Закон і Бізнес


Винагорода жебрацького рівня

Заробітна плата працівників апарату в 5000 гривень: недофінансування чи дискримінація?


Якщо Уряд не вживе негайних заходів щодо підвищення зарплат працівникам апарату, їхні кабінети швидко спорожніють.

№37 (1543) 11.09—17.09.2021
Світлана ПЛОТНІЦЬКА, керівник апарату П’ятого апеляційного адміністративного суду
9993
9993

Критична ситуація з оплатою роботи працівників апарату обговорюється на різних рівнях не вперше. Одначе тривалі політичні суперечки та затягування з вирішенням цього питання не тільки негативним чином впливають на якість судочинства в цілому, а й свідчать про дискримінацію працівників апарату відносно державних службовців інших органів влади.


Сувора реальність

Зокрема, передбачені законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік» видатки на оплату роботи працівників апарату суду покривають лише обов’язкові виплати. Так, за офіційною інформацією Державної судової адміністрації, середня заробітна плата по всіх судах України дорівнює 11400 грн. (з урахуванням однієї матеріальної допомоги на рік). Водночас реальна картина в місцевих загальних та апеляційних судах демонструє, що в держслужбовців судів, які належать до категорії «В» (а це близько 60% працівників: секретарі судового засідання, секретарі суду, судові розпорядники, провідні та головні спеціалісти структурних підрозділів), зарплата нижча за 5000 грн.

Натомість відмінною є ситуація з оплатою праці службовців інших державних органів. Після того як досвідчені кадри почали переходити працювати з нашого суду до інших установ, були направлені відповідні запити щодо рівня зарплати, надбавок і премії в останніх.

З отриманих відповідей стало очевидним, що, незважаючи на один рівень посадових окладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів «Питання оплати праці працівників державних органів» від 13.01.2021 №15, держслужбовці інших органів влади отримують вищу зарплату за рахунок регулярної виплати надбавок і премій. Так, у І півріччі 2021 року середній розмір надбавок для держслужбовців головного управління Пенсійного фонду в Одеській області коливався від 50 до 155% за посадою, а службовці головного управління Державної податкової служби в Одеській області отримували доплати від 140 до 300% до посадового окладу. Крім того, усім працівникам у цих органах щомісяця виплачувалися премії в розмірі 20%.

У той же час кошторисами судів на 2021 рік узагалі не передбачено коштів для премій та надбавок. І тільки в окремих випадках, завдяки економії фонду заробітної плати (здебільшого за рахунок лікарняних або звільнених працівників і вакантних посад) удається виплачувати премії в розмірі 20% та надбавки за інтенсивність до 30%.

І тут не йде мова про те, що держслужбовці в цих органах не заслуговують на гідний рівень оплати праці та треба «забрати в одних і віддати іншим». Проте бачимо, що впродовж року, попри кризу, пов’язану з пандемією COVID-19, на премії та підвищення заробітних плат в органах, які підпорядковуються виконавчій владі, Уряд додаткові кошти відшуковує та виділяє. Натомість на всі звернення органів судової влади відповідь одна: вільних грошей у бюджеті немає.

Туманні перспективи

На жаль, у майбутньому ситуацію не планують змінювати. При складанні бюджетного запиту на 2022 рік розпорядникам нижчого рівня (судам і територіальним управлянням ДСАУ) Міністерство фінансів обмежило подання розрахунків фонду заробітної плати працівників апарату суду тими ж самим 20% премії та 30% надбавки. При нинішніх посадових окладах секретарів і спеціалістів суду це становитиме лише 1000 грн.

Більше того, відповідно до постанови Верховної Ради «Про Бюджетну декларацію на 2022—2024 роки» ситуація з коштами на зарплату працівників апарату тільки погіршиться. Адже згідно із цим документом у 2022—2024 роках видатки на оплату роботи працівників бюджетної сфери розраховані з огляду на прогнозований розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та мінімальної зарплати; працівників державних органів, суддів — на рівні 2021 року (див. серед іншого «Грошова порожнеча», №36 «ЗіБ». — Прим. ред.).

Це також дискримінаційний компонент. Адже загальні показники середньої зарплати та розмір прожиткового мінімуму для всіх інших категорій громадян будуть зростати.

