Закон і Бізнес


Не стріляйте в адвоката!


Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал "ЗіБ". Для цього натисність на зображення

№41 (1547) 09.10—20.10.2021
4310

Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату. Такий висновок зробив ВС в постанові №523/4617/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


 

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

25 серпня 2021 року                         м.Київ                               №523/4617/20

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого: КОВТУНОВИЧА М.І.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13.01.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Одеси, який проживає за Адресою 1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 Кримінального кодексу.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 26.11.2020 Особу 1 визнано винуватим і засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі: за ч.1 ст.289 КК — на 3 роки; ч.2 ст.289 КК — на 5 років. На підставі ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 1 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду Особа 1 за обставин, які детально наведені у вироку, вночі з 18 на 19.12.2019, перебуваючи у дворі будинку №75-А, що на просп. Добровольського в м.Одесі, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою заздалегідь підготовленого ключа відкрив двері автомобіля марки ВАЗ (реєстраційний №1) і проник до його салону, після чого шляхом з’єднання електричних дротів запустив двигун автомобіля на якому зникнув з місця вчинення кримінального правопорушення, таким чином незаконно заволодів указаним транспортним засобом і розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому Особі 2 матеріальну шкоду на суму 12000 грн.

У такий же спосіб Особа 1, діючи повторно, незаконно заволодів іншими транспортними засобами, а саме:

— у ніч з 24 на 25.12.2019 Особа 1 у дворі будинку №28-Б, розташованого на вул. Сахарова в м.Одесі, заволодів належним Особі 3 автомобілем марки ВАЗ (реєстраційний №2), спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 30000 грн.;

— у ніч з 20 на 21.04.2020 у дворі будинку №93 на вул. Семена Палія в м.Одесі заволодів належним Особі 4 автомобілем марки ВАЗ (реєстраційний №3).

Крім цього, 18.01.2020, приблизно о 16:00, Особа 1 за попередньою змовою групою осіб з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, перебуваючи у дворі будинку №6 на бульв. Десантному в м.Одесі, діючи повторно, шляхом вільного доступу через незакриті двері проник до салону автомобіля марки ВАЗ (реєстраційний №4), де за допомогою ключа, який був у замку запалювання, запустив двигун автомобіля і разом з особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження зник на вказаному транспортному засобі з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд. Таким чином він спричинив потерпілому Особі 5 матеріальну шкоду на суму 20000 грн.

Не погоджуючись із вироком суду, засуджений Особа 1 оскаржив його до апеляційного суду.

ОАС ухвалою від 31.01.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Особи 1 на вирок Суворовського райсуду від 26.11.2020, мотивувавши відмову тим, що засуджений оскаржив судове рішення виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 Кримінального процесуального кодексу у апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений Особа 1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Аргументує свої вимоги тим, що, не погоджуючись із визначеним у вироку розміром спричиненої матеріальної шкоди, подав апеляційну скаргу на вирок суду на обґрунтування якої посилався на рішення ВС та норми законодавства. Однак апеляційний суд не взяв до уваги вказаних обставин і незаконно, на його думку, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Крім того, стверджує про нездійснення захисником жодних активних дій, спрямованих на його захист, а також, що, ані суд, ані захисник не роз’яснили йому обов’язку надалі відшкодувати матеріальну шкоду потерпілим, яка встановлена за вироком <…>.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судового засідання від 30.09.2020, під час розгляду справи судом першої інстанції Особа 1 в присутності свого захисника повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заперечував кваліфікації дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння Особою 1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та, роз’яснивши останньому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, засуджений звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій оскаржував вирок у частині заподіяння кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, просив скасувати вирок місцевого суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Як передбачено ч.2 ст.394 КПК, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього кодексу.

Частиною 4 ст.399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 цього кодексу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що вирок Суворовського райсуду від 26.11.2020 оскаржений Особою 1 з підстав, з яких він не може бути оскарженим, згідно з положеннями ст.394 КПК, керуючись ч.4 ст.399 цього кодексу, правомірно відмовив апелянту у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

ВС відхиляє доводи засудженого про те, що його незгода з розміром заподіяної матеріальної шкоди є підставою для перегляду вироку в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акта, зокрема оголошення встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин вчинених засудженим кримінальних правопорушень, та розміру завданих такими правопорушеннями збитків, Особа 1, як зазначалось вище, в присутності свого захисника визнав ці обставини, підтвердив їх і надавав свою згоду на розгляд справи за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК, будучи при цьому попередженим, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Жодних заперечень або непогодження з оголошеними прокурором розмірами завданої потерпілим шкоди сторона захисту та особисто Особа 1 не висловлювали.

З урахуванням наведеного апеляційний суд правильно визнав підстави, з яких засуджений оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, такими, що не передбачені процесуальним законом для оскарження вироку, постановленого за процедурою, визначеною ч.3 ст.349 КПК, в апеляційному порядку з огляду на особливості його апеляційного оскарження відповідно до положень ч.2 ст.394 цього кодексу.

ВС зауважує, що зміна стороною захисту своєї позиції щодо тих обставин, які вона визнавала і яких не оспорювала в суді першої інстанції, зокрема подальше їх заперечення, не є підставою для перегляду постановленого в порядку процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК, вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Доводи Особи 1 щодо нездійснення належного правового захисту його захисником мають лише узагальнений характер і касаційна скарга не містить конкретизованих обґрунтувань з цього приводу.

Тим не менш, перевіривши в межах касаційної скарги вказані доводи, ВС визнає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінального провадження.

ВС вважає за необхідне зауважити, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов’язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що захист Особи 1 під час досудового розслідування та в місцевому суді здійснювала адвокат Клименко Л.Г. У ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції засуджений жодних доводів щодо неефективного здійснення захисту захисником не висловлював, від послуг цього захисника не відмовлявся, на якість юридичних послуг не скаржився і не порушував перед судом питання про залучення іншого захисника.

При цьому об’єктивних даних про неналежне виконання захисником професійних обов’язків адвоката, яке би могло призвести до істотного обмеження прав Особи 1, передбачених ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.59 Конституції, ст.20, чч.3, 4 ст.42 КПК, матеріали кримінального провадження не містять.

Посилання засудженого з приводу порушення його права на захист на позицію ВС в постанові від 13.06.2019 у провадженні №51-2422км18 (справа №607/9498/16-к) є необґрунтованим, оскільки у вказаному рішенні підставою для скасування постановлених щодо особи судових рішень було неналежне повідомлення про день, час та місце розгляду справи.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Касаційного кримінального суду ВС дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а ухвалу ОАС від 13.01.2021— без зміни.

Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу засудженого Особи 1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 13.01.2021, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження — без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.