Закон і Бізнес


Грошова порожнеча

У Мінфіні хочуть залишитися в зоні власного комфорту, заощадивши на Феміді


.

№36 (1542) 04.09—10.09.2021
Олена ДОВІДНА
4862

Кожен провідник судової реформи наголошує на тому, що прагне зміцнити незалежність Феміди. Та якщо недавно влада принаймні забезпечувала основну складову гарантії незалежності, то нова вирішила, що не гроші головне.


Резолюція: «Економити!»

Так, у Вищій раді правосуддя вже ознайомилися із граничними показниками видатків державного бюджету на 2022—2024 роки, доведеними листом Міністерства фінансів від 29.07.2021 №04110-08-2/23829 до головних розпорядників системи правосуддя. І з’ясувалося, що цих обсягів буде знову недостатньо.

Зокрема, в інструктивному листі вказано, що фонд оплати праці працівників державних органів, судів на 2022 рік визначено на рівні тих самих параметрів, що й цьогоріч. Отже, фактично ці видатки пропонується заморозити на рівні 2020 року. Як відомо, у цьому році для бази визначення окладів суддям навіть вигадали спеціальний прожитковий мінімум, що залишився на рівні 2102 грн. Тобто й на наступний рік у Мінфіні не збираються платити більше.

Хоча суддівська винагорода повинна відповідати покладеному на суддю обсягу обов’язків, а також бути достатньою для забезпечення його незалежності в умовах, що склалися. Зокрема, з урахуванням суттєвого дефіциту кадрів у судах. ВРП вважає, що вирішення питання оплати праці суддів є вкрай важливим та нагальним завданням держави. Та й Конституція до цього зобов’язує.

Не менш важливим у Раді вважають й питання оплати праці працівників апарату. Адже, якщо не забезпечити їм гідну зарплату, судова система втратить не тільки існуючий висококваліфікований штат, а й не зможе набрати нові кадри. А без повноцінної роботи апарату суд виявиться не спроможним організовувати та забезпечувати надання публічних послуг у сфері правосуддя на рівні, що задовольняє суспільним очікуванням.

Натомість замість встановлення справедливих та конкурентоспроможних посадових окладів для працівників апарату органів та установ системи правосуддя, Мінфін робить зворотне. Він визначає обсяг цих видатків на рівні попередніх років.

Крім того, упродовж цього року до Ради неодноразово надходили звернення судів щодо відсутності бюджетних призначень і наявності заборгованості за цим напрямом видатків. Це могло спричинити припинення надання цих послуг та мати наслідком припинення роботи деяких установ.

Як не воднораз наголошувалося представниками Державної судової адміністрації, критичним є фінансування видатків розвитку. Доведеними граничними обсягами видатків для ДСАУ на 2022 рік коштів на такі цілі знову не передбачено. При цьому, як зауважують у ВРП, 78% місцевих та апеляційних судів, потребують поліпшення умов.

Є й проблема з виплатами на виконання рішень судів про стягнення суддівської винагороди за період дії обмежень, встановлених законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ.

Нагадаємо, що торік на період жорсткого карантину був запроваджений максимальний розмір зарплат — 47230 грн. Згодом Конституційний Суд визнав цю норму такою, що не відповідає Основному Закону (рішення від 28.08.2020 №10-р/2020).

Пріоритетні завдання

З огляду на викладене, ВРП звернулася з листом до Прем’єр-міністра та міністра фінансів. Вона висловила прохання щодо необхідності збільшити розмір видатків для головних розпорядників бюджетних коштів системи правосуддя у проекті закону «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Також Рада надіслала до Кабінету Міністрів пріоритетні завдання фінансового забезпечення судової влади та її незалежності на середньостроковий період 2022—2024 років. Однією з першочергових є заповнення вакантних суддівських посад у місцевих та апеляційних судах, приведення фактичної чисельності працівників апарату до нормативної з метою зменшення рівня навантаження.

Не менш важливо, наголошується у листі, забезпечити у повному обсязі видатки на виплату суддівської винагороди у порядку й розмірах, визначених законодавством, а також — на заробітну плату працівникам апарату в розмірі, який дасть змогу сформувати та утримувати висококваліфікований штат суду. До речі, самі працівники апарату вважають, що мінімальний посадовий оклад у цьому випадку має становити 5 прожиткових мінімумів.

Щоправда, з огляду на те, що Мінфіну сподобалося маніпулювати цією базою, то ВРП варто було б акцентувати і на тому, аби Уряд не пропонував парламенту жодних «спеціальних мінімумів» для працівників судової системи в принципі. Інакше й рекомендовані видатки можна підігнати під цю базу, аби вони відповідали визначеному законодавством розміру.

ВРП також уважає, що необхідно завершити процедури добору суддів до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та забезпечити його повноцінну діяльність. Утім, це наразі є тим резервом, завдяки якому можна латати дірки в бюджеті Феміди.

До пріоритетних завдань віднесено також забезпечення в повному обсязі видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, а також належного фінансування інших поточних видатків на здійснення судочинства. Є й інші, не менш актуальні питання, як-от: упровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, розбудова Служби судової охорони, облаштування приміщень судів відповідно до державних будівельних норм, підтримка та розвиток веб-порталу «Судова влада України».

Утім, наразі мало віриться, що Мінфін почує заклики Ради й врахує зазначені пропозиції під час складання та схвалення бюджетної декларації на 2022—2024 роки. Принаймні для тих судових ланок, які нова влада вважає «недореформованими».

Адже для того, аби тебе почули, потрібно або говорити голосніше, або дати відчути «співрозмовнику», що може статися, коли він намагається слухати тільки себе. Бо коли втрачається одна з головних складових суддівської незалежності — фінансова — завжди знайдеться той, хто заповнить цю порожнечу у своїх інтересах.