Заповіт заради частки

Ніхто краще не захистить майно, ніж його власник, хай і потенційний. А якщо він ще носить мантію судді — тим паче. Щоправда, за таких умов це стає безумовною підставою для відводу, якщо така мета й переслідувалася.

В провадженні Ірини Огренич з Київського районного суду м.Одеси знаходиться справа про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності.

Два роки тому провели посмертну судово-психіатричну експертизу. Більш як за 1,5 роки її зробили повторно, у зв’язку з чим зупинили провадження у справі. А у березні цього року суд отримав заяву про відвід судових експертів і головуючого судді. Нібито через те, що клопотання одного з судових експертів про надання додаткових матеріалів остання розглянула поза межами судового засідання. Тож у сторони виникли сумніви в її об’єктивності та неупередженості. 

Поновивши провадження, володарка мантії відмовила в задоволенні заяви про відвід, та вже за тиждень отримала нову. Цього разу підставою для відводу стала розмова сторони із відповідачем.

Мовляв, під час спілкування з’ясувалося, що останній склав заповіт на користь головуючої судді — на половину домоволодіння. До заяви навіть долучили фотокопію даного документу. І.Огренич поспішила повідомити Вищу раду правосуддя (№2900/6/21) та Генерального прокурора, що з відповідачем вона не знайома, ніколи його не бачила і не спілкувалася.

Виявилося, що таким чином той вирішив не ризикувати належною йому часткою у спірному майні. А так був розрахунок, що суддя «свого» вже не віддасть. Тим більше, що позивач випромінював упевненість, що його вимоги суд задовольнить. Сама ж законниця зазначає, що таким чином на неї намагаються чинити вплив як на головуючу, що більше схоже на істинні цілі «спадкодавця».