Закон і Бізнес


Запит на справедливість

Чи спрацює судове народовладдя в українських реаліях?


.

№35 (1541) 25.08—03.09.2021
Роман АНТОНІВ, старший юрист GOLAW, адвокат
4575
4575

Наразі Кабмін устиг схвалити 3 законопроекти щодо суду присяжних, жоден з яких не розглянутий парламентом (разом з низкою депутатських ініціатив). Вони покликані реанімувати цей інститут у кримінальному процесі, який, зважаючи на статистику, є радше дивовижним винятком, ніж реально дієвим інструментом.


Світовий досвід

Запит суспільства на справедливість судового розгляду був актуальним у всі часи й в усіх країнах. Одним із практичних утілень цього прагнення стала безпосередня участь громадян у відправленні правосуддя через інститут суду присяжних. Останній з часу зародження в Англії передбачає розгляд справи колегією непрофесійних присяжних засідателів, які вирішують питання факту, за одночасного вирішення питання права професійним суддею.

Різні держави імплементували суд присяжних по-різному, з огляду на особливості своєї правової системи. Наприклад, у Сполучених Штатах, які є взірцем англосаксонської моделі суду присяжних, судочинство провадиться, як правило, одним суддею та журі у складі 12 присяжних. Франція, в якій суд присяжних з’явився чи не найраніше серед країн континентальної Європи, залучає до розгляду головуючого суддю, двох суддів-асесорів і 9 присяжних. Німецька модель, яка найбільше нагадує вітчизняну, передбачає участь поряд із суддею лише двох засідателів.

Серед наведених країн лише у США присяжні розглядають цивільні справи поряд із кримінальними. Натомість у Франції та Німеччині компетенція присяжних обмежена кримінальним процесом.

Загалом, зважаючи на світову практику, інститут суду присяжних є більш застосовним у кримінальному судочинстві.

Статус присяжних в Україні

Правовим підґрунтям суду присяжних в незалежній Україні стала Конституція, яка відразу в трьох статтях передбачає можливість здійснення правосуддя присяжними. Так, у ст.124 декларується безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя через присяжних. Стаття 127 згадує здійснення правосуддя за участю присяжних у визначених законом випадках, а в наступній зазначено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Статус присяжних регулюється спеціальним законом «Про судоустрій та статус суддів», ст.65 якого містить вимоги до присяжного. Так, присяжним може бути особа, яка:

• є громадянином України,

• досягла 30-річного віку,

• постійно мешкає в межах юрисдикції відповідного суду.

Присяжними в Україні стають за власним бажанням — громадянин повинен подати заяву та необхідні документи для включення його до списку присяжних. Але в подальшому увільнення присяжного від обов’язків можливе лише з поважних причин.

Присяжними не можуть бути особи, які:

• є обмежено дієздатними або недієздатними;

• мають хронічні, психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків;

• мають незняту чи непогашену судимість;

• є народними депутатами, членами Кабінету Міністрів, суддями, прокурорами, працівниками правоохоронних органів, військовослужбовцями, працівниками апаратів судів, іншими державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, адвокатами, нотаріусами, членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя;

• притягалися протягом останнього року до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення;

• досягли 65 років;

• не володіють державною мовою.

На присяжних поширюються гарантії, закріплені у ст.68 вказаного закону, зокрема:

• виплата винагороди та добових;

• відшкодування витрат на проїзд і наймання житла;

• збереження роботи.

Законодавець прирівнює присяжних із суддями в частині поширення на них однакових гарантій незалежності та недоторканності.

Кримінальне провадження

З ухваленням у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу поняття суду присяжних вперше процесуально закріпилося в законодавстві незалежної України. Справи розглядаються за участі двох суддів і трьох присяжних.

За приписами ст.384 КПК суд присяжних розглядає кримінальне провадження стосовно обвинуваченого в скоєнні злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі (як найсуворішої санкції за скоєння 17 особливо тяжких злочинів), якщо сам обвинувачений заявить про це. В усіх інших випадках суд присяжних у кримінальному судочинстві взагалі не передбачений.

Відбір присяжних здійснюється з числа 7 осіб, визначених зі списку присяжних. У процесі відбору сторони провадження мають право ставити присяжним запитання для з’ясування обставин, що можуть бути підставами для їх відводу. Додатково відбирається двоє запасних, які можуть замінити основних у разі їх усунення в процесі судового розгляду.

Нарадою суду присяжних керує головуючий суддя. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Причому ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого.

Спільна участь присяжних і професійних суддів у розгляді питань є доволі сумнівною, адже неминуче призводить до впливу авторитету головуючого на журі, тому така практика не характерна для англосаксонської моделі.

Цивільне судочинство

Суд присяжних був запроваджений також у цивільному судочинстві України (на відміну від багатьох країн Європи), формально замінивши собою радянський аналог суду присяжних — інститут народних засідателів.

Чому формально? Бо, порівнявши відповідні редакції Цивільного процесуального кодексу, можна легко дійти висновку, що компетенція присяжних нічим не відрізняється від повноважень народних засідателів, фактично йдеться лише про зміну назви, а не суті.

Відповідно до ст.293 ЦПК у складі одного судді та двох присяжних у межах окремого провадження розглядаються справи про:

• обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності;

• визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою;

• усиновлення;

• надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

• примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

В усіх інших випадках у цивільному судочинстві законодавець не передбачає участі присяжних. Раніше аналогічні категорії справ суду належало розглядати за участі двох народних засідателів.

За оприлюдненою статистикою кожна сьома справа, яку належить розглядати в порядку окремого провадження, розглядається в Україні саме судом присяжних.

Обачність в імплементації

Отже, суд присяжних загалом не є новим в історії України. Утім, історичний досвід застосування цього інституту є нікчемно малим.

Від часу своєї першої появи на наших теренах і донині, суд присяжних мав як палких прибічників, так і запеклих опонентів серед авторитетних вітчизняних правників. На сучасному етапі розвитку судочинства в Україні суд присяжних отримав підтримку діючого Президента — розширення застосування цього інституту було однією з його передвиборних обіцянок.

Так, різними законодавчими ініціативами пропонується, зокрема, збільшення кількості присяжних до 7, залучення їх до розгляду справ разом з одним суддею за обвинуваченнями у вчиненні злочинів, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років.

Натомість, владі слід проявляти обачність у цьому питанні, щоб не обтяжити судовий процес і державний бюджет залученням присяжних до значної кількості справ за обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів. Крім цього, подальша імплементація суду присяжних мусить корелювати з підвищенням рівня правосвідомості громадян.