Закон і Бізнес


Місія — захистити

Відсутність присяги дитини-свідка не може бути причиною визнання доказів недопустимими


Численні бесіди з психологом та експертизи в присутності матері й без неї довели, що дитина не схильна до фантазування, а зґвалтування все-таки було.

№26-27 (1532-1533) 26.06—09.07.2021
Єва ЗОРІНА
2531

На тлі боротьби за правосуддя, дружнє до дитини, існують випадки, коли формальні вимоги до процедури допиту малолітньої особи встановлюють, як для дорослих. Утім, у Страсбурзі мають свою позицію щодо цього.


Остання інстанція врятувала

Європейський суд з прав людини розглянув справу, в якій законники поставили процесуальні норми над матеріальними.

Заявниця народилась у 2007 році, а через 3 роки батьки розлучилися. Жити вона залишилася з матір’ю, а побачення з батьком відбувалися відповідно до домовленостей. Коли дитині було 4 роки, матір стала помічати, що після відвідин батька поведінка доньки змінювалася, вона часто скаржилася на біль в анальному отворі. Матір відразу звернулася до правоохоронців і звинуватила колишнього чоловіка у ґвалтуванні рідної дитини.

На момент відкриття провадження дівчинці було 4,5 року. Під час психологічних експертиз і бесід зі психологом дитина розповіла, що батько роздягав її. А на ляльці показала, які маніпуляції з нею робив. Усі ці допити малолітнього свідка фіксувалися на відео.

Експертизи показали, що дитина для свого віку розвивається нормально й до надмірного фантазування не схильна. Медичний огляд дівчинки ніяких пошкоджень і травм не виявив.

Коли справа вже була передана до суду, прокурор, спираючись на експертизи, вирішив дитину до процесу не залучати. На його думку, відео з експертизами та показаннями було достатньо, щоб суд міг дослідити докази.

У суді чоловік свою вину заперечував, а показання дитини пояснював тиском ексдружини. Окружний суд визнав батька винним і засудив до 6 років позбавлення волі.

Чоловік подав апеляційну скаргу, але судді залишили в силі рішення першої інстанції. Утім, до рішення була додана окрема думка одного із суддів. Він висловив незгоду щодо достовірності свідчень потерпілої та дотримання процедури. Суддя зазначив, що дитина не була приведена до присяги свідка та їй не повідомили про право не давати показання проти членів своєї сім’ї.

Це підштовхнуло чоловіка до касаційної скарги. І Верховний суд рішення попередніх інстанцій скасував. Свою позицію він обґрунтував тим, що вирок оснований виключно на показаннях потерпілої. А тому отримані свідчення без інформування про права та обов’язки не можуть уважатися законними. Звичайно, суди повинні зважати на вік потерпілої, але винятку з правила для дітей в естонському законодавстві не було. У результаті визнання всіх доказів у справі недопустимими чоловіка таки виправдали.

Правду, і тільки правду

Тепер незадоволеною виявилася мати дівчинки. Від імені дитини вона подала заяву до ЄСПЛ, скаржилась на порушення стст.3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мовляв, влада не провела ефективного кримінального розслідування щодо її тверджень про сексуальне насильство над донькою з боку батька. Зокрема, слідчі не змогли зібрати доказів з дотриманням норм процесуального законодавства. Тож жінка вважала, що держава порушила свої зобов’язання та не захистила її дитину від сексуального насилля.

Також наголошувалося, що через свій вік донька не могла бути допитана на рівні з дорослими. Та й навряд чи за таких обставинах було доцільно дотримуватися обов’язку говорити правду та знати про відмову давати показання. До того ж, за естонським законодавством, діти у віці до 10 років не здатні розуміти, що таке сексуальне насильство. А правило про відмову свідчити проти своїх родичів не працює, коли йдеться про ймовірне насильство. Та й взагалі ставитися до дітей-свідків нарівні з дорослими — несправедливо.

Урядовці ж не вбачали жодного порушення конвенційних гарантій. Вони стверджували що порушення деяких процесуальних норм ще не робить розслідування неефективним.

Чиновники заявили, що у справах, де показання є єдиним доказом вини, такі особливості, як попередження про обов’язок говорити правду та можливість не свідчити проти своїх родичів, відіграють значну роль.

Надто формальний підхід

Євросуд зазначив, що ймовірне сексуальне насильство порушує права людини та підпадає під дію стст.3 та 8 конвенції. Суд ще раз нагадав сторонам, що ефективний захист прав дітей включає захист їхніх свідчень.

З огляду на керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, будь-яке пом’якшення процедури не повинне знецінювати показань свідка. Утім, у цій справі свідчення дитини були вилучені з матеріалів справи через надто суворе та формалізоване застосування норм процесуального права.

Естонські суди не врахували вразливості дитини та потреби в захисті від сексуального насильства. Хоча згідно з практикою естонської Феміди під час допиту дітей-свідків і потерпілих інформувати їх про права та обов’язки потрібно, але з урахуванням віку та рівня розвитку. Тому, на думку Суду, приведення до присяги 4-річної дитини могло не мати очікуваного ефекту.

Євросуд раніше вже наголошував, що слідство у справах про зґвалтування та насильство щодо дітей повинне забезпечити дотримання їхніх прав на найвищому рівні. Відповідно, не виражаючи своєї думки щодо винуватості чоловіка, ЄСПЛ зробив певний висновок. Способи застосування норм процесуального права були реалізовані таким чином, що це призвело до порушення державою зобов’язань, узятих відповідно до стст.3 та 8 конвенції.

Таким чином, у справах про сексуальне чи фізичне насильство відсутність присяги дитини-свідка та доведення до її відома всіх її прав та обов’язків не може бути причиною визнання доказів недопустимими.

Тож у рішенні від 22.06.2021 у справі «R.B. v. Estonia» ЄСПЛ установив порушення конвенційних гарантій та зобов’язав державу виплатити заявниці €16300 як компенсацію за моральну шкоду та €7000 — на покриття судових витрат.