«Усі люди брешуть!»

Як розпізнати неправду та протистояти їй: поради експерта

Люди брешуть досить часто — від 6 до 8 разів на день. Переважно це вигадки, які навіть корисні для підтримки соціальних зв’язків. Але буває, що обманщика необхідно вивести на чисту воду. Шведський фахівець, який вивчає брехню в умовах поліцейських допитів, дає кілька корисних порад.

Неправда на благо

Більшість людей бреше кілька разів на день. Але, хоча це для нас справа звична, ми погано вміємо розпізнавати, коли це роблять інші. Які ознаки треба шукати, щоб зрозуміти, що співрозмовник — нечесний? І чи завжди варто протистояти обманщику? «Доцільніше було б спробувати відкинути стереотипні уявлення про поведінку брехунів», — каже викладач поліцейської справи Ула Крунквіст.

Наприклад, хтось каже «Як я радий тебе бачити!», а сам до останнього намагався уникнути зорового контакту зі знайомим, який раптово виник у нього на шляху. Або хтось шукає виправдання, щоб не приходити на вечерю. «Здебільшого брехня повністю соціально прийнятна. У нашій частині світу ми часто брешемо, щоб захистити свою незалежність й особисте життя, як, наприклад, у випадку з вечерею, якщо людині просто не подобається компанія. У такому випадку вона говорить, що в неї інші плани», — пояснює У.Крунквіст.

Але буває і брехня іншого типу. До неї вдаються, щоб захистити себе в різних обставинах або ж отримати вигоду. Наприклад, коли людина хоче заощадити трохи грошей, вона замислюється, як саме заповнити податкову декларацію. А в суді брешуть насамперед для того, щоб уникнути покарання або, в деяких випадках, — отримати певний статус.

Ми починаємо брехати ще з раннього дитинства. У журналі «Психологія розвитку» у 2013 році повідомлялося про дослідження серед 65 дітей від 2 до 3 років. Їх просили не підглядати за іграшкою, коли дорослі не дивляться. 80% дітей підглядали. Після відповідного опитування вчені з’ясували: чим доросліша дитина, тим більша ймовірність, що вона не стане чесно відповідати на запитання, чи не шахраювала вона.

За даними дослідження Амстердамського університету, опублікованого в Acta Psychologica у 2015 році, підлітки — вікова група, яка найбільше схильна до обману. А найскладніше брехня дається дітям від 6 до 8 років та літнім людям після 65. Загалом у дослідженні брали участь 1000 чоловік від 6 до 77 років.

Але, хоча ми самі починаємо брехати досить рано, погано вміємо розпізнавати чужу неправду. Відповідно до проведених досліджень шанс помітити, що вам збрехали, — приблизно 55%. Іншими словами, це приблизно як підкинути монетку, каже фахівець.

Хороший брехун не нервуватиме

Існує ряд ознак, на які варто звертати увагу, якщо хочете зрозуміти, говорить ваш співрозмовник правду чи кривить душею. Але, за словами У.Крунквіста, навколо поведінки брехунів існує безліч стереотипів.

«Людина нібито повинна нервувати, дивитися вбік або вгору, — усе це не працює. Звичайно, деякі нервують, але хороший брехун — ні. А ще можна нервувати, навіть якщо говориш правду, — наприклад, коли людина боїться, що їй не повірять», — стверджує він.

Іншими словами, немає жодних надійних сигналів, що вас обманюють — вербальних чи невербальних. До того ж обман часто буває не прямою брехнею, а, наприклад, поєднанням різних правдивих фактів зі зміною часу або місця дії.

«Скажімо, я допитую підозрюваного і хочу знати, що він робив учора ввечері. Він розповідає цілком правдоподібну історію, ось тільки це було іншого дня. Правда теж може включати в себе елементи вигадки, коли ми поєднуємо спогади таким чином, аби отримати цілісну і логічну картину», — зауважує фахівець.

Тому треба вміти професійно викривати брехунів. Наприклад, поліцейському на допиті варто взяти на озброєння стратегію, коли формується і застосовується перевага у знанні фактів. Власне, це робиться не аби викрити брехню, а щоб збільшити різницю між брехнею і правдою.

Стратегія пошуку правди

Як нагадує У.Крунквіст, важливо пам’ятати, що сенс поліцейської роботи — не в з’ясуванні, хто бреше, а хто говорить правду. Оцінку надійності показань проводить суд, виходячи із зібраних доказів. У такий спосіб він без обґрунтованих сумнівів вирішує, винна людина чи ні.

«Для поліцейського вміння викривати брехню не так уже й корисне. Адже ми в будь-якому випадку повинні ретельно розслідувати всі доводи «за» і «проти». Вихідна точка — злочин і зібрані докази, а не особистість підозрюваного», — наголошує фахівець.

Однак усе ж є деякі хитрощі, якими можна скористатися, щоб зрозуміти, обманюють вас чи ні. У поліції, наприклад, прийнято допитувати головного підозрюваного останнім, коли інформація від інших свідків уже зібрана й оцінена. «Слідча інформація, яка ясно вказує на вину підозрюваного, стає козирем, який слід приберегти наостанок», — нагадує він.

Коли справа доходить до допиту підозрюваного, слід для початку дозволити йому розповісти, як усе було, максимально детально і без зайвих запитань. Потім настає час задавати питання, і, як тільки отримано достатньо повні свідчення, можна викласти на стіл відомі докази.

«Наприклад, у вас є відбитки пальців підозрюваного зі склянки в будинку, де сталася крадіжка зі зломом. А він стверджує, що взагалі ніколи не бував у тому районі. Тут-то і стає ясно, що він бреше. А якщо підозрюваний визнав, що проїжджав через цей район, знадобиться ще кілька питань, щоб дістатися до суті. Якщо ви зібрали достатньо інформації й правильно її проаналізували, можна з високим ступенем надійності зробити висновок про правдивість показань», — зауважив він.

Так діє поліція. А що може зробити звичайна людина, щоб зрозуміти, що її обманюють?

«Диявол» — у деталях

Перевага в знанні фактів — ключовий інструмент у розмові з потенційним брехуном, підкреслює У.Крунквіст.

Якщо вам здається, що партнер вас зраджує, і ви знаєте, що він точно був у тому чи іншому місці, попросіть його розповісти, що він робив у той час. «Якщо він не згадає те місце, можете вже прямо запитати, що він там робив. Імовірно, питання виявиться несподіваним, і людині доведеться брехати експромтом, а це велике інтелектуальне навантаження. Ви зможете вловити різницю в манері оповіді», — пояснює фахівець.

Ще одна порада: не поспішайте робити висновки. Чим раніше в ході бесіди ви вирішуєте, що все зрозуміло, тим вищий ризик помилитися. Як тільки ви визначилися, збір доказів стає необ’єктивним, бо ви починаєте шукати підтвердження того, у що вже встигли повірити.

Але є одне питання, яке слід задати собі, перш ніж ловити когось на брехні: чи готові ви до наслідків? Завжди є ризик, що ви можете записати людину в обманщики помилково. Або, імовірно, маєте рацію, але не хочете вступати в конфронтацію. Найчастіше можна просто зробити вигляд, що нічого не сталося, і в майбутньому пам’ятати, що ви маєте справу з людиною, на яку не можна покластися.

Інакше кажучи, не задавайте питань, на які не хочете почути відповідей.