Про спадкування спільної власності

Після смерті одного із подружжя відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя не входить до складу спадщини.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №200/7924/16-ц.

У 2007 році відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину на квартиру. На той момент її мати відмовилася від обов’язкової частки у спадщині чоловіка, що оформлено нотаріально. Суди попередніх інстанцій вважали, що вона не скористалась за життя своїм правом на отримання свідоцтва на 1/2 частку в спільному майні подружжя як той з подружжя, який пережив іншого. 

Після смерті матері відповідачка не звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини за заповітом, що був укладений на її ім’я. Натомість із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері звернувся її брат. Отримавши відмову, оскільки квартира зареєстрована на відповідачку, — звернувся до суду, оспорюючи видане на ім’я сестри свідоцтво про право на спадщину за заповітом на усю спірну квартиру після смерті батька.

Як зазначив КЦС, у разі неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом одержують особи, визначені у стст.1261—1265 Цивільного кодексу. 

Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто. Відповідно частка іншого із подружжя в об’єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини. Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

Як вбачається із заяви, мати відмовилась від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов’язкову частку, передбачену їй відповідно до ст.1241 ЦК. Однак не відмовлялася від свого права власності на 1/2 частку спірної квартири, яка належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя.

Хоча вона не звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні, це не свідчить про визнання нею належності майна особисто спадкодавцю. Адже звернення до нотаріуса із відповідною заявою є правом, а не обов’язком. А її неподання не позбавляє другого із подружжя його права власності на частку в спільному майні подружжя.

Отже, матері позивача належала 1/2 частини спірного майна як частка у спільному сумісному майні подружжя, й зі смертю чоловіка її право власності на цю частину майна не припинилось.