Закон і Бізнес


Покласти — не значить вкрасти

Політичні партії відкриють мільйонні депозити, поки Феміда шукає гроші


№28 (1534) 10.07—16.07.2021
Вікторія ЯКУША
1804

Чи можуть народні депутати брати участь у голосуванні, якщо не відрізняють колекторів від приватних виконавців? І чому засмаглі «антикорупціонери» звинувачують окремих народних депутатів у вбивстві?


Колекторам гикається

На засіданні Комітету Верховної Ради з питань правової політики розглянули в першому читанні проект закону «Про примусове виконання рішень» (№5660). Представник авторів ініціативи та член комітету Валерій Божик зазначив, що метою таких змін є комплексне вдосконалення процесу виконавчого провадження. І хоча норми законопроекту відповідають вимогам, прописаним у рамках меморандуму на отримання Україною макрофінансової допомоги, це не самоціль проекту.

В.Божик нагадав, що приватних виконавців на сьогодні близько 250, однак вони вдвічі перевищують показники виконаних рішень державними виконавцями. Із «високих» цілей було озвучено й можливість додаткових надходжень до державного бюджету, а також відновлення втраченої громадянами довіри до правосуддя. Крім цього, законопроект передбачає розширення повноважень приватних виконавців і помічників приватних виконавців.

Заступник міністра юстиції Олександр Банчук поспішив запевнити, що його відомство підтримує такі законодавчі зміни. Однак є ряд «але», які необхідно буде врахувати при підготовці документа до другого читання. Серед того, що турбує регулятора, перелік рішень, які будуть іти в роботу приватних виконавців. Чи потраплять до нього рішення Європейського суду з прав людини, чутливі рішення, як-от виселення з житла, а також рішення щодо конфіскації майна?

Турбує Мін’юст і перелік повноважень помічників приватних виконавців. Адже в передачі їм низки повноважень чиновники вбачають підміну статусу помічника із самим приватним виконавцем. Окрім цього, О.Банчук наголосив на необхідності встановлення контролю з боку держави за вчиненням виконавчих дій, оскільки наразі оскарження таких дій у дисциплінарному порядку можливе лише самими учасниками виконавчого провадження.

Утім, як показало подальше обговорення, не всі народні депутати розуміються на тому, що ж таке взагалі інститут приватних виконавців… Так, член комітету Сергій Соболєв розповів історію про те, що приватні виконавці обдзвонюють у нічому не винних осіб, яких тероризують і доводять до психічних розладів. І запитав, яким чином Мін’юст планує контролювати таких приватних виконавців.

Але і О.Банчук, і голова Асоціації приватних виконавців України Віталій Чепурний доволі м’яко пояснили, що в розповіді нардепа йдеться про колекторів, а не про приватних виконавців. І, до речі, серед громадян теж поширена думка про те, що приватні виконавці й колектори — це одне й те саме. Але якщо громадянам таку необізнаність можна вибачити, то тим, хто голосує за закони, навряд…

Народний депутат Сергій Власенко поцікавився: чому кількість приватних виконавців не зростає? чому не розвивається ринок? чому приватних виконавців в Україні не 1000, а трохи більше 200?

О.Банчук припустив, що виною тому наявні обмеження щодо переліку рішень, які можуть брати до виконання приватні виконавці. І це, вочевидь, стало причиною формування ринку саме таким чином.

В.Чепурний наголосив, що АПВУ взагалі не зацікавлені в розвитку колекторської діяльності, адже йдеться про виконання рішень у законний спосіб. Для України цей закон є економічно вигідним, тому що державні органи зможуть безкоштовно скеровувати судові рішення для виконання «приватниками».

Також В.Чепурний наголосив, що спільноті приватних виконавців не дозволяє збільшуватися політична складова. За його словами, регулятор має діяти прозоро, а комунікація між приватними виконавцями і Мін’юстом має бути налагоджена. Тож проект №5660 зрештою дістав зелене світло від комітету, хоча, схоже, на нього очікують неабиякі дискусії в сесійній залі.

Хто кого вбиває?

Жваву дискусію, яка розділила членів комітету на два табори, викликав проект закону щодо удосконалення правового регулювання фінансування діяльності політичних партій (№5253-1). Анонсуючи розгляд даного питання, голова комітету Андрій Костін попередив про можливе продовження палкої дискусії, яка тривала на підкомітеті та одразу запропонував обмежитись лише обговоренням без прийняття рішення.

С.Власенко акцентував увагу на тому, що питання дуже просте і зводиться воно до того «поважаємо ми принцип поділу влади, або ми під різними казками або нісенітницею нівелюємо цей принцип». Також нардеп зауважив, що на одному із засідань більшість членів комітету висловилися за те, що дійсно антикорупційні органи повинні контролювати діяльність політичних партій, однак дискусію викликає питання повноважень. А саме — чи повинно Національне агентство з питань запобігання корупції мати повноваження квазісудового органу? На переконання С.Власенка, саме суди мають вирішувати питання припинення фінансування, а не НАЗК.

Від авторів проекту виступила народний депутат Олександра Устінова, яка зазначила, що подані поправки можуть заблокувати роботу НАЗК і це взагалі виглядає як вбивство інституції. Оскільки контролювати фінансування політичних партій — одна з функцій НАЗК. Ідеться про 700 млн грн. коштів платників податків.

Однак норму щодо покладення грошей на депозит О.Устінова вітає, хоча вважає, що має бути відслідковано й цільове призначення такого пасивного доходу. Не оминула нардеп можливості вказати на те, що вочевидь правки її колег виникли через стурбованість їх авторів можливістю призупинення фінансування тих партій, до яких вони належать.

І далі почалося взаємне пікетування. С.Власенко зазначив, що йому нецікаво слухати колег, коли вони або перекручують фактичні обставини або говорять про щось, чогось не розуміють, при цьому називаючи себе антикорупційними активістами.

«А давайте ліквідуємо всі суди, які в нас є, і всі справи передамо у Верховний Суд як у першу інстанцію. Ми всі справи передаємо у ВС, замість того щоб реформувати судову систему. Хай НАЗК буде і слідчим, і адвокатом, і прокурором», — емоційно зазначив С.Власенко. Підсумував свій виступ нардеп по-чоловічому: «У закон не можна пхати все, що ви хочете. А взагалі пані Устінова дуже гарно виглядає, їй личить засмага».

Але антикорупційний клан жінок у політиці на цьому не спинився, бо до дискусії долучилась голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна. Вона наголосила, що кошти, розміщені на депозитах, також мають бути обмежені як і державні гроші, що виділені партіям на фінансування. Інакше отримані відсотки від депозиту можуть бути використані для участі у виборах, а потім повторно відшкодовані державою.

Передавати до суду питання зупинення фінансування партій, на думку А.Радіної, поганий підхід. Тим більше — до Окружного адміністративного суду м.Києва, в юрисдикції якого зараз знаходиться дане питання.

Василь Німченко закликав колег не будувати конспірологічні теорії та не знущатися над судовою системою. Адже політичні гасла деяких нардепів не мають жодної правової бази.

Логічним видалось і те, що після озвученого О.Устіновою звинувачення у вбивстві НАЗК О.Макаров закинув тезу, що в нинішній редакції закон призведе до смерті партій, фінансування яких буде зупинено та які до того ж не отримають фінансування від олігархів.

Заплановане обговорення відбулось, а рішення так і не було прийнято. І, попри закиди про вбивство і смерть, під час дискусії жоден орган не постраждав.