Закон і Бізнес


Міфи правової визначеності

Чому суддям доводиться тлумачити рішення КС, і як зовнішній вигляд впливає на адвокатів


Йосип Бронз переконаний, що в країні лише 30—40% адвокатів, а всі інші — це люди зі свідоцтвами.

№26-27 (1532-1533) 26.06—09.07.2021
Альона КАУФМАН
4304

Аномальна спека, що несеться Україною, не шкодує нікого. Тож юристи вирішили покинути задушливі кабінети та податися до Одеси на щорічний кримінально-правовий форум «Золотий Дюк», організований Асоціацією адвокатів України.


Зустрічають по одежці

Одним з небагатьох учасників форуму, хто залишився працювати в столиці, була президент ААУ Зоя Ярош. Вона розповіла, що пандемія принесла не тільки дискомфорт, а й нові можливості. Якщо раніше скайп-зв’язок та інші додатки викликали подив і подекуди несприйняття, то зараз такий спосіб спілкування природно інтегрувався в наше життя.

Після привітань юристи розпочали дискусію, яку один зі спікерів назвав рухом у темній кімнаті.

Голова Ради адвокатів Одеської області Йосип Бронз намагався донести кілька меседжів до молодих адвокатів. По-перше, спільнота має навчитися боротися разом за свої права та спільним фронтом творити зміни. По-друге, чоловік закликав адвокатів керуватися відомим висловом Костянтина Станіславського «Театр розпочинається з вішалки». Щоправда, відомі слова правник адаптував під свою професію: «Адвокат розпочинається з його зовнішнього вигляду».

Юрист дав зрозуміти, що нинішній вигляд деяких адвокатів негідний професії. Адже гарний костюм і презентабельність — це в першу чергу про репутацію. «Я пояснюю адвокатам, що зовнішній вигляд підвищує статус та не дає можливості нормально та зі смаком одягненому захиснику поводити себе неналежним чином. Одяг викликає повагу в усіх, хто перебуває в суді», — сказав Й.Бронз.

На його думку, від одягу залежить і поведінка. Він зазначив, що процеси, які відбуваються в спільноті, залишають бажати кращого. Адже Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури заповнена скаргами під зав’язку. Крім того, правник розповів, що молоде покоління, не читаючи міфів Еллади, іде до суду та збирається виступати. Саме тому він стверджує, що в адвокатській спільноті лише 30—40% захисників, а всі інші — «люди зі свідоцтвами».

Утім, після тем про модних і прагматичних Й.Бронз перейшов до кримінального процесу. Кримінальний процесуальний кодекс заслужений юрист назвав досі «совковим», а також наголосив, що адвокати не знають норм цього документа. «У нас досі «совковий» процес. Мало хто з адвокатів знає його так, як ми знали старий кодекс у редакції 1960-го», — сказав він.

За його словами, прокурори не знають своєї справи, а тому процес та допит веде фактично суддя. У результаті вину особи прокурор і суддя доводять разом. «У нас судді починають процес із того, що відразу запитують, чи давала особа показання під час досудового розслідування та чи попереджали її про кримінальну відповідальність, тобто відразу людину прив’язують до попередніх показів», — додав він. Щоб побороти надмірну кількість повноважень служителів Феміди, правник закликав колег об’єднатися та направити спільну резолюцію з проханням унести зміни до КПК.

Ляпас для КС

Й.Бронз також поділився своїми роздумали на тему, що країні не потрібний Конституційний Суд. «Я вважаю, що наявність КС у нас не є обов’язковою», — сказав він. Як приклад він навів правову систему США, де функції конституційного контролю виконують судді Верховного суду. На думку Й.Бронза, така модель прижилася б і в Україні.

Загалом своє ставлення до суддів конституціоналістів адвокат висловив доволі чітко. «КС — це комерційна група, яка виконує замовлення, тих хто їх туди привів. Це логічно, адже квотний принцип формування інституції говорить, що вони повинні виконувати доручення тих осіб які їх туди направили», — наголосив Й.Бронз.

