Закон і Бізнес


Перепроданий подарунок


№28 (1534) 10.07—16.07.2021
13680

Витребувати з чужого незаконного володіння можна індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної часткової власності. Такий висновок зробив ВС в постанові №295/17812/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

2 червня 2021 року                           м.Київ                               №295/17812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О. (доповідач), РУСИНЧУКА М.М., КРАСНОЩОКОВА Є.В., ТІТОВА М.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 3 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20.06.2019 та постанову Житомирського апеляційного суду від 23.10.2019, встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Особа 1 звернувся з позовом до Особи 2, ТОВ «Асккорд», Особи 3, треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., реєстраційна служба Житомирського міського управління юстиції про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивував тим, що позивачу та його дочці Особі 4 належала на праві власності квартира за Адресою 1 (по 1/2 частині). 27.06.2012 позивач подарував свою частку Особі 4, яка 23.07.2012 продала квартиру Особі 2.

Рішенням Богунського райсуду від 22.11.2013 в справі №295/4725/13 договір дарування 1/2 частину квартири від 27.06.2012, укладений між позивачем та його дочкою, визнаний недійсним з моменту його вчинення та застосовано наслідки недійсності правочину.

Рішенням Богунського райсуду від 25.04.2014 в справі №295/2077/14 витребувано в Особи 2 1/2 частину квартири та повернуто у власність Особі 1; скасовано державну реєстрацію права власності за Особою 4 та Особою 2 на 1/2 частину квартири та зобов’язано реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції зареєструвати за Особою 1 право власності на 1/2 частину квартири.

Незважаючи на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, Особа 2 передав спірну квартиру у статутний капітал ТОВ «Асккорд», яке на підставі ухвали Житомирського райсуду від 20.11.2015 про визнання мирової угоди від 17.09.2015, укладеної між ТОВ «Асккорд» та Особою 3, передало квартиру Особі 3 в рахунок погашення 660 тис. грн. заборгованості Особи 2 та ТОВ «Асккорд» перед Особою 3.

Вважаючи такі дії відповідачів незаконними, Особа 1 в порядку ч.1 ст.388 Цивільного кодексу просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Асккорд» 1/2 частину квартири за Адресою 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського райсуду від 20.06.2019 відмовлено у задоволенні позову Особи 1 до Особи 2, ТОВ «Асккорд», Особи 3, треті особи: приватний нотаріус Житомирського МНО Сєтака В.Я., реєстраційна служба Житомирського МУЮ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Богунського райсуду від 25.04.2014 в справі №295/2077/14, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12.2014, встановлено, що 1/2 частина квартири за Адресою 1 вибула з володіння Особт 1 поза його волею, а тому позовні вимоги про витребування вказаної частини спірної квартири у Особи 2 та повернення її у власність позивача із реєстрацією за ним права власності на 1/2 частину квартири підлягають задоволенню.

Встановлено, що спірне майно незаконно вибуло з володіння позивача та витребувано з володіння Особи 2, а тому у Особи 2 не було права на подальше відчуження такого майна, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обґрунтовано посилається на п.3 ч.1 ст.388 ЦК, яка визначає право особи на витребування майна в тому разі, коли воно вибуло з володіння власника не з його волі. Разом з тим, володільцем майна на час розгляду справи є Особа 3, проте позивач у позовній заяві просить витребувати майно у ТОВ «Асккорд», яке на час розгляду справи не є власником спірної квартири, а тому суд дійшов висновку, що вимоги до вказаної особи про витребування майна не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд першої інстанції встановив, що ухвала Житомирського райсуду від 20.11.2015, якою визнано мирову угоду, укладену 17.09.2015 між ТОВ «Асккорд» та Особою 3, не відноситься до категорії рішень, за яким майно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.2 ст.388 ЦК).

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою ЖАС від 23.10.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення; рішення Богунського райсуду від 20.06.2019 залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався нормами чч.4, 5 ст.82 Цивільного процесуального кодексу, згідно яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Богунського райсуду від 25.04.2014 в справі №295/2077/14 встановлено, що спірне майно вибуло з володіння Особи 1 поза його волею та підлягає витребуванню від добросовісного набувача в порядку п.3 ч.1 ст.388 ЦК, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Особа 2 не мав права в подальшому розпоряджатися 1/2 частиною спірної квартири.

Апеляційний суд установив, що посилання в апеляційний скарзі Особи 3 на п.6 договору дарування від 27.06.2012 про те, що Особа 1 подарував 1/2 частину квартири дочці Особі 4 добровільно, без будь-яких погроз, примусу та насильства, на момент вчинення правочину був дієздатним та усвідомлював значення своїх дій, а це, на думку скаржника, означає наявність волі у позивача на відчуження 1/2 частини спірної квартири, що унеможливлює її витребування за ст.388 ЦК, є безпідставними, оскільки в іншій справі встановлено, що 1/2 частина квартири вибула з володіння Особи 1 поза його волею, а відповідно до ст.82 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням в справі, не доказуються при розгляді іншої справи.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року Особа 3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського райсуду від 20.06.2019 та постанову ЖАС від 23.10.2019, просить змінити мотиви відмови в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду в справі №295/2077/14 про витребування майна з чужого незаконного володіння Особи 2 на користь Особи 1 є оцінкою суду і не може вважитися преюдиційною обставиною у справі, що розглядається. Вказує, що дарування квартири позивачем здійснено добровільно, а визнання такого договору в судовому порядку недійсним не свідчить про відсутність волі Особи 1 на відчуження належної йому 1/2 частини квартири, а тому підлягають виключенню із мотивувальних частини оскаржених судових рішень посилання на обставини про те, що квартира вибула із володіння Особи 1 поза його волею.

