Закон і Бізнес


«Верховні» пріоритети

Надмірне навантаження виправдовує тривалий нерозгляд справи, особливо у ВС


Доповідач Павло Гречківський наголосив, що скаржника позбавили права володіти майном, до того ж спір мав бути вирішений в іншій юрисдикції.

№26-27 (1532-1533) 26.06—09.07.2021
Ганна ГРУШКА
8367

Сам факт недотримання строку розгляду, установленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності, зазначили у Вищій раді правосуддя. Принаймні, якщо йдеться про вищу інстанцію.


У черзі на оскарження

На Олесю Радишевську, Ольгу Кашпур та Сергія Уханенка з Касаційного адміністративного суду поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Заявнику не сподобалося, що з моменту відкриття касаційного провадження у справі №640/1527/19 минуло вже понад 510 днів, а віз і нині там.

Скарга стосувалася рішення Окружного адміністративного суду м.Києва та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду. Ці суди підтвердили законність звільнення радника юстиції з посади керівника Київської місцевої прокуратури у зв’язку з неналежним виконанням посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади. Проте Верховний Суд досі не спромігся ухвалити остаточного рішення.

Як відомо, скарга надійшла до КАС два роки тому, у грудні 2019-го. Згодом надійшло клопотання від Генеральної прокуратури щодо продовження терміну на подачу відзиву. Але вже в січні 2020 року свої заперечення на касаційну скаргу подала і Прокуратура м.Києва, і ОГП. Але це аж ніяк не пришвидшило призначення слухань.

Скаржник стверджував, що справа має суспільний резонанс, адже спричинила ряд публікацій у ЗМІ. Він також зазначав, що розгляд справи поза встановленим законом строком підриває суспільну довіру до Феміди. На його думку, володарі мантій затягували зі слуханням справи безпідставно. Проте член ВРП Наталія Краснощокова, якій випало попередньо перевірити скаргу, прийшла до інших висновків: у діях суддів відсутні ознаки дисциплінарних проступків.

Об’єктивна причина

У своїх поясненнях О.Радишевська зазначала, що провадження дійсно відкрите, а вона є суддею-доповідачем у справі. За законом, скарга мала бути розглянута протягом 60 днів після відкриття провадження. Проте законниця послалася на право самостійно визначати черговість розгляду. Скарга колишнього працівника прокуратури виявилися не в пріоритеті.

О.Радишевська повідомила дисциплінарній палаті, що на момент відкриття провадження її як суддю-доповідача чекали понад 1123 справ і матеріалів. За 1,5 року надійшло ще 763, було розглянуто за цей самий період 889. А ще вона залучалася до розгляду понад 2,2 тис. справ як член колегії. Утім, станом на 12.05.2021 залишалося тільки 220 нерозглянутих справ і матеріалів.

Навіть якщо не брати до уваги, що з математикою тут явно не все гаразд (1123 + 763 – 889 = 997), навантаження дійсно вражаюча. До того ж суддя КАС констатувала, що «розгляд касаційних скарг і справ затримується та не завжди відбувається у такому порядку, в якому бажають суб’єкти оскарження». На її думку, процесуальне законодавство не дискримінує жодного з учасників процесу, тож судді не можуть визначати пріоритетів.

Інші два судді, О.Кашпур та С.Уханенко, зняли із себе відповідальність. Мовляв, вони не є доповідачами, тож черговості засідань не визначають. Водночас законники звернули увагу на те, що Європейський суд з прав людини визначив: у кожної справи буде свій прийнятий строк. Тобто поняття розумного строку неможливо тлумачити як фіксовану кількість днів.

«Суддя не має об’єктивної можливості розглядати та вирішувати одночасно всі адміністративні справи, які перебувають у його провадженні», — пояснили зволікання з розглядом судді КАС.

Доводи — припущення

«Дисциплінарники» погодилися, що «порушення строку розгляду касаційної скарги обумовлено об’єктивною причиною, а саме — значним навантаженням суддів, що не є наслідком безпідставного затягування або невжиття ними заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом».

ДП встановила, що показник судді-доповідача в зазначений період становив від 79 до півтори сотні справ на місяць, що перевищує середній. З високим навантаженням працювали і два інші судді КАС.

Доводи, що дії володарів мантій підривають довіру до правосуддя, є припущенням і не ґрунтуються на будь-яких об’єктивних даних та доказах, сказали у ВРП.

До речі, на момент підготовки цього матеріалу в ЄДРСР все ще було відсутнє рішення КАС щодо скарги екс-прокурора.

Рівні підходи

Також палата розглянула скарги стосовно Ігоря Желєзного, Наталії Коваленко та Василя Шарапи з КАС. Їх хотіли притягнути до дисциплінарної відповідальності з тих самих підстав, хоча тут період тяганини становив лише півроку.

Цього разу в КАС не квапилися з переглядом постанови Шостого ААС у справі №826/6607/17, що стосувалася оскарження рішення Головного територіального управління юстиції в м.Києві.

Судді пояснювали, що несвоєчасний розгляд також пов’язаний з великим навантаженням. «Дисциплінарники» й тут указали на завищені показники відносно середніх по палаті. Тож у ВРП дійшли думки, що про безпідставність затягування розгляду не йшлося. Тому ДП й відмовила скаржникові у відкритті провадження.

Тож перевантаженість — це та реальність, в якій працюють судді всіх інстанцій. Утім, коли на них скаржаться до ВРП через тяганину, то не завжди надмірна кількість справ стає виправданням, принаймні для суддів нижчих ланок. Бо, наприклад, не так давно серед недоліків у роботі Світлани Смик із Печерського районного суду м.Києва (див. «ЗіБ». — Прим. ред.) ВРП констатувала, що засідання вона призначала не в порядку черговості, а це уможливлювало уникнення порушниками адміністративної відповідальності.

Напевне, наслідки несвоєчасного розгляду також повинні братися до уваги. Хоча у випадку зі скаргою екс-прокурора кожен місяць тяганини в КАС теж має матеріальний вимір — у вигляді компенсації за вимушений прогул, якщо врешті-решт його звільнення буде визнане незаконним.

Проте головне, аби критерії притягнення суддів до відповідальності за недотримання процесуальних строків були прозорими та зрозумілими й не залежали від статусу особи, чиї недоліки аналізує ВРП. Як кажуть у народі, сильний правитель карає винних, а слабкий — слабших.