Чотири на двох не ділиться

Як домогтися об’єднання однакових скарг, що потрапили до різних слідчих суддів

Як відомо зі ЗМІ, в травні цього року справа «Роттердам+», яка набула значного суспільного резонансу, постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури була вчетверте закрита відносно ряду підозрюваних осіб. Утім, так само вчергове її спробували реанімувати. Спостерігати за перебігом розгляду скарг можна було за допомогою інтернет-порталу ВАКС, і процес виявся дуже цікавим та змагальним.

Потерпілі скаржаться по черзі…

Найбільш очевидно, що прокурор виконав вимоги ч.6 ст.284 Кримінального процесуального кодексу та направив копії постанови усім учасникам провадження. Тож у червні представник одного із потерпілих АТ «Нікопольський завод феросплавів» звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на зазначену постанову. Справу було зареєстровано та розподілено на слідчого суддю, яка торік уже розглядала подібну скаргу на постанову про закриття цього ж провадження, прийняту іншим старшим групи прокурорів.

В липні зі скаргами на рішення про закриття провадження до ВАКС звернулися представники іншого потерпілого — АТ «Запорізький завод феросплавів», а також представник заявника та ГО «Центр протидії корупції» (аналізуючи історію процесу оскарження попередніх рішень прокурора, рішенням слідчого судді встановлена відсутність процесуального статусу заявника в цьому кримінальному провадженні). Прикметно, що представництво інтересів скаржників здійснюють одні й ті самі адвокати, які, можливо, усвідомлюючи пропущення строку на оскарження, звернулися до суду понад встановлений 10-денний строк. Ці 3 скарги потрапили на розгляд іншої судді, яка також вже розглядала аналогічне процесуальне рішення у цьому провадженні.

Минулого року розгляд скарг на одну і ту ж постанову про закриття провадження різними суддями призвів до існування двох різних за своїм змістом та правовими наслідками судових рішень. Оскільки ухвала, якою кримінальне провадження було відновлено, прийнята пізніше, вона стала вирішальною та фактично нівелювала ухвалу, якою постанову прокурора залишено в силі.

Подача скарг учасниками провадження після пропуску строку на оскарження за наявності відомостей про перебування на розгляді в суді аналогічної скарги на це ж рішення з високою вірогідністю свідчить про наявність у вказаних осіб інтересу в досягненні певної прихованої мети. Зрозуміло, що таким чином скаржники намагалися створити подібну до минулорічної ситуацію. Скориставшись особливостями правил автоматизованого розподілу справ у ВАКС, вони домогтися, аби скарги потрапили до слідчого судді, яка раніше прийняла рішення, що задовольняло їхні вимоги, та сподівалися, що задовільнила б і тепер.

Виникла ситуація, яка знову створювала передумови для порушення принципу правової визначеності та верховенства права загалом, а також загрожувала існуванням різних судових рішень з одного і того ж питання.

Після надходження на розгляд 3 скарг, які стосувалися одного предмету та містили однакові вимоги, слідча суддя об’єднала їх у межах однієї справи, хоча здійснено це було без заслуховування думки учасників провадження та до судового розгляду.

Аби запобігти виникненню аналогічних негативних наслідків, що й минулого року, сторона захисту ініціювала об’єднання усіх 4 скарг в межах однієї справи, у слідчого судді, якому скарга надійшла раніше.

За принципом верховенства права

Втім, КПК не містить правового механізму об’єднання слідчим суддею матеріалів скарг/клопотань, які містять ідентичний предмет розгляду. Однак, як зазначено у ст.9 КПК, у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.

Так, розділ КПК, який регулює судове провадження, містить положення про об’єднання матеріалів кримінального провадження (ст.334), що є можливим за наявності умов, передбачених ст.217 цього кодексу. Незважаючи на те, що ці норми загалом стосуються справ, які знаходяться на стадії судового провадження, враховуючи загальні засади кримінального процесу та зокрема виходячи з принципу верховенства права, застосування вказаних положень до проваджень, які знаходяться на стадії досудового розслідування, є цілком обґрунтованим та логічним.

Необхідність об’єднання скарг у межах однієї справи обґрунтовується процесуальною економією, ефективністю, повнотою, з дотриманням розумного строку, розгляду оскаржуваного рішення, інтересами учасників провадження, зокрема, осіб, що мали процесуальний статус підозрюваних. Крім того, доцільність розгляду скарг в межах однієї справи пояснюється спрямованістю на запобігання існуванню двох протилежних рішень.

