Приборкання норовливих

4 члени ВРП, 63 марсіани, 700 поправок і ціла етична рада: що сховали нардепи в законопроекті №5068

Представники судової влади разом з опозицією грають з провладною партією у гру — хто швидше зрозуміє мотив унесеного законопроекту. Проте монобільшість сприймає це спокійно — як агонію тих, хто колись мав силу, та сьогодні вже втратив вплив.

Тема для дисертації

Почнемо зі спойлеру: Комітет Верховної Ради з питань правової політики вирішив рекомендувати парламенту ухвалити законопроект №5068 щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів ВРП у другому читанні та в цілому. Але передувала цьому тривала дискусія, яка, попри наявне рішення та майже готовий закон, не всіх примирила.

Мабуть, найбільшим яблуком розбрату стала сама ідеалістична філософська категорія доброчесності та її критерії. Погляд на дефініцію та її контекст у новому документі істотно відрізнявся.

Народний депутат Сергій Власенко, посилаючись на висновок Венеціанської комісії, наголосив на тому, що критерії доброчесності мають бути чіткими та зрозумілими. Натомість зараз вони нагадують розмиті категорії морально-етичного характеру, які існують для того, щоб відсіювати неугодних.

Коли опозиціонер цитував критерії, серед яких «доброчесним визнається той, хто є сумлінним, непідкупним, демонструє бездоганну поведінку в професійному та особистому житті», стало взагалі незрозуміло, кого шукають народні обранці — кандидатів у члени ВРП чи об’єкт поклоніння. Адже, як зізнався С.Власенко, шановане зібрання комітету за цими критеріями теж не янголи. «А завтра від будь-кого надійде анонімка, і все — немає у нас кандидата до ВРП», — підсумував С.Власенко.

Сергій Демченко теж виявився схильним до самокритики: «Голосування за законопроект №3711-д продемонструвало, що ми всі тут недоброчесні». Через реакцію колег С.Демченко пояснив, що нездатність обрати 6 доброчесних людей серед такої кількості громадян явно свідчить про те, що недоброчесними є самі народні обранці, які знімають із себе таку відповідальність, прикриваючись «міжнародними експертами».

Водночас член комітету Сергій Соболєв зазначив, що доброчесність або є, або відсутня. І не може йти мови про те, щоб визнати, до прикладу, суддю доброчесним на 80%.

А от їх колегу Олега Макарова збентежило питання доброчесності самих дисциплінарних інспекторів. Тому нардеп запропонував розробити окремий документ, який визначатиме їх походження. Адже нині для О.Макарова інспектори виглядають як 63 марсіани із заробітною платою у 20 тис. грн. І це все попри те, яку роль — адвоката чи прокурора — можуть відіграти такі інспектори в житті людини в мантії.

Пошуки істини могли б тривати ще довго, на кшталт діалогів Платона, але в комітеті є душа компанії, який може доволі швидко перевести найпринциповішу дискусію в жарт. Так, голова комітету Андрій Костін запропонував написати кандидатську дисертацію щодо оцінки доброчесності та її критеріїв. Ще кілька годин засідання — і вийшла б колективна монографія…

Непрохані поради

Зі своєю «кухнею» доєдналась до засідання і голова антикорупційного комітету Анастасія Радіна, яка запропонувала свої «5 копійок» до проекту. Серед них — пропозиція називати плоди роботи етичної ради не рекомендаціями, а мотивованими поданнями. Якщо ж ЕР матиме сумніви щодо одного із членів ВРП, А.Радіна пропонує не просто відсторонювати такого члена, а гнати з будівлі ВРП. Пояснила нардеп це тим, що інакше виникне блокування роботи ВРП, і поправка дбає саме про інтереси цього органу.

Однак С.Власенку так не здалося, і він у притаманній саркастичній манері запропонував не розмінюватися на дрібниці та неугодних ЕР членів ВРП не звільняти, а відразу прилюдно розстрілювати. Утім, С.Власенко має інше концептуальне бачення щодо етичної ради. Нардеп вважає, що ніякий дорадчий орган, з кого б він не складався, не може перебирати на себе повноваження з прийняття рішень. Того він власне й називається дорадчим.

