Закон і Бізнес


Патріотичний терор

Чи чекати допомоги від КС у протидії санкціям РНБО та чи існують інші стратегії захисту?


Василь Лемак (ліворуч) та Володимир Келеберда (у центрі) хоч і дивляться в один бік, мають різні погляди на санкційне питання.

№37 (1543) 11.09—17.09.2021
ЛЮБОВ ЗОЛОТА
2439

Правники обговорили перспективи відновлення порушених прав осіб із санкційних списків, межі дискреції та відповідальність Президента, а також фактори, що уповільнюють судовий розгляд і паралізують адвокатуру.


Блукаючи санкційними хащами

Тема санкцій Ради національної безпеки і оборони ввірвалася в політичний ефір і юридичну площину з весни цього року й дотепер була своєрідним табу для публічного дискурсу. Так, на сторінках «ЗіБ» кілька місяців тому правники висловлювали свої оцінки щодо «ноу-хау» із задіянням РНБО. Натомість на широкий експертний загал цю тему винесли чи не вперше.

До організації довгоочікуваного круглого столу долучився комітет Асоціації адвокатів України із судової практики, а серед запрошених були провідні юристи, судді, науковці й політики.

Першим слово надали народному депутату Тарасу Тарасенку й попросили озвучити не лінію партії, а власне суб’єктивне ставлення. Модератор заходу цікавився, чому закон 2014-го оживили через 6 років. Віце-президент ААУ Олег Маліневський відмічав, що попередній глава держави як його автор свого часу зауважував, що, на жаль, не має можливості застосовувати його проти громадян України.

Т.Тарасенко пояснював, що РНБО просто почала працювати більш активно проти тих, хто не підтримує економіку країни, а санкції спрямовані виключно на захист інтересів держави. Мовляв, приводом для таких заходів стали війна й розбрат. «Скасувати дії того ж державного реєстратора значно простіше через антирейдерську комісію, ніж за зверненням до суду», — пояснював нардеп. Бо в судах справа може розглядатися від 3 років. Тож держава в особі Президента Володимира Зеленського обрала більш надійний та швидкий метод.

Тероризм — це руйнація економіки, а про санкційний тероризм не йдеться, відзначав законотворець. «Правоохоронна система й судді не здатні впливати на злочинні групи. А РНБО має більший функціонал щодо прийняття таких рішень. Адвокати повинні захищати клієнта, а Рада — Україну».

Адвокатська спільнота намагалася направити доповідача з теми патріотизму в більш життєздатне русло, апелюючи до дотримання прав людини. «Сумніваюся, що за 2—3 роки питання дійде до Європейського суду з прав людини», — відповідав Т.Тарасенко.

Права під пологом таємниці

Поки ж беззахисним перед національним свавіллям клієнтам адвокатів, аби не потрапити під санкції, радили просто «не брати російських коштів». «Це нагадує 30-ті роки XX ст., коли неугодних не позбавляли життя, а робили економічно мертвими», — рефлексував на доповідь О.Маліневський, не називаючи країну, де в ті часи розквітли такі методи (і це не СРСР). Адвокат також звертав увагу на те, що формулювання «тероризм» дає змогу виходити на необмежене коло осіб.

Адвокат Олександр Лещенко принагідно цікавився чому за таких обставин немає закону про пропаганду, за яку б передбачалася кримінальна відповідальність. Адвокатська спільнота апелювала нардепу, що особи, яких притягають до відповідальності, мають право на захист: принцип змагальності з Конституції ніхто не прибирав. «РНБО використовує дані державної таємниці, тому ні, тих, хто потрапив під санкції, запрошувати до участі не будуть», — окреслив нову реальність Т.Тарасенко. Тобто під пологом цього грифу влада прагне сховати і Конституцію, і конвенційні гарантії.

Відсутності законодавчого регулювання притягнення до відповідальності контрабандистів також знайшлося пояснення: «Особи зі списку не носять через кордон цигарки в торбі. Вони це контролюють». А хто буде відповідати за неналежне застосування санкцій? — цікавилися правники. «Держава Україна», — від надмірної уваги парламентарій навіть трохи розчервонівся. Але така його відповідь в українських реаліях натякала не на стратегії захисту, а на розпач й відвертий сюрреалізм того, що відбувається.

Законодавчі альтернативи

«Яка відповідальність Президента за перевищення влади?» — цікавився його колега Григорій Мамка. «Особа матиме право йти в суд і компенсувати завдану шкоду». Під час своєї доповіді Г.Мамка зазначав, що закон містить вичерпний перелік суб’єктів, проте хтось розумний дописав слова «та інше». У процесі його ухвалення законотворці десь загубили один із трьох каналів, залишилося два.

«Тож звертатись до цього закону нелогічно й аморально, а за словосполученням «та інше» приховуються громадяни України. Це неприпустимо», — Г.Мамка звертав увагу на те, що позаяк санкції застосовуються у площині кримінальної відповідальності, логічно було б щось робити й із системою правоохоронних органів. А поки прогнози на найближче майбутнє невтішні: «По спливу 3 років зберуть чергове засідання РНБО та продовжать санкції ще на 3 роки. З відповідальністю в Україні є проблеми», — констатував доповідач.

Відомо, що адвокатська спільнота симпатизує Г.Мамці як розважливому та притомному представнику законотворчого корпусу. Під час круглого столу народний обранець звертав увагу, що законопроект щодо контрабанди не заходив у Верховну Раду навіть на перше читання, позаяк навіть він може потребувати доопрацювання, адже це ініціатива попередніх скликань.

