Жертва тайм-менеджменту

Чому ВРП реабілітувала законника, якого звільнили за численні, але нетяжкі проступки

В умовах катастрофічної нестачі кадрів проблема планування своєї роботи стає для суддів дедалі гострішою. Дисциплінарний орган проголосив, що не каратиме суддів за тяганину лише навесні. Тож законники, яких звільнили раніше, мають шанс відстояти свої права.

Неспішний суддя й чимало постраждалих

У листопаді минулого року третя дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя застосувала до Олександра Чулупа із Центрального районного суду м.Миколаєва найсуворіше покарання у вигляді подання про звільнення з посади. Після того як законник ознайомився зі змістом рішення ДП, він скористався правом на оскарження вердикту.

Як відомо, володаря мантії покарали за систематичне й безпідставне затягування та невжиття заходів щодо вчасного розгляду цілого ряду справ, несвоєчасне надсилання рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень, зволікання з виготовленням рішення й істотне порушення норм процесуального права.

Через такі методи роботи справедливості не могли дочекатися особи, котрі вели спір з Миколаївською міською радою стосовно визнання права власності. Хтось не міг знайти правди у відносинах з державним виконавцем, добитися виплати допомоги у зв’язку з вагітністю й пологами, звернути стягнення на предмет іпотеки, витребувати майно з незаконного володіння, стягнути допомогу по тимчасовій непрацездатності, установити факт проживання однією сім’єю чи батьківство. А, наприклад, місцевій прокуратурі не вдавалося стягнути для лікарні гроші, що компенсували б витрати, понесені на лікування потерпілого.

Дисциплінарна палата констатувала, що несумлінне виконання покладених на суддю обов’язків потягли за собою не лише істотні порушення норм процесуального права, а й прав та основоположних свобод осіб, котрі звернулися до суду.

Палата встановила, що у 2019—2020 роках законник неодноразово призначав засідання з інтервалами, що значно перевищують встановлений законом строк. Деякі не відбувалися у зв’язку з перебуванням служителя Феміди у відпустках, попри те, що їх графік планувався заздалегідь і його затверджував голова суду.

О.Чулуп міг призначити засідання з інтервалом і 4—5, і 7 місяців. Стосовно ж призначення засідань на дати відпусток, «дисциплінарники» наголошували, що законник усвідомлював, що вони не відбудуться. У той же час десятки справ довелося зняти з розгляду через перебування судді в нарадчій кімнаті.

Тож дії законника палата визнала такими, що порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та є несумісними зі статусом судді. Особливої ваги у визначенні покарання набув той факт, що усе це О.Чулуп учинив ще й маючи непогашене стягнення.

Необґрунтоване рішення ДП

Проте володар мантії назвав рішення ДП необґрунтованим. Мовляв, в усіх скаргах ішлося про несвоєчасний розгляд проваджень, шість із них стосувалися порушення строків направлення ухвал про відкриття справ до ЄДРСР, а іще одна — порушення строків видачі копії рішення суду. Такі провини, на думку судді, на звільнення явно не тягнули.

Він пояснював, що тяганина в його провадженнях була спричинена надмірним навантаженням, тож за таких умов його мають звільнити від дисциплінарної відповідальності. Тим більш, визначаючи покарання, ДП не врахувала характер завданих його проступками наслідків, його особу та ступінь вини.

Законник зазначав, що від однієї з вивчених «дисциплінарниками» справ у його провадженні його відвели, ще один розгляд зупинили через призначення судово-генетичної експертизи, а ще ряд справ він все ж завершив. Не погоджувався суддя й із закидами місцевої прокуратури щодо формального вирішення заяв прокурора, мовляв, скасування його ухвал, явно не підстава для дисциплінарної відповідальності.

Також суддя стверджував, що несвоєчасна видача копії судового рішення не привела до порушення права скаржниці, адже до вищих двох ланок та все ж звернулася, і інстанції залишили його рішення без змін.

Висловлюючи незгоду з оскаржуваним рішенням, законник наводив дані понаднормового навантаження й повідомляв, що кожного дня призначав по 7—12 судових засідань, у перерахунку на 22 робочих дні на місяць їх середнє число становило аж 176. Крім того, О.Чулуп долучався до колегіального розгляду ще 17 кримінальних справ.

Законник розповів, що штат установи, де він працює, давно неукомплектований суддями цивільної спеціалізації. Мовляв, у 2014-му він також прийшов до суду з таким профілем, але за рік через звільнення двох суддів-криміналістів, на нього розподілили близько 70 кримінальних проваджень. У 2017-му також було нелегко — коли пішли іще двоє суддів цивільної спеціалізації, йому дісталося 260 їхніх справ.

Порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР О.Чулуп виправдовував збоєм у роботі системи інтернет-провайдера, а також неналежною роботою помічників, які фактично виконували обов’язки з підготовки проектів ухвал про відкриття проваджень та мали надсилати їх до системи.

Вади планування

ВРП сприйняла доводи судді стосовно надмірного навантаження. Мовляв, навіть за найменших витрат робочого часу той не мав змоги укластися в часові рамки стосовно частини справ. Та, на жаль, надщільний графік аж ніяк не виправдовував суддю щодо решти затягнутих проваджень й призначення засідань у рамках відпусток. Щоправда, Рада все ж погодилася, що законник не міг знати наперед про всі дні своєї відсутності на роботі.

ВРП наголосила, що суддя мав надсилати копії рішень самостійно чи підтвердити, що поклав такий обов’язок на помічників. Однак у 2017 році в суді не призначали відповідальну за це особу. І взагалі дана процедура потребує не так багато часу, тож навантаження тут ні до чого, зауважили «дисциплінарники».

Не виправдала ВРП законника і в частині порушення строків виготовлення повного тексту рішення в одній зі справ, адже ця процедура може бути відкладена максимум на 5 днів, і то в виняткових випадках. Тут доводи судді про те, що особа не зверталася за видачею не знайшли підтримки, адже надіслання рішень усім відсутнім у засіданні сторонам справи — обов’язок суду.

З О.Чулупа не вдалося зняти провину і за 9 нерозглянутих клопотань у рамках однієї справи, де сторона просила про проведення засідань в режимі відеоконференції.

Орган констатував: справи неодноразово знімалися з розгляду через зайнятість судді в інших провадженнях. А це безперечне свідчення неналежної організації та планування О.Чулупом роботи.

Обираючи вид стягнення для законника, ВРП врахувала кількість, вид та системний характер вчинених ним проступків, які, крім того, визнали типовими й однаковими.

Проте непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за суддею все ще числилось, а це тягло за собою необхідність застосування до нього більш суворого покарання. Тож Рада, пом’якшивши рішення ТДП, зобов’язала О.Чулупа прослухати курс у Національній школі суддів за тематикою, в якій законник не міг дати собі ради, — дотримання розумних строків учинення процесуальних дій. Служитель Феміди матиме змогу підвищити свій професійний рівень упродовж трьох найближчих місяців, на які ВРП відсторонила його від роботи.

Втім, такий вид стягнення за даних обставин кадрового голоду більше нагадає вислів одного відомого кіногероя: це не мені дали 15 діб, а нам! Адже доки суддя вивчатиме процесуальні нюанси провадження, навантаження в його колег пропорційно зросте. Тож і вони невдовзі можуть так само опинитися на «лаві підсудних» ВРП.

Щоправда, тепер — дуже не скоро. Адже наразі розгляд дисциплінарних справ зупинено.