Конкурс для конкурсної

Три прогалини, в які ризикують провалитися створювачі ВККС

У Вищої кваліфікаційної комісії суддів з’явився шанс запрацювати десь на другу річницю своєї бездіяльності. Щоправда, за умови, якщо «техніко-юридичні» поправки приберуть нісенітниці з ухваленого закону. Якщо цього не станеться, процедура може зависнути.

3000 кандидатів для РСУ

Відзначивши пафосними промовами ювілей Конституції, народні обранці вже наступного дня відсунули її подалі, аби якнайшвидше відновити роботу ВККС. Умовляння окремих нардепів, які до останнього намагалися наставити колег на шлях суверенності та конституційності, на більшість враження не справили. З противниками «компромісного» проекту №3711-д навіть не вели полеміки, монотонно відхиляючи поправку за поправкою. Утім, за одну, яку не підтримав навіть профільний комітет, проголосували. Під пояснення, що так хочуть наші міжнародні партнери.

Однак навіть побіжне ознайомлення з текстом прийнятого закону наштовхує на сумний висновок: кількість нісенітниць на один абзац документа просто вражає. Не вдаючись у детальний аналіз усіх положень, спробуємо застосувати запропонований алгоритм і з’ясувати, на яких положеннях ризикують спіткнутись і Рада суддів, і Вища рада правосуддя, і наші міжнародні партнери.

Отже, після того, як новий закон побачить світ, у ВРП буде 10 днів для оприлюднення оголошення про конкурс на посади в конкурсній комісії (вибачте за тавтологію), зазначивши умови та строки його проведення. Однак чекати й читати оголошення ніхто не буде, оскільки голова ВРП має негайно звернутися з листами до РСУ та відповідних міжнародних організацій, список яких має отримати впродовж 5 днів від Міністерства закордонних справ. Тобто ще до того, як вийде згадане оголошення з умовами.

Який сенс у такому поспіху — невідомо. Хіба що до ВРП ті ж міжнародні партнери заздалегідь «спустять» і умови конкурсу, і вимоги до кандидатів. Адже в законі є тільки загальні слова про якості членів КК.

Для суддів і суддів у відставці є додаткова умова — проходження кваліфікаційного оцінювання. Це відрізає від конкурсу добру половину претендентів у мантіях, стосовно яких така процедура не завершена або які не повинні були її проходили, бо вийшли у відставку раніше. Але ж залишається понад 3000 потенційних претендентів!

Зрозуміло, що для міжнародних партнерів не становитиме зусиль скласти спільний список своїх постпредів у КК. Прізвища в ньому для них фактично не матимуть якогось значення, а в Україні про них знатимуть не більше, ніж про актора масовки в якомусь блокбастері. Головне — переконати експерта у вигідності такого контракту.

Натомість для РСУ все буде набагато складніше, оскільки судді звикли виконувати закон, а не слідкувати за польотом чужої думки. І тут виникає перша прогалина: скільки кандидатів слід відібрати — не менше двох (як сказано в п.5 нової ст.95-1 закону «Про судоустрій і статус суддів»), рівно трьох (як передбачено в п.50 «Перехідних положень» закону), 6, аби був якийсь вибір, чи усіх охочих? І які документи мають додавати претенденти до заяви? Жодних об’єктивних вимог закон не містить — ні щодо віку чи стажу роботи, ні щодо якихось додаткових умов, як-от рекомендація колективу чи науковий ступінь.

Виникнуть питання і в потенційних членів КК. Адже закон передбачає, що витрати на проживання та поїздки до Києва відшкодовуватимуть лише міжнародним експертам. Суддям теоретично можуть оформити відрядження, а «відставникам» доведеться не тільки працювати на громадських засадах, а й нести всі поточні витрати на участь у роботі комісії.

У коментарі для «ЗіБ» голова РСУ Богдан Моніч зауважив, що після оприлюднення фінального тексту закону ці питання обговорюватимуть на засіданні ради. Як і те, чи потрібно приймати окреме положення про такий відбір. Але зрозуміло, що, наприклад, визначити трьох претендентів виключно зі складу самої РСУ (як передбачалося процедурою у варіанті-2019) уже не вийде.

За такої невизначеності природно виникає пересторога, чи зможе РСУ вкластись у відведені на формування списку 30 днів. Б.Моніч запевнив: «саботувати свої обов’язки бажання немає, і, попри окремі положення, що викликають нерозуміння щодо їх виконання, будемо намагатися вкластись у відведений час».

