Закон і Бізнес


Артем Трекке:

Коли місцезнаходження розшукуваної особи вважається встановленим?


Артем Трекке - старший партнер Адвокатського об’єднання CREDENCE

3131

Механізм розшуку в КПК України має досить поверхневе регулювання, у зв’язку з чим на практиці виникають питання, які не мають однозначної відповіді, та ситуації, які ускладнюють здійснення досудового розслідування.


Стаття 281 КПК України передбачає, що якщо під час досудового розслідування, зокрема, місцезнаходження підозрюваного невідоме, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Це в свою чергу, стає підставою для зупинення досудового розслідування.

Відповідно до ст. 282 КПК зупинене досудове розслідування відновлюється у разі встановлення місцезнаходження особи. Однак, з якого моменту ця обставина вважається встановленою?

КПК України не містить визначення ані поняття місцезнаходження особи, ані моменту, з якого місцезнаходження розшукуваного вважається встановленим. Здавалося б логічним, якби підстава для розшуку відпала, у разі встановлення фактичного місця перебування особи. Це випливає і з тлумачення норм КПК, зокрема, із слідчих дій, які проводяться з метою розшуку підозрюваного.

Крім того, зазвичай за оголошенням особи у національний розшук, слідує винесення детективами НАБУ постанови про оголошення і міжнародного розшуку особи, та направлення такої постанови до НЦБ Інтерполу в Україні для подальшого скерування запиту до Генерального Секретаріату Інтерполу з метою публікації червоного оповіщення.

Разом з тим, зі статті 82 Правил Інтерполу з обробки даних слідує, що червоні повідомлення публікуються з метою встановлення місцезнаходження (location) розшукуваної особи, а також її затримання, арешту або обмеження пересування з метою видачі, екстрадиції або подібних законних дій. При цьому «location» перекладається саме як певна точка або місце у фізичному просторі, тобто фактичне знаходження, в той час як словосполученню «місце проживання» відповідає англійське слово «residence».

Тобто, публікація червоного повідомлення, обробка даних щодо особи та здійснення відповідних розшукових заходів здійснюється саме для встановлення фактичного місцезнаходження особи та вжиття подальших необхідних дій.

А тому, якщо фактичне місцезнаходження особи встановлено, незалежно від того, як, від кого та у яких спосіб отримано такі відомості, розшук має бути припинено.

Втім детективи НАБУ та деякі судді ВАКС мають іншу позицію. На їх думку, навіть якщо орган досудового розслідування знає, де саме знаходиться особа, та більше того, навіть проводить слідчі дії за її участю, це не означає, що місцезнаходження встановлено, якщо такі дії не були проведені з конкретною метою розшуку підозрюваного.

Але такі дії є маніпулюванням з боку органу досудового розслідування. Адже можуть призвести до невиправданого порушення принципу розумності строків у зв’язку з безпідставним зупиненням кримінального провадження.

Закон і Бізнес