Закон і Бізнес


Догана за соняшник

Чи можуть в апеляційній інстанції постановляти окремі ухвали щодо колег?


Чи дійсно соняшник є «швидкопсувним» — питання дискусійне, але Ольга Сорока стверджує, що не забороняла його збирати.

№29 (1535) 17.07—23.07.2021
Анастасія КУЛІШ
3070

В який спосіб апеляційна інстанція може реагувати на порушення, яких припустилися судді нижчої ланки? Чи не йдеться в такому разі про «узурпацію» функцій дисциплінарного органу. На ці запитання намагалася відповісти Вища рада правосуддя.


На підставі окремої ухвали

На можливий факт дисциплінарного проступку Ольги Сороки з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернули увагу у вищій інстанції — голова Дніпровського апеляційного суду Наталія Деркач. Вона направила до ВРП окрему ухвалу, в якій ішлося про порушення О.Сорокою вимог цивільного процесуального законодавства та присяги судді.

Володарка мантії розглядала спір двох суб’єктів господарювання про відшкодування збитків. У межах справи О.Сорока наклала арешт на врожай сільськогосподарських культур, що належав приватному підприємству та перебував чи був зібраний на 139 ділянках загальною площею понад 720 га на території Кегичівського району Харківської області. Також відповідачам заборонили збирати врожай.

В апеляційному суді ухвалу скасували, зауваживши, що позивач не визначив вартості врожаю, а також приблизної ціни після його збору. А ця обставина робить несумірними такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту та заборона вчиняти дії. Бо з огляду на загальну площу ділянок вартість урожаю може значно перевищувати розмір імовірних збитків. «Унаслідок безпідставного задоволення заяви про забезпечення позову відповідачам могли бути нанесені колосальні збитки», — констатовано в ухвалі.

До того ж заборона на збір урожаю стосується невизначеного кола осіб. Тож ухвала суперечить Цивільному процесуальному кодексу, який вимагає «чітких і зрозумілих» судових рішень.

Схоже, в апеляційному суді вивчили деталі справи більш уважно. Адже з’ясувалося, що арештований врожай є швидкопсувним, тож його не можна було арештовувати та забороняти збирати. Особливо, коли через погодні умови урожай може бути фізично знищений.

Постанову Дніпровського АС залишив у силі й Касаційний цивільний суд. Особливу увагу там звернули на окрему ухвалу, в якій колегія суддів констатувала, що помилки судді «є недопустимими і свідчать про свідоме грубе порушення норм процесуального права та присяги судді». Ба більше, припускалося, що дії судді узгоджені з позивачем і за таку ухвалу їй обіцяли матеріальну чи іншу вигоду.

Суб’єктивна думка

Даючи пояснення «дисциплінарникам», О.Сорока найбільше переймалася саме окремою ухвалою — щодо її «свідомого» правопорушення. Вона стверджувала, що законодавець не зазначив у ст.262 ЦПК, що судді нижчої інстанції можуть бути суб’єктами, стосовно яких може бути постановлена окрема ухвала.

О.Сорока наголошувала, що порушення матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового, а не для постановлення окремої ухвали. Її суддя назвала «абсурдною та абсолютно недопустимою».

«У такий спосіб апеляційний суд перебрав на себе адміністративні функції з дисциплінарного нагляду за роботою судді нижчої інстанції, що є недопустимим, оскільки судді, незалежно від інстанції, в якій вони здійснюють судочинство, є абсолютно рівними», — наполягла О.Сорока.

До того ж володарка мантії стверджувала, що саме Дніпровський АС «фактично створив умови для втрати довіри громадян регіону до неї як судді, яка протягом 10 років роботи не мала жодного дисциплінарного стягнення». Суддя припускала, що, навіть маючи право на окрему ухвалу, апеляційний суд може реагувати в такий спосіб тільки під час вирішення спору по суті.

Не погоджувалася законниця і з висновком щодо «швидкопсувності» врожаю, оскільки йдеться про соняшник. І взагалі О.Сорока стверджувала, що чинні нормативно-правові акти не визначають урожай сільськогосподарських культур як товар, який швидко псується.

Тож висновки АС — то «суб’єктивна думка», яка не має законного підґрунтя, стверджувала суддя.

Спір, не вирішений по суті

Та й матеріали позовної заяви вказували на те, що земельні ділянки перереєстрували з ПрАТ на ПП, звертала увагу володарка мантії. Мовляв, нині колишній голова правління ПрАТ уклав додаткові угоди з власниками ділянок про дострокове розірвання договорів оренди та оформив оренду із цими самими власниками як директор та співзасновник ПП. Тим часом роботи на ділянках проводилися за рахунок коштів ПрАТ, ПП витрат не компенсувало.

Позивач стверджував, що саме цей врожай виростили вони, і одночасно зазнав збитків більш як на 1,6 млн грн. Тому суддя вважала ухвалені заходи забезпечення сумірними з позовними вимогами.

Не погоджувалася законниця і з твердженням про втручання в господарську діяльність. Адже, якщо позивач стверджував, що врожай вирощено також за рахунок його господарської діяльності, ця обставина підлягала з’ясуванню під час розгляду справи по суті. Та й ПП не зазнав збитків, бо підприємство мало право зібрати урожай, і передати його на зберігання до вирішення спору.

Суддя висловила впевненість, що йдеться виключно про незгоду апеляційного суду з її правовою позицією. До того ж на вищій ланці не конкретизували, які саме норми права вона порушила.

Утім, дисциплінарна палата частково пристала на позицію «апеляційників» і констатувала порушення О.Сорокою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання у право власності (рішення №1450/2дп/15-21).

Стосовно ж порушення присяги, про яке йшлося в окремій ухвалі, у ВРП вказали, що така підстава для притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутня у ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів». До того ж у скарзі не зазначено, які саме норми процесуального права істотно порушила суддя.

Припущення щодо можливого хабарництва «дисциплінарники» визнали надуманими. Мовляв, бракує посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді.

Урешті-решт ДП обмежилася покаранням у вигляді догани з позбавленням доплат на місяць визнали пропорційним проступку. При цьому ВРП відзначила чудову характеристику судді та тривалу роботу в умовах надмірного навантаження.

Отже, останнім часом більшає кількість покарань від ВРП для представників господарської юрисдикції. Тож володарям мантій варто бути обачними, задовольняючи заяви позивачів та накладаючи арешти на майно підприємців до вирішення справи по суті.

До речі, ДП не заперечила можливості реагування окремою ухвалою на допущені суддею порушення. Тим більше, що об’єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від 14.06.2021 (справа №686/9636/18) також підтвердила можливість суду вищої інстанції реагувати ухвалами на виявлені під час перегляду справи порушення закону. Тож такий спосіб оцінки роботи колег може набути поширення.