Затвердження складу КК

Якщо оптимізм очільника РСУ втілиться в життя, то бодай на 40-ий (чи 36-ий?) день на столі голови ВРП опиняться списки від обох суб’єктів формування КК. Припустимо, що з українського боку там усе ж буде не 3000 прізвищ, а, наприклад, 6. Стільки ж — з боку іноземців. І в голови ВРП буде 5 днів на те, аби обрати по 3 з кожного списку.

Одначе проблема в тому, що на даний момент в органі суддівського врядування де-юре немає голови, є тільки виконувач його обов’язків. У законі така ситуація жодним чином не обумовлена. Склад наступних комісій можна затвердити й без голови Ради, бо відповідне рішення ухвалюється всім складом ВРП. Чому для першої зробили виняток — збагнути важко. Можливо, іноземні партнери вважають, що на одну особу натиснути простіше, аби до КК потрапили «потрібні» судді. Але це лише припущення…

Та з якою б метою це положення не вписали в закон, юристи поділяться на два табори, доводячи право чи «неправо» в.о. голови виконувати функції, які безальтернативно закріплені за певною посадою. Автори закону ніби передбачали, що можуть спіткнутися на цьому етапі й застерегли: якщо голова ВРП не затвердить членів КК у відведений строк, то повноваження автоматично набувають перші 3 кандидати з кожного списку.

Тепер повернімося до повноважень РСУ. Закон не визначає, як члени ради мають формувати список претендентів: рейтинговим голосуванням, більшістю голосів присутніх чи ще якось. Але, як бачимо, значення матиме навіть порядковий номер у списку. І це вже нагадує не прозорий та об’єктивний відбір, а лотерею.

Водночас закон нічого не говорить про те, як діяти, коли, наприклад, через особливості голосування підтримку в РСУ здобуде тільки один. У такий самий глухий кут заведе той голова ВРП, який з поданих списків вибере по одному члену комісії. Адже закон передбачає тільки випадок, коли «не буде затверджено членів КК», але не сказано, в якій кількості.

Три дорівнює чотири

Усе ж припустимо, що всі згадані суб’єкти спрацюють як годинник і не потраплять у безвихідну ситуацію. Тоді на 45-ий день (тобто не раніше вересня) матимемо повноцінний склад комісії, яка негайно візьметься за розроблення положення про конкурс.

Проте тут на неї очікує найбільша прогалина під назвою «поправка №453». Це те саме єдине втручання, яке зробили нардепи в тіло проекту всупереч рекомендаціям профільного комітету. Поправка до п.50 «Перехідних положень» визначає: якщо голоси «за» і «проти» членів КК поділилися порівну, «вирішальне значення» має думка тієї частини, до якої приєдналися принаймні два іноземні експерти.

Представники грантових організацій устигли порадіти перемозі. Адже поправка №453 містила уточнення, що комісія зможе залучати до своєї роботи додаткових помічників, яких їй запропонують наші міжнародні партнери. Останні ще й повинні фінансувати діяльність цих «експертів», які матимуть необмежений доступ до всіх матеріалів конкурсу.

Але, схоже, нардеп Сергій Власенко, який кожен свій виступ у той день починав або закінчував привітанням із Днем Конституції, переграв «грантовиків». Він наполіг на підтвердженні поправки №409, яку вважав неконституційною, і парламент схвалив п.50 у редакції комітету вже після голосування за поправку №453. А в його варіанті рішення КК вважається прийнятим, якщо його підтримали принаймні 4 члени й обов’язково по 2 з іноземної та української сторони.

Зрозуміло, що обидві норми не можуть застосовуватись одночасно. Бо яке б значення не мала думка іноземних експертів, із 3 не зробити 4, а тим більше не замінити необхідні два «за» від українських представників.

До речі, саме тому в РСУ не квапляться з оцінками закону й радять дочекатися остаточного варіанта. Адже останнім часом уже траплялося, коли після «техніко-юридичного доопрацювання» текст акта змінювався до непізнаваності.

Та коли наші міжнародні партнери дізнаються, що не матимуть преференцій у складі КК, вони, швидше за все, просто відмовляться брати участь в її роботі, як було у 2019 році. Але плюс комітету за те, що цю прогалину тепер є кому заповнити — радам прокурорів, адвокатів та Національній академії правових наук.

Такий варіант розвитку подій хоч і відкладе початок роботи КК на 15 днів, але все ж дозволить не просто пишатися нашою Конституцією, а ще й виконувати її вимоги. Утім, що краще: бути бідним і незалежним чи трішки багатшим, але підневільним — кожен вирішує в міру свого патріотизму. Це стосується і народних обранців, і членів РСУ, і голови ВРП, і тих суддів, які зголосяться брати участь у формуванні ВККС.

Закон і Бізнес