На думку нардепа, альтернативою президентським методам міг би стати проект закону №4002 щодо застосування обмежувальних санкцій, а також ініціатива №4454, де розмежовано національні та міжнародні санкції, і громадян України у ньому немає. Доповідач наголошував на необхідності зосередитися на введенні законодавчих механізмів, а не просто на тому, щодо кого мають вводити санкції.

Стосовно суддів у Г.Мамки також були ідеї. Зокрема, він зазначав, що зловживанням сприяє невизначений строк розгляду проваджень. Мовляв, якщо ці строки не обмежити часовими рамками, як у тих же детективів, які мають вкладатися в чітко визначені часові рамки, відведені на досудове розслідування, на результати розгляду законників ми будемо приречені чекати необмежений час.

Тим часом представник наукової спільноти Михайло Савчин зазначав, що у справ щодо тероризму нема перспектив у суді, вони неодмінно будуть розвалені. Відповідь на риторичне запитання адвокатури щодо відповідальності Президента також знайшлася: «Президент несе відповідальність у порядку імпічменту. Але дана процедура ефемерна», — констатував спікер.

На штандартах війни

Від судді Конституційного Суду Василя Лемака учасники круглого столу першочергово чекали відповіді на запитання, чи є на розгляді КС будь-які подання, пов’язані з санкціями, а також з презумпцією невинуватості. Хоча сама поява представника КС вже свідчила про протилежне: «Якби було оскарження, я б не прийшов», — підтвердив суддя.

Під час заходу Василь Васильович волів говорити про дискурс у подібних справах в інших країнах, історію та судові справи Другої світової війни. Мовляв, порівняння нинішньої ситуації з 1930-ми роками узагалі не має сприйматися, адже тоді ми не мали своєї держави, Конституції, територія України була окупована тим же ворогом, що й сьогодні, а сталінську владу наш народ не обирав. Тож подібні аналогії «впливають на емоції, а на серйозну юридичну розмову — точно ні».

В.Лемак зазначав, що в нього не виникає сумнівів щодо агресії з боку Російської Федерації, яка триває вже сьомий рік: «І питанням «безпека» оперують у багатьох країнах світу, але не у нас». У той же час весь світ спостерігає за тим, наскільки ми здатні себе захистити, наголосив спікер.

Говорячи про методику оцінки суду даної проблематики в демократичних державах, суддя КС серед іншого наводив приклади Британії в часи Другої світової війни, де на підставі закону пронімецькі групи інтернували до таборів; США, де тисячі американців японського походження перемістив туди Франклін Рузвельт. У результаті ВС визнав в умовах війни такі методи конституційними, мотивуючи, що військова влада краще знає як воювати з ворогом.

«Не треба гарантій наперед — агресію треба зупинити. А аби вивести рівень дискреції, треба знати рівень загроз», — наголосив спікер. Точка зору КС в особі В.Лемака ілюструвалась і прикладами з новітньої історії, терактами «Аль-Каїди» в США в нульових, коли ВС лише через кілька років вказав, що терористи мають право на доступ до суду. «А в нас це гарантовано, — зазначив він, — Інколи доводиться погодитися з тимчасовими конституційними обмеженнями».

Модератор заходу відмічав, що дискусія власне про те, до якого деструктиву може призвести ситуація, коли ми покладаємося навіть на якусь об’єднавчу ідею, надаючи повноваження одній особі, і не встановлюючи при цьому запобіжників щодо дискреції. Мовляв, прирівнювати контрабандистів до терористів, це також не зовсім правильно. «Тому потрібно розібратися що є національна безпека у розумінні цивілізованого світу», — апелював В.Лемак.

Утім, у логіці судді КС є велика прогалина: Друга світова війна була офіційно оголошена й країни одна за одної ставали на той чи інший бік. Натомість, як констатував КС (за участю в голосуваннях В.Лемака), дозволяючи вносити зміни до Конституції, в Україні воєнного стану не введено.

Дорога, що веде не до храму

Дискутуючих певним чином примирив заступник голови Окружного адміністративного суду м.Києва Володимир Келеберда. «Оперативні механізми РНБО, напевне, потрібні, бо альтернативи їм ще ніхто не запропонував», — зауважив він. «Проте оперативність без сумніву вплине на результати», — зазначив суддя. Мовляв, суддівська система у зв’язку з таким оперативним втручанням держави зараз остаточно втратила свою незалежність.

В.Келеберда наголосив на необхідності таких же швидких механізмів поновлення порушеного права особи, які наразі, як відомо, відсутні. І такі механізми мають бути чіткими і зрозумілими. Адже до того, як суд визнає особу невинною, може пройти багато років, за цей час вона ризикує перетворитися на жебрака. До того ж нині опинимося в ситуації, коли рішення про санкції є, а його підстави утаємничені.

Тож відсутність таких механізмів сьогодні — проблема законодавців. Адвокатська спільнота б’є на сполох. Правники переймаються, що з благими цілями ця дорога вистелена кудись не туди й точно не веде до храму Феміди у пошуку справедливості. Захисникам відмовляють у праві доступу до державної таємниці, а клієнтів просто позбавляють права на захист.

До того ж виникають абсолютно логічні сумніви: як за 2 год. можна обґрунтовано накласти санкції на 200—300 осіб, як це тепер відбувається на засіданнях РНБО?

Зрозуміло, що саме на неповороткість ЄСПЛ і розраховує влада, нехтуючи основоположними гарантіями. А через 3 роки буде новий Президент. То нехай він і розплачується, у прямому й переносному значенні слова.