виникають такі самі труднощі, як і при поданні апеляційної скарги відповідно до вимог ЦПК.

Проте у випадку, якщо позовна заява подається суб’єктом владних повноважень, то ч.2 ст.161 КАС вже передбачені певні особливості для подання в електронній формі. При цьому у разі подання суб’єктом владних повноважень позовної заяви в паперовій формі її копії слід надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але без опису вкладення. А при поданні в електронній формі — з описом вкладення, але без повідомлення про вручення.

Спроби зрозуміти, яку мету переслідували такі зміни саме у наведеній редакції, у пояснювальній записці до проекту, за яким прийнято закон №1416-IX, зазнали невдачі.

При поданні апеляційної скарги в електронній формі п.2 ч.5 ст.296 КАС передбачено вимогу подати до суду копії такої та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У разі порушення цієї вимоги апеляційний суд має залишити відповідну скаргу без руху (ч.2 ст.298 КАС).

Для касаційної скарги в електронній формі ч.4 ст.330 КАС містить вимогу про долучення її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи. Порушення цієї вимоги також є підставою для залишення скарги без руху.

Таким чином, на етапі оскарження виникають такі самі труднощі, як і при поданні апеляційної чи касаційної скарги відповідно до вимог ЦПК — незалежно від того, який суб’єкт подав відповідну скаргу.

Проблематика форми та глузду

Резюмуючи наведене, звернімо увагу на таку проблематику на прикладі вимог ЦПК.

Якщо відповідний учасник подає апеляційну скаргу в електронній формі із доказами направлення копії такої іншим учасникам справи (виконуючи загальні вимоги ст.43 ЦПК), суд має залишити її без руху. Адже ст.356 ЦПК не передбачає особливостей при поданні відповідного документа в електронній формі.

Таким чином, з метою точного виконання вимог ЦПК заявнику необхідно подавати також і копії апеляційної скарги з додатками в електронній формі, що суперечить здоровому глузду і жодним чином не сприятиме інформуванню іншого учасника справи про факт подання такої скарги та про її зміст. У разі ж якщо апелянт спробує виконати положення ст.356 ЦПК, то вже, з метою приведення справи у відповідність до загальних вимог ст.43 ЦПК, при відкритті відповідного апеляційного провадження суду слід буде витребувати у заявника оригінали доказів направлення апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи.

Отже, наразі відсутня правова визначеність процесуальних дій суду при виявленні того, що при поданні процесуального документа в електронній формі порушені спеціальні правила до подання такого документа. З одного боку, такий позов (апеляційну чи касаційну скарги) слід залишити без руху. У той час як у разі виконанні цієї вимоги апелянтом залишатиметься невиконаною загальна вимога ст.43 ЦПК про надіслання копії такого документа іншим учасникам засобами поштового зв’язку.

Як наслідок, учаснику справи спочатку необхідно подати копії відповідного документа з додатками в електронній формі (що об’єктивно є безглуздим, однак необхідним). А потім у визначений судом строк — подати оригінали доказів направлення копії процесуального документа з додатками іншим учасникам справи.

Також можлива опція зробити все зазначене при поданні відповідного документа в електронній формі. Однак, на переконання автора, повний комплекс таких дій лише встановлює необґрунтовані обмеження для заявника при доступі до суду та жодним чином не сприяє підтриманню принципу верховенства права в державі.

Що пропонує проект закону?

Як зазначалося, у Верховній Раді зареєстровано проект закону №6125, яким пропонується внести зміни у відповідні положення процесуального законодавства. Однак убачається, що прийняття такого закону у запропонованій редакції лише ускладнить розуміння вже існуючих положень і взагалі не вирішить описаних проблем, пов’язаних із доступом до суду. При цьому за такої редакції закону підвищаться витрати судів на відправлення кореспонденції, що в нинішній ситуації може ще більше поглибити кризу в цій сфері.

Найбільш удалим формуванням процесуальних змін, пов’язаних із цифровізацією судочинства та поетапного впровадження ЄСІТС, виступають положення ч.7 ст.42 ГПК. Ця норма може виступати відсилочною для всіх інших, контекстуально пов’язаних. Більше того, використання такого лексичного прийому, як «у разі якщо цим кодексом передбачено обов’язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи (подавати до суду копії документа, що подається, разом із додатками відповідно до кількості учасників справи), то…» у принципі виключає необхідність внесення додаткових змін до формальних вимог щодо подання позову, апеляційної чи касаційної скарги тощо.

Якщо ж законодавець убачає за необхідне уточнити такий порядок в кожному окремому випадку, то більш коректним представляється зробити юридично коректну відсилку до загальної норми (ч.7 ст.43 ЦПК; ч.9 ст.44 КАС; ч.7 ст.42 ГПК) у відповідних статтях, що стосуються питання направлення/подання копій процесуальних документів при поданні такого до суду. До того ж процесуальні документи вказані вище лише для прикладу — ідентичних вимог і до інших документів удосталь.

Інакше імовірним видається ризик того, що спроби спростити доступ до правосуддя через застосування ЄСІТС насправді призведуть до зворотного ефекту, коли подати позов, апеляційну чи касаційну скаргу в паперовій формі буде набагато легше та зрозуміліше, ніж в електронній формі. Але це навряд чи відповідає меті реформи правосуддя.

З таблицею «Чинні редакції норм, що пропонується змінити проектом №6125» можна ознайомитись на нашому сайті.