Такі зловживання у процесі стали можливими з огляду на запровадження автоматизованого розподілу справ. Раніше поширеними були ситуації, коли особи подавали до суду певну кількість позовів або скарг одного предмету та змісту, аби справа потрапила до судді, який імовірніше вирішить спір на їхню користь. Подібні випадки виникали у більшості судах.

Проте наразі положення процесуального законодавства інших галузей містять інструменти для запобігання виникненню таких ситуацій. Зокрема, під час подачі цивільних, господарських, адміністративних позовів особа зобов’язана вказати про те, що нею не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, зазначене процесуальне законодавство містить чітку заборону неприпустимості зловживання процесуальними правами та правовий механізм реагування на нього з боку суду.

Однак, кримінальний процес не передбачає таких положень, що вимагає оперативного реагування на ситуацію, яка виникла, та вжиття заходів, які дозволять уникнути настання згаданих негативних наслідків.

Вдалий хід захисту

Таким чином, з урахуванням наведених положень та з огляду на необхідність застосування норм ст.334 КПК у взаємозв’язку, клопотання про об’єднання матеріалів справ було подано слідчому судді, до якого надійшла перша із зазначених скарг.

Розглянувши клопотання, слідча суддя спершу відмовила в його задоволенні, оскільки витребування матеріалів справ у іншого судді та вирішення питання про їх об’єднання є втручанням у дискрецію останнього та виходить за межі повноважень. У такому разі єдиним варіантом є передача матеріалів суддею, на розгляд якої скарги надійшли пізніше, для вирішення питання про їх об’єднання складу суду, що вже розглядає скаргу. Дану позицію було викладено в оголошеному рішенні.

Саме тому сторона захисту звернулася з клопотанням до іншої судді з проханням передати матеріали для вирішення питання про об’єднання справ. Клопотання було задоволено та направлено матеріали трьох уже об’єднаних скарг для вирішення питання про їх об’єднання із першою. Своєю чергою, слідча суддя, у провадженні якої перебувала скарга представника АТ «Нікопольський завод феросплавів», розглянула можливість спільного розгляду скарг у межах однієї справи та прийняла рішення про їх об’єднання.

Таким чином, слідча суддя, яка передала матеріали скарг іншій судді, та слідча суддя, яка об’єднала їх в одній справі, прийняли, як убачається, обґрунтовані та законні рішення, керуючись загальними засадами кримінального процесу та виходячи з мети та завдання кримінального провадження.

Слідчими суддями справедливо встановлено, що справи за скаргами знаходилися на одній стадії, адже розгляд їх по суті ще не розпочався. Водночас, аргументи усіх 4 скарг стосуються в основному обґрунтованості прийнятого прокурором рішення, що вимагає дослідження усіх матеріалів, на основі яких було винесено постанову. А тому перешкод для об’єднання матеріалів справ не існувало, навпаки, наявні передумови для їх спільного розгляду.

Вочевидь іншого рішення судді ВАКС прийняти не могли. Адже це суперечить їхній же практиці об’єднання розгляду подібних клопотань та скарг як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження. 

Відсутність, що не перешкоджає

Момент, який викликав запитання в учасників провадження, стосувався розгляду слідчою суддею питання про об’єднання матеріалів скарг за відсутності особи, яка подала скаргу першою, а саме представника АТ «Нікопольський завод феросплавів». Останній обґрунтував поважність причин своєї відсутності та необхідність перенести судове засідання тим, що ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчої судді, якою відмовлено в задоволенні його клопотання про залишення без розгляду його скарги на постанову про закриття провадження.  

Стаття 306 КПК дійсно передбачає обов’язковість участі особи, яка подала скаргу, чи її представника під час розгляду скарги на рішення під час досудового розслідування. Однак це стосується саме розгляду скарги по суті. Натомість засідання, на якому був відсутній скаржник, стосувалося розгляду питання про об’єднання справ, що не стосується дослідження доказів, аргументів, доводів та вимог скарги. А тому відсутність на засіданні представника потерпілого, який був повідомлений про його дату та час, однак належним чином не підтвердив поважність причин неприбуття, не була перешкодою для розгляду відповідного клопотання.