Розмір має значення

Коли допустиме обмеження доступу до апеляційної інстанції

Іноді громадяни вважають: якщо процесуальний закон не допускає апеляції, це обмежує їхнє право на доступ до суду. У Страсбурзі висловилися, в якому разі слід забезпечити перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення.

ДТП з невідомим

У 2012 році Манфред Кіндльгофер отримав повідомлення про штраф. Поліцейські стверджували, що він керував автомобілем, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок якої було завдано лише матеріальних збитків. До того ж не повідомив негайно про це найближче відділення поліції. За це потрібно було сплатити штраф у розмірі €200 плюс €20 або відсидіти 4 дні в разі несплати.

Чоловік звернувся до окружного адміністративного суду, бажаючи довести свою невинуватість. За його словами, він не був того дня за кермом, оскільки встиг побувати в кількох барах. Тому не скористався автомобілем, який позичив у друга, але й не міг пригадати, хто міг керувати транспортним засобом під час аварії.

Суд не прийняв як доказ «провали в пам’яті» горе-водія та залишив у силі санкцію, додавши €20 за розгляд скарги. Адже поліцейські мали свідчення, частину крила автомобіля, виявленого на місці аварії, а також зізнання самого М.Кіндльгофера, що раніше того ж вечора він був за кермом.

Чоловік стверджував, що у винуватця аварії мала залишитися хоча б шишка на лобі, бо на лобовому склі була тріщина. Але суд відмовився прийняти як доказ висновок технічного експерта, оскільки для нього було очевидно, що водій не міг ударитися головою саме в цьому місці.

Також суд зазначив, що право на апеляцію до Верховного адміністративного суду законом не передбачено, оскільки штраф становить менше ніж €400. Чоловік переконаний, що таке обмеження в залежності від розміру є неконституційним, оскільки порушує ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим більше що орган, який наклав штраф, та федеральний міністр могли подати апеляцію до ВАС незалежно від суми штрафу.

Але Конституційний суд уважає, що скарга заявника не має шансів на успіх. Оскільки у світлі його прецедентної практики із цього питання не було жодних ознак порушення. Отже, ці питання не вимагають особливої уваги.

В’язниця за власним бажанням

У рішенні від 26.10.2021 у справі «Kindlhofer v. Austria» Європейський суд з прав людини зазначив: якщо законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі як основне, правопорушення не може вважатися «незначним» за змістом §2 ст.2 Протоколу №7 до конвенції. Проте відсутність строку тюремного ув’язнення хоч і є важливим фактором для оцінки незначності правопорушення, сама по собі не є вирішальною для забезпечення доступу до найвищої судової інстанції.

Разом з тим злочин, за який був засуджений заявник, не тягнув за собою позбавлення волі як основне покарання. Та й максимальний штраф за це порушення не міг перевищити €750.

У цьому випадку М.Кіндльгофер не наражався на ризик негайного ув’язнення, оскільки, як роз’яснив КС Австрії, спочатку орган влади повинен спробувати домогтися сплати штрафу або з’ясувати фінансове становище засудженого. Також особа повинна бути поінформована про швидке виконання вироку, що дає шанс усе ж таки знайти гроші на штраф або вимагати розстрочки.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що в цьому випадку не було порушено конвенційних норм щодо обов’язкового перегляду вироків у кримінальних справах. Позбавлення волі в разі несплати є винятковим заходом відповідно до австрійського законодавства, і цьому передує низка процесуальних гарантій.