У гонитві за двома кріслами

ВККС може рекомендувати кандидата на посади в кількох судах одночасно

Якщо в законі слово вживається в однині, це не означає, що множина не допустима, коли це прямо не заборонено. Тому державний орган може на власний розсуд заповнювати прогалини. Зокрема, визначати особливості участі та підбиття підсумків конкурсів на зайняття суддівських посад. Навіть якщо це суперечить здоровому глузду.

Доступ до професії

Такий висновок можна зробити з постанови Великої палати Верховного Суду, яка вирішила справу №9901/342/20 на користь дискреційних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Нагадаємо, в останні місяці своєї роботи ВККС оголосила одразу два конкурси для резервістів: один — до загальних, другий — до спеціалізованих судів. Вийшло так, що деякі кандидати спробували взяти участь в обох із них одночасно. Відповідно, ті, хто мав більш високий рейтинг, потрапили до обох списків переможців.

На думку деяких кандидатів, які внаслідок такого дуалізму в обох випадках опинилися поза конкурсами, це має ознаки дискримінації та обмеження в доступі до професії. Адже коли затверджувався список резервістів, яких комісія рекомендувала призначити до спеціалізованих судів (рішення від 1.10.2019 №180/зп-19), вона ж раніше включила деяких кандидатів і до списку на зайняття вакансій у місцевих судах.

Позивач уважав, що, складаючи другий список, ВККС мала це врахувати і не брати до уваги ті самі прізвища повторно. Тим більше що перший список був затверджений ще в серпні 2019 року, а другий конкурс (до адміністративних і господарських судів) оголошений двома днями пізніше. На думку скаржника, тим самим ВККС порушила його право на доступ до професії.

Умови без обмежень

Утім, і Касаційний адміністративний суд, і Велика палата ВС дотримуються протилежної думки. Так, остання зауважила, що правило, за яким у межах оголошеного конкурсу кандидат може звернутися лише з однією заявою, означає один із двох конкурсів, оголошених комісією 2.07.2019 (на зайняття вакантних посад у місцевих загальних судах) або 9.08.2019 (у спеціалізованих судах).

У ВС це обґрунтували тим, що затверджені ВККС умови проведення кожного із цих двох конкурсів, як і Положення про проведення конкурсу та Положення про складання кваліфікаційного іспиту, прямо не передбачають такого обмеження для участі в конкурсі або підстави для її припинення, як участь в іншому конкурсі (зокрема, подання заяви про участь в іншому конкурсі чи входження до рейтингу учасників іншого конкурсу).

У цій ситуації не було й суперечок, якби ВККС призначила один, а не два окремих конкурси. Бо за такого формального підходу можна оголошувати конкурси до кожного суду окремо і одночасно. Й резервіст із найвищим рейтингом, за логікою ВП, може подати і отримати рекомендації до всіх судів одночасно.

Також ВП ВС констатувала, що закон «Про судоустрій і статус суддів» не містить прямої заборони надання комісією кількох рекомендацій за наслідками кількох конкурсів, як і участі кандидата у кількох конкурсах одночасно. А відповідні підзаконні акти щодо порядку організації та проведення конкурсів, ухвалені ВККС, лише конкретизують положення закону.

Тут, звісно, ВП мала б пояснити, як така дискреція для комісії щодо заповнювати прогалини у законодавчому регулюванні узгоджується із ст.19 Конституції й звичайною логікою. І, зокрема, як довго зберігається право кандидата брати участь у нових конкурсах — доки Президент не підпише указ чи кандидат не складе присягу?

Разом з тим, якщо ВРП одним рішенням відмовить кандидату в поданні до одного із судів, то за законом (ч.22 ст.79) він автоматично виключається із числа резервістів. Тож виникає питання: а чи може глава держави призначати особу, яка на момент підписання указу вже не значиться в такому списку?

ВРП розбереться!

Однак у ВП зайшли з іншого боку, зробивши акцент на тому, що не ВККС, а Вища рада правосуддя має визначатися, яку з рекомендацій для кандидата втілити у подання Президентові. Мовляв, «саме собою внесення ВККС рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді не є завершальною стадією добору та призначення особи на посаду судді». Тобто рекомендацій може бути багато, і це не створює жодної правової невизначенності й не допускає можливості одночасного призначення однієї особи до кількох судів.

Позивач, навпаки, наголошував, що в законі (п.13 ч.1 ст.70 та п.3 ч.1 ст.93) слово «рекомендація» вжито в однині, що свідчать про можливість внесення лише однієї рекомендації. Тобто, одночасно ВККС не може направити до ВРП кілька рекомендацій щодо однієї особи.

Цей аргумент «верховники» відбили одним реченням: «наведені доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки є наслідком надто формального та несистемного підходу до розуміння цих правових норм». Ось так: системно треба мислити, а не чіплятися до форм слова, в якому воно вжито в законі.

Урешті-решт «верховники» не вбачають у гонитві за двома кріслами жодної дискримінації. Адже правила участі в конкурсах були однаковими для всіх кандидатів, а доступ до них — рівним. А те, що позивач не спромігся набрати більше балів і так само претендувати на два крісла в різних судах одночасно, це ВККС не обходить. «Сам собою той факт, що деякі з кандидатів, на відміну від позивача, перемогли в обох конкурсах і їх було включено до відповідних рейтингів, не свідчить про допущення стосовно нього дискримінації», — підсумували у ВП.

Щоправда, ця ситуація дуже нагадує ту, що в 1998 році була створена законодавцем (не якоюсь комісією) щодо можливості одночасного балотування до Верховної Ради і за партійними списками, і в мажоритарному окрузі. Тоді Конституційний Суд прямо вказав, що це порушує принцип рівності громадян.

Утім, не ВРП, а Президент видає указ про призначення судді на посаду. Тож за логікою ВП, кандидат, який одночасно визнається переможцем у двох конкурсах може вимагати і від Ради внесення одночасно двох подань главі держави про призначення. А там уже який проект указу першим ляже на стіл Президента. І жодної правової невизначенності теж не виникатиме: в Офісі ж Президента мають прослідкувати, аби глава держави випадково не підписав обидва укази…