Прихована дискримінація

З огляду на такий стан речей доводиться звертатися до норм Конституції, відповідно до чч.1 та 2 ст.24 якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей для реалізації прав і свобод людини та громадянина визначено законом «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Стаття 5 цього закону визначає такі форми дискримінації: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво в дискримінації, утиск. При цьому непрямою дискримінацією вважається ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб.

У зв’язку із ситуацією, що склалася, очевидним є той факт, що право держслужбовців судів на належний рівень зарплати порівняно зі службовцями інших державних органів України порушене за ознакою дискримінації.

Листи без відповіді та відплив кадрів

Неодноразові звернення Вищої ради правосуддя до Прем’єр-міністра та міністра фінансів із проханням ініціювати внесення змін до закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо повного забезпечення мінімальної потреби видатків споживання для місцевих та апеляційних судів не були враховані. Залишилися без належної уваги заклики ДСАУ, Ради суддів, з’їзду суддів виправити ситуацію.

Проігноровані були також численні звернення судів щодо критичного стану з оплатою праці. Фактично всі звернення тільки пересилаються з одного органу до іншого, що може свідчити про приховане ухиляння від реалізації наданих цим держорганам повноважень.

Суми отриманих зарплат більшої частини працівників апарату є нижчим від мінімальної, установленої законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Такий розмір винагороди за величезний обсяг роботи працівників судової системи не дає можливості забезпечити належний рівень життя. Вижити на ці гроші неможливо, особливо молоді, яка ще не має надбавок за вислугу років, власного житла. Тож випускники не йдуть на службу в суди, а досвідчені кадри звільняються через недофінансування.

У зв’язку зі скрутною фінансовою ситуацією, що склалася протягом поточного року, продовжується масовий відплив кваліфікованих кадрів з органів судової влади, який почався ще у 2020 році. Тенденція до збільшення кількості звільнень — очевидна. Протягом І половини 2021 року з П’ятого апеляційного адміністративного суду звільнилося близько 30 працівників (водночас упродовж усього 2020 року це число становило 27). А ось охочих узяти участь у конкурсах на заміщення вакантних посад державної служби майже не залишилося. На деякі конкурси навіть заяв ніхто не подає. І це за умов, що П’ятий ААС розташований у місті-мільйоннику, де мінімум 3 виші готують юристів. А що казати про пошук працівників у маленьких містах?

Тривала кадрова криза створює негативні наслідки для України в цілому. Адже строки вирішення судових справ збільшуються, навантаження на суддів зростає, доступ людей до правосуддя ускладнений. Видається, що судова влада перебуває на межі колапсу, а це загрожує основам існування демократичної держави.

Якщо працівники апарату й далі звільнятимуться такими темпами, як зараз, то говорити про якесь удосконалення процесів надання судових послуг, проведення реформ буде недоречно. Суди просто зупинять здійснення правосуддя.

Особливо гостро стоїть питання з вузькими спеціалістами — економістами та працівниками з IT-сфери, середня зарплата яких на ринку праці сьогодні становить від 20000 грн. і вище, а бухгалтерів — від 14000 грн. У судах такі працівники з огляду на жорсткі вимоги, які висуваються для держслужби, а також на обмеження щодо сумісництва отримуватимуть менше 5000 грн. І це при тому, що в останні роки саме впровадження новітніх інформаційних технологій є однією з вимог розвитку судочинства, а ведення бухгалтерського обліку в державному секторі — досить складний процес.

А чи почують нас?

Поряд із цим зовсім незрозумілою є політика виконавчої та законодавчої гілок влади у питанні належного фінансування судової влади в цілому та розміру зарплати працівників апарату суду зокрема. Адже видатки держбюджету на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої гілок влади нижче того рівня, який забезпечує можливість здійснення правосуддя згідно із законом.

За такого стану речей я, як керівник державної служби в П’ятому ААС, звернулася до уповноваженого ВР з прав людини, Національного агентства з питань державної служби та Міністерства фінансів із проханням реалізувати свої повноваження та вжити дієвих заходів для відновлення повноцінного фінансування судових органів і недопущення дискримінації працівників апарату судів та відновлення їхнього права на гідну оплату праці.

Сподіваюся, що ці звернення будуть розглянуті по суті та не повернуться до нас через байдуже пересилання їх з одного до іншого органу. Адже саме на виконавчу та законодавчу гілки влади покладено обов’язок щодо забезпечення належного функціонування судів.