«Якщо якась рада вибудовує певний рейтинговий список, це ще о’кей, але якщо вона під час визначення кандидатів до складу ВРП може якихось кандидатів викреслювати із цього списку, то це концептуально неправильно. Хочете етичну раду? Хай радить, але не приймає обов’язкових рішень» — прокоментував свою позицію С.Власенко.

Крім того, опозиціонер вчергове наголосив, що у провладних законопроектах відсутнє стратегічне бачення, ними натомість вирішуються точкові питання. І навіть стратегія розвитку системи правосуддя, підписана Президентом, не змінює ситуацію. Адже стратегія не в документах, вона — у головах.

Мономета і безліч засобів

Незрозумілим не лише для народних депутатів, але і для представників судової системи залишилось цільове спрямування такого проекту. Що він вирішує? Хоче об’єднати Вищу кваліфікаційну комісію суддів і ВРП чи просто створити свою, нову ВРП?

Голова ВС Валентина Данішевська зробила реверанс у бік попередньої влади, назвавши ВРП її перемогою. І нагадала, що цей орган у принципі реформований та новий. Окрім того, за її словами, Україна щоразу здобуває нову перемогу, приймаючи закон, та нову поразку, коли цей акт починають запроваджувати.

Як зазначила Голова ВС, поточний проект містить багато положень, які не дозволять досягти кращого результату. Зачепило суддю і те, що ЕР перевірятиме членів ВРП таким чином, ніби вони приходять влаштовуватись на роботу. Натомість бути членом ВРП, на її думку, — це поважна місія, а тому ті, хто оцінює, мають бути вищими і кращими ніж ті, кого вони будуть перевіряти.

Але здається, що таких пропозицій народним депутатам краще не чути, бо вони залюбки увійдуть у це замкнене коло і цілком можуть подати проект про створення ще одного рівня перевіряльників — якихось надістот, які перевірятимуть напівбогів, котрі сформують ЕР.

Виконувач обов’язків голови ВРП Олексій Маловацький був ще більш прямолінійним. Він зазначив, що зміни мають насамперед пройти конституційний контроль. І зізнався, що взагалі не бачить різниці між етичною радою та радою доброчесності з попереднього закону, яку забракував Конституційний Суд.

А відсторонення члена ВРП, яке народні депутати пропонували трактувати як чи то звільнення, чи то розстріл, узагалі, на його думку, є аналогом засобу забезпечення кримінального провадження. Відсторонений член Ради не має права провадити діяльність, а отже, виникає питання: чим людина годуватиме свою родину? Водночас О.Маловацький наголосив, що ВРП — це не суд над суддями, Рада має 28 інших функцій.

Крім того, О.Маловацький закликав бути чесними перед собою і зізнатись у тому, що мета такого проекту — провести загальні перевибори і змінити склад ВРП.

Член ВРП Павло Гречківський прокоментував цю епопею таким чином: «Дізнався, що сьогодні на комітеті до проекту №5068 запропоновано внести поправку, що етична рада при ВРП у складі «міжнародників» не буде проводити перевірку доброчесності членів ВРП, які є суддями та проходили кваліфікаційне оцінювання (до речі, у тій самій ВККС, яку розігнали за один день на попередньому етапі судової реформи). Тобто етична рада при ВРП буде створена лише заради 4 членів ВРП. Ну нарешті: уже в сам проект записують реальну мету всієї цієї затії. Пропоную йти на ще більшу відвертість і просто вписати прізвища цих 4 членів ВРП у проект. Так ми будемо швидше рухатися до світлого майбутнього».

Що ж, наміри усунення 4 осіб доволі дорого обходяться державі — скільки засідань, обговорень, витраченого часу народних депутатів і близько 700 поправок. Мабуть, варто віддати належне демократичним методам, якими позбуваються «непотрібних» людей: лагідно — через законодавчі зміни. Як кажуть, «спасибі, що живий».