Суди безпідставно дійшли висновку про те, що ухвала Житомирського райсуду від 20.11.2015, якою визнано мирову угоду, укладену між ТОВ «Асккорд» та Особою 3, не може вважатися саме тим процесуальним рішенням, внаслідок якого здійснювався продаж квартири. Вказує, що 17.09.2015 між Особою 3 та ТОВ «Асккорд» укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, відповідно до умов якої в рахунок погашення заборгованості товариство передало заявнику спірну квартиру із статутного капіталу товариства. Мирова угода була подана до виконавчої служби та затверджена ухвалою суду, а тому відповідно до ч.2 ст.388 ЦК спірна квартира не може бути витребувана від добросовісного набувача, адже вона продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень <…>.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Особа 1 та Особа 4 були власниками по 1/2 частині квартири за Адресою 1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.06.2012 №*.

27.06.2012 Особа 1 на підставі договору дарування подарував Особі 4 належну йому 1/2 частину зазначеної квартири.

23.07.2012 Особа 4 відчужила вказану квартиру Особі 2 на підставі договору купівлі продажу.

Рішенням Богунського райсуду від 22.11.2013, залишеним у цій частині без змін рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 23.12.2013, договір дарування від 27.07.2012, укладений між Особою 1 і Особою 4, визнаний недійсним з моменту його вчинення.

Рішенням Богунського райсуду від 25.04.2014, яке набрало законної сили 27.12.2014, в справі за позовом Особи 1 до Особи 4, реєстраційної служби Житомирського МУЮ, Особи 2, треті особи: приватні нотаріуси Житомирського МНО Рогальська Р.І., Сєтак В.Я. про витребування майна, скасування державної реєстрації та державну реєстрацію права власності позов Особи 1 задоволено. Витребувано у Особи 2 1/2 частину квартири за Адресою 1 та повернуто її у власність Особи 1; скасовано державну реєстрацію права власності за Особою 4 на 1/2 частину вказаної квартири, набутої нею за договором дарування, укладеним 27.06.2012 між Особою 1 та Особою 4; скасовано державну реєстрацію права власності за Особою 2 на 1/2 частину квартири; зобов’язано реєстраційну службу Житомирського МУЮ зареєструвати за Особою 1 право власності на 1/2 частину квартири.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 1/2 частина квартири за Адресою 1 вибула з володіння Особи 1 поза його волею, а тому позовні вимоги про витребування вказаної частини спірної квартири у Особи 2 та повернення її у власність позивача з реєстрацією за ним права власності на 1/2 частину квартири підлягають задоволенню.

Суд у вказаній справі встановив, що в п.10 укладеного між Особою 1 та Особою 4 27.06.2012 договору дарування 1/2 частини квартири за Адресою 1 зазначено, що обдаровувана гарантує право довічного користування дарунком Особу 1, а тому вона не мала права відчужувати 1/2 частину зазначеної квартири.

Відповідно до акта приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Асккорд», від 8.08.2014 Особа 2 передав квартиру за Адресою 1 як майновий внесок до статутного капіталу ТОВ «Асккорд» на підставі протоколу №2 загальних зборів учасників зазначеного товариства від 8.08.2014.

Ухвалою Житомирського райсуду від 20.11.2015 визнано мирову угоду, укладену 17.09.2015 між ТОВ «Асккорд» та Особою 3 на виконання виконавчого листа Житомирського райсуду №278\785\15 від 21.08.2015 про стягнення в солідарному порядку з Особи 2 та ТОВ «Асккорд» на користь Особи 3 коштів у розмірі 660000 грн., за умовами якої ТОВ «Асккорд» передало стягувачу квартиру за Адресою 1.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, держреєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна 22.02.2016 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за Адресою 1 за власником Особою 3 на підставі мирової угоди, укладеної між Особою 3 та ТОВ «Асккорд», ухвали Житомирського райсуду від 20.11.2015, акту приймання-передачі від 2.12.2015 <…>.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У пп.142, 146, 147 постанови Великої палати ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів стст.387 і 388 ЦК, є неефективними. Власник з дотриманням вимог стст.387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

У постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, однак апеляційний суд витребував 1/2 частину спірної квартири з володіння Особи 3 у власність Особи 1, не з’ясувавши, чи це майно виділене в натурі».

Згідно з абз.1 ч.1 ст.184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

У постанові ВС у складі колегії суддів другої судової палати КЦС від 29.10.2018 у справі №612/553/15-ц вказано, що «індивідуалізація речі — це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору».

У справі, що переглядається, позивач просив суд витребувати 1/2 частину квартири за Адресою 2. Матеріали справи не містять інформації про те, чи виділена позивачу його частка квартири в натурі.

За таких обставин висновок суду про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення стст.387, 388 ЦК, є помилковими, оскільки витребувати можна індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної часткової власності.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив в задоволенні позову з інших мотивів, а тому рішення Богунського райсуду від 20.06.2019 та постанову ЖАС від 23.10.2019 про відмову у витребуванні 1/2 частини квартири слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст.412 ЦПК є підставою для зміни її мотивувальної частини.

Оскільки суди дійшли правильного по суті висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, оскаржені рішення Богунського райсуду від 20.06.2019 та постанова ЖАС від 23.10.2019 підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.

Керуючись стст.400, 409, 410, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 20.06.2019 та постанова Житомирського апеляційного суду від 23.10.2019 змінити, виклавши її мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.