Закон і Бізнес


Рішення з 21-ї спроби

ВРП визнала провідну роль судді ВС у тяганині зі «справою Гонгадзе»


У ВРП наголосили, що, розглядаючи таку резонансну справу, тим більше про довічне ув’язнення, Станіслав Голубицький (у центрі президії) міг би й поквапитися.

№32-33 (1538-1539) 07.08—13.08.2021
Дарина ДНІПРОВСЬКА
5760

«Верховник» не зважав на прохання обвинуваченого та захисників потерпілого, які не хотіли отримувати доступ до державної таємниці. При цьому, нарікаючи на колегу, сам же зупинив провадження, хоча міг цього не робити.


Під наглядом РЄ

У грудні минулого року на суддю Касаційного кримінального суду Станіслава Голубицького поскаржилася уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Вона нарікала, що «верховник» не вжив заходів для розгляду касаційних скарг потерпілого Олексія Подольського і трьох його представників на рішення першої та апеляційної інстанцій, чим порушив права зазначених осіб.

Л.Денісова наголосила, що скарги почали розглядати у 2016 році, ще у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ, а 21.04.2018 матеріали передали до новоутвореного ККС. Провадження здійснював головуючий С.Голубицький та два інших судді.

Омбудсмен наголошувала, що в грудні минулого року Комітет міністрів Ради Європи розглянув питання щодо виконання нашою державою рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гонгадзе проти України», закликавши якнайшвидше завершити касаційне провадження стосовно Олексія Пукача, що тривало вже 4-ий рік.

У січні 2013 року Печерський районний суд м.Києва засудив колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС до довічного ув’язнення за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе та викрадення й побиття громадського діяча О.Подольського. Через 3 роки вирок залишив у силі Апеляційний суд м.Києва.

Уповноважена вказувала на те, що С.Голубицький порушує права учасників кримінального провадження, чим підриває авторитет правосуддя. За справу взялася друга дисциплінарна палата ВРП (№1683/2дп/15-21).

Клопотання, неповага та знову клопотання

Тяганина із зазначеною справою почалась у ВС ще на етапі розподілу між суддями — працівники апарату ККС та судді не мали допуску до державної таємниці. Натомість певні матеріали проходили під грифом «Цілком таємно» та іншими грифами секретності. На отримання допуску знадобилося 4 місяці.

Далі через ті ж причини з матеріалами справи не міг ознайомитися представник потерпілого. Крім того, сторони провадження доповнювали та змінювали свої скарги, що також зайняло певний час. Так що перше засідання відбулося лише в листопаді 2018 року. Згідно з матеріалами справи ряд засідань відкладався через прояви неповаги до суду з боку потерпілого, а пізніше і його адвоката.

Також у ході розгляду потерпілий відмовився від послуг одного з трьох своїх адвокатів, а трійка захисників засудженого в односторонньому порядку розірвали з ним договір наприкінці травня 2019 року. Тож обвинувачений клопотав про скасування вироку і звільнення його з-під варти особисто. Згодом перерва у засіданні оголошувалася й через клопотання представника засудженого до Печерського райсуду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, аж поки 25.04.2019 засуджений не відмовився від касаційної скарги своїх захисників. Увесь цей час відповіді з Печерського райсуду щодо клопотання на запит С.Голубицького просто не надходило.

Тим часом адвокати потерпілого численно скаржились в ККС стосовно неналежного розгляду. Водночас, як свідчить журнал судового засідання, з першого ж після такої тривалої перерви судового засідання одну із захисниць були змушені видалити через неналежну поведінку. Згодом адвокат клопотала про відвід колегії, проте клопотання не задовольнили, а її саму усунули від участі в засіданні на весь час касаційного розгляду.

Мінуси організації

Урешті-решт 2 липня в ККС залишили вирок першої інстанції та ухвалу — апеляційної без змін. Таким чином, провадження завершили більш як за 3 роки після авторозподілу, а самі скарги перебували в касаційній інстанції понад 5 років.

С.Голубицький пояснював, що справа затягувалася через ознайомлення з її матеріалами, що становлять державну таємницю, тієї самої, врешті усунутої від участі у засіданнях, представниці потерпілого та допуском до справи інших адвокатів О.Подольського. Також суддя нарікав і на затягування Печерським судом розгляду клопотання щодо поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

У грудні 2020-го законник навіть скаржився до ВРП на дії судді Володимира Карабаня, але врешті той пішов у відставку, і скаргу повернули. С.Голубицький пояснював, що протягом 2018—2020 рр. також мав значне навантаження.

Утім, ДП звернула увагу на те, що з дня передачі касаційних скарг до винесення постанови про призначення розгляду минуло аж 4 місяці. Наголошувала палата й на тому, що засідання у «цій неординарній справі, в якій особа була засуджена до довічного позбавлення волі», часто просто не відбувались або переносилися на значні часові інтервали без суттєвих підстав. Загалом за час розгляду вони призначалися 21 раз, 4 з яких — уже після відкриття дисциплінарної справи.

При цьому колегія суддів розглядала скарги по суті всього тричі — на засіданнях 3, 10 та 17 червня цього року. Усе це давало підстави вважати, що обставини явно вказували на безпідставну тяганину. Мовляв, С.Голубицький не мав залишати без уваги таке тривале перебування скарг у ККС.

ДП звертала увагу, що в одному з засідань володар мантії просив представників потерпілого повідомити суд, коли ті ознайомляться з матеріалами справи, аби продовжити розгляд. Отже, на думку «дисциплінарників», С.Голубицький належним чином не контролював даний процес. Мовляв, до адвокатів, що також виконували свої обов’язки неналежно, просто не вживали жодних заходів.

У результаті касаційні скарги не призначались до розгляду протягом 7 місяців. На переконання ДП, така тривала перерва у разі належного і відповідального ставлення головуючого до своїх обов’язків є не виправданою і недопустимою. Так адвокати позивача просто не подавали звернення щодо оформлення допуску до державної таємниці, проте С.Голубицький вказав їм на це лише раз. Та й відпустки суддів не заважали їм призначати засідання не з такими значними інтервалами.

Не давав, як зазначили у ВРП, головуючий і оцінки діям захисника засудженого. Мовляв, той значний час просто не звертався до Печерського райсуду з проханням подовжити строки на касаційне оскарження, водночас до ККС із цього приводу звертався аж 4 рази.

Також, як виявилося, правила, за якими здійснювалося провадження (Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року), зовсім не вимагали від суду його зупинки в разі подання нової касаційної скарги чи клопотання на поновлення строку для оскарження. При цьому, як зазначила палата, суд не зважав і на прохання обвинуваченого не затягувати розгляд з огляду на його похилий вік та інвалідність.

Тож урешті-решт суддю позбавили доплат до окладу на 3 місяці й оголосили йому сувору догану. Бо тривалість касаційного розгляду, як зазначили у ВРП, не відповідала розумним строкам через неналежне головування саме С.Голубицького. Хоча складається враження, що судді просто не поталанило опинитися не в тому місці та не в той момент — під час авторозподілу. Бо на швидкість розгляду настільки резонансних справ, як правило, впливає не стільки суддя, скільки зацікавленість влади.