Він розповів, що із цим інститутом веде війну близько 20 років після «справи Солдатова» стосовно вільного вибору захисника. «Адвокати та прокурори почали писати, що зроблений висновок є недопустимим, і в результаті КС дістав гучний ляпас. А рішення втратило силу без скасування», — сказав він.

Підсумовуючи, доповідач ще раз наголосив: тому хто стукає рано чи пізно відкриють двері.

Тему змагального процесу продовжила суддя Касаційного кримінального суду Олександра Яновська. Вона розповіла, що все залежить від сторін, які задають межі, в яких діятиме суддя. Відповідно, чим вони ширші, тим на якісніше рішення можна розраховувати.

А от щодо якості процесу в КС суддя вважає, що говорити про змагальність недоцільно. «Хто з ким буде змагатися: Конституція з нормативно-правовим актом? КС — це специфічний суд. І принцип змагальності тут не зовсім доречно використовувати. На мою думку, потрібно виходити з того, що цей орган — найвищий арбітр», — додала вона.

У пошуках балансу

Ідея існування Конституції пов’язана з пануванням верховенства права та правової визначеності. Якщо ми знаємо за якими правилами грати, то стає легше. З одного боку це так, але ж з іншого, чи багато норм в Основному Законі можна охарактеризувати з правової точки зору як визначені. Напевно, що ні, адже в першому законі країни ми зустрічаємо — засади, принципи, гасла. Саме такі зерна для роздумів серед колег посіяла суддя О.Яновська. «Якщо ми рухаємося шляхом, що загальні засади Конституції — це ті рамки, за які виходити спецзаконом чи практикою не можна, то тоді казка стане дійсністю», — сказала вона.

О.Яновська зазначила, що в кримінальному процесі існує проблема застосування рішень КС. Адже ст.459 КПК вказує, що однією з виключних підстав для перегляду судових рішень є визнання КС неконституційності чи конституційності того акта, який був застосований у певному кримінальному провадженні. Але, в такому разі, на думку судді, виникає питання балансу між принципами дотримання сталості судових рішень та принципу відновлення правового статусу особи, тобто між res judicata та restitutio in integrum.

Утім, так уже склалося, що часто на тлумаченні конституціоналістами справа не закінчується і за неї беруться інші судді. Як приклад О.Яновська навела рішення КС стосовно оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого суду щодо скарг на бездіяльність, яка полягала у невнесенні даних до ЄРДР.

ККС у постанові від 11.02.2021 у справі №405/5435/20 пішов іншим шляхом застосування рішення КС і фактично продовжив тлумачити норму. Він зазначив: хоча таке право на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів було визнано, але його має особа, яка зазнає обмежень своїх прав, тобто заявник. А от прокурор такого права не має. Адже якщо слідчий суддя задовольнив скаргу про бездіяльність та зобов’язав унести відповідні дані до реєстру, а прокурору таке рішення не сподобалось, то він не має права на оскарження. ККС дійшов такого висновку, бо виходив із загальних засад та тих підходів, які закладені в Конституції. Отже, навіть рішення КС надалі можуть бути піддані тлумаченню.

Продовжуючи тему правової визначеності суддя розповіла про вдалий приклад, коли КС указав на відсутність такого принципу та визнав норму неконституційною. Мова про рішення від 11.06.2021 №7-р/2020. Судді досить чітко вказали, що в понятті про ухвалення неправосудного рішення немає чіткої правової визначеності. Адже відсутній конкретний перелік підстав для притягнення судді до відповідальності.

О.Яновська нагадала, що це рішення викликало шквал дискусій. Утім, тут кожен повинен відповісти собі на питання, які судді потрібні країні: ті, які дотримуються норм закону, чи залякані. «Питання риторичне. Судді не повинні боятися відповідності, вони повинні діяти в межах верховенства права», — сказала вона. На розвиток цього рішення ККС визначив тільки порядок дій щодо його виконання.

Тож цілий день у спекотній Одесі велися холодні та виважені дискусії в найкращих традиціях юриспруденції. Тому, імовірно, колеги знайшли спільного ворога й тепер будуть